Ухвала суду № 57488930, 28.04.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

28 квітня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/321/16

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання відмови неправомірною та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання відмови неправомірною та зобовязання вчинити певні дії.

У судове засідання сторони не прибули, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи положення пункту 6 статті 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі, яка предметно підсудна іншому суду, а саме, за місцем проживання позивача Сєвєродонецькому міському суду Луганської області як адміністративному суду, з огляду на таке.

В обґрунтування позову послався на відмову відповідача у задоволені заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням інвалідності передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з мотивів відсутності у позивача документу на підтвердження факту отримання поранення під час виконання обовязків військової служби.

Правова позиція позивача ґрунтується на вимогах Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011), з посиланням на який позивач просить зобов'язати відповідача виплатити йому одноразову грошову допомогу, зазначений закон визначає, зокрема, підстави соціального захисту військовослужбовців, інвалідність яких настала після звільнення зі служби.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011 одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

В розумінні вимог частини четвертої статті 16 Закону № 2011 спірна сума відноситься до соціальних виплат.

Вимоги позовної заяви спрямовані на зобовязання відповідача прийняти документи до розгляду, тобто фактично прийняти рішення про призначення, здійснення, надання та одержання одноразової соціальної виплати.

Отже, фактичним предметом спору є призначення, здійснення, надання та одержання одноразової соціальної виплати.

Пунктом 4 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною першою статті 18 вказаного Кодексу визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Предметом даної справи є соціальні виплати, спір щодо яких за правилами предметної підсудності встановленими пунктом 4 частини першої статті 18 КАС України належить до підсудності місцевих загальних судів як адміністративних судів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини четвертої статті 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом, встановленим законом.

Згідно з судовою практикою Європейського Суду з прав людини фраза «встановленого законом», крім іншого, поширюється на дотримання судом певних норм, які регулюють його діяльність; у разі перевищення судом повноважень, які чітко викладені в процесуальному законі, такий суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції (справа «Сокуренко і Стригун проти України»).

Приймаючи до уваги необхідність більш ширшого трактування та застосування критеріїв визначення компетентного суду, та встановлення Кодексом адміністративного судочинства розмежування компетенції в межах однієї юрисдикції з урахуванням правил предметної підсудності, суд дійшов висновку, що зазначена справа предметно підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду.

У відповідності із пунктом 2 частини першої статті 22 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо відкрито провадження у справі, яка предметно підсудна іншому суду.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, передбаченого пунктом 5 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду.

Питання про передачу адміністративної справи суд відповідно до частини пятої статті 22 КАС України вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративну справу № 812/321/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання відмови неправомірною та зобовязання вчинити певні дії передати на розгляд до Сєвєродонецькому міському суду Луганської області як адміністративного суду.

Відповідно до частини шостої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому проваджені або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Адміністративну справу передати до Сєвєродонецького міського суду Луганської області для розгляду після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

СуддяОСОБА_2