Постанова № 57488544, 15.02.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 р. Справа № 804/16315/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

при секретарі Пасічнику Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Істрейт» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Істрейт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01.12.2015 року №№0000652203, 0000642203, 0032011701, 0032001701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Істрейт». Висновки акту №1784/223/37213365 від 07.10.2015 року, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01.12.2015 року №№0000652203, 0000642203, 0032011701, 0032001701 вважає необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Істрейт» зареєстроване 05.08.2010 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Основними видами діяльності позивача є купівля та продаж власного нерухомого майна, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, неспеціалізована оптова торгівля, надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, надання в оренду вантажних автомобілів.

На підставі наказу №453 від 22.09.2015 року та направлень, виданих Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Істрейт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено акт №1784/223/37213365 від 07.10.2015 року, яким зафіксовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Істрейт»: пп.134.5.4 п.135.5 ст.135 та п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 348 509,00 грн.; пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 533 333,00 грн.; пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.18.1 ст.18, пп.164.2.2 п.164.2 ст.164, абз. «е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за грудень 2014 року у сумі 22 729,66 грн.; абз.1 п.46.1 ст.46, пп.47.1.3 п.47.1 ст.47, п.49.1 та п.49.2 ст.49, ст.50, ст.51 та пп.119.2 ст.119, абз. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в результаті чого порушено термін подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за 4 квартал 2014 року.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000652203 від 01.12.2015 року, яким ТОВ «Істрейт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 685 636,25 грн. (в тому числі 1 348 509 грн. за основним платежем та 337 127,25 грн. за штрафними санкціями), податкове повідомлення-рішення №0000642203 від 01.12.2015 року, яким ТОВ «Істрейт» збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 799 999,50 грн. (в тому числі 533 333 грн. за основним платежем та 266 666,5 грн. за штрафними санкціями), податкове повідомлення-рішення №0032011701 від 01.12.2015 року, яким ТОВ «Істрейт» збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 28 412,07 грн. (в тому числі 22 729,66 грн. за основним платежем та 5 682,41 грн. за штрафними санкціями) та податкове повідомлення-рішення №0032001701 від 01.12.2015 року, яким збільшило суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 510 грн. за штрафними санкціями.

Правомірність податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток),операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Порядок визначення доходів і їх склад встановлено статтею 135 Податкового кодексу України, відповідно якої, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статі 137, на підставі документів, визначених пунктом 135.2 цієї статті та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається, відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового Кодексу України, інші доходи включають вартість товарів (робіт/послуг) безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною першою статті 43 Господарського кодексу України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток приватних підприємств має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000652203 від 01.12.2015 року, яким ТОВ «Істрейт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 685 636,25 грн., суд встановив наступне.

Підставою для висновків податкового органу та, в подальшому прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податковий орган зокрема визначив непідтвердженість факту надання в оренду приміщень та обладнання на адресу ТОВ «Київ Контракт», ТОВ «Ремторгснаб» та ТОВ «Буд Альянс» з огляду на відсутність в них належним чином оформлених паперових носіїв та як наслідок заниження сум доходу від такої реалізації у розмірі 7 491 716 грн.

Отже, податковий орган дійшов висновку, що оскільки не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій по наданню позивачем послуг з оренди на адресу ТОВ «Київ Контракт», ТОВ «Ремторгснаб» та ТОВ «Буд Альянс» у ТОВ «Істрейт» відсутнє право на включення отриманих грошових коштів до складу доходів при визначенні розміру податку на прибуток приватних підприємств, а отримані від ТОВ «Київ Контракт», ТОВ «Ремторгснаб» та ТОВ «Буд Альянс» грошові кошти є безповоротною фінансовою допомогою.

Підставою для таких висновків податкового органу стали акти перевірок (звірок) зазначених контрагентів позивача, розбіжності податкових зобов'язань між позивачем та контрагентами в АІС «Податковий блок».

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарські відносини з контрагентами-орендарями на підставі наступних договорів оренди нерухомого майна з ТОВ «Буд Альянс»: №209-2013/2 від 01.09.2013 року, №216-2013/2 від 01.09.2013 року, №221-2013/2 від 01.09.2013 року, №225-2013/2 від 01.09.2013 року, №231-2013/2 від 01.09.2013 року, №240-2013/2 від 01.09.2013 року, №242-2013/2 від 01.09.2013 року, №238-2013/2 від 10.09.2013 року, №245-2013/2 від 01.10.2013 року, №260-2013/2 від 01.12.2013 року, №18-2014/2 від 31.01.2014 року, №17-2014/2 від 01.01.2014 року;

з ТОВ «Київ Контракт»: №143-2013-Н/и, 145-2013-Н/и, 146-2013-Н/и, 147-2013-Н/и, 148-2013-Н/и, 149-2013-Н/и, 150-2013-Н/и, 151-2013-Н/и від 01.04.2013 року, №144-2013-Н/и від 01.04.2013 року, №№ 56-2013-Н/и, 57-2013-Н/и, 58-2013-Н/и, 59-2013-Н/и, 60-2013-Н/и, 61-2013-Н/и, 62-2013-Н/и, 63-2013-Н/и, 64-2013-Н/и, 65-2013-Н/и, 66-2013-Н/и, 68-2013-Н/и, 69-2013-Н/и, 71-2013-Н/и, 72-2013-Н/и, 73-2013-Н/и, 74-2013-Н/и, 75-2013-Н/и, 76-2013-Н/и, 77-2013-Н/и, 78-2013-Н/и, 79-2013-Н/и, 80-2013-Н/и, 81-2013-Н/и, 82-2013-Н/и, 83-2013-Н/и, 84-2013-Н/и, 85-2013-Н/и, 86-2013-Н/и, 87-2013-Н/и, 88-2013-Н/и, 89-2013-Н/и, 90-2013-Н/и, 91-2013-Н/и, 93-2013-Н/и, 94-2013-Н/и, 95-2013-Н/и, 96-2013-Н/и, 97-2013-Н/и, 98-2013-Н/и, 99-2013-Н/и, 100-2013-Н/и, 101-2013-Н/и, 102-2013-Н/и, 105-2013-Н/и, 106-2013-Н/и, 107-2013-Н/и, 108-2013-Н/и, 109-2013-Н/и, 110-2013-Н/и, 111-2013-Н/и, 113-2013-Н/и, 114-2013-Н/и, 116-2013-Н/и, 117-2013-Н/и, 118-2013-Н/и, 119-2013-Н/и, 120-2013-Н/и, 121-2013-Н/и, 122-2013-Н/и, 124-2013-Н/и, 127-2013-Н/и, 128-2013-Н/и, 129-2013-Н/и, 130-2013-Н/и, 131-2013-Н/и від 01.01.2013 року, №№189-2013-Н/и, 190-2013-Н/и, 191-2013-Н/и від 01.07.2013 року, №192-2013-Н/и від 01.06.2013 року, № 193-2013-Н/и від 09.07.2013 року, №197-2013-Н/и від 26.07.2013 року, №198-2013-Н/и від 26.07.2013 року, №205-2013-Н/и від 01.09.2013 року, №206-2013-Н/и від 01.09.2013 року, №210-2013-Н/и від 01.09.2013 року, №231-2013-Н/и від 01.09.2013 року, №213-2013-Н/и від 01.09.2013 року, №220-2013-Н/и від 01.09.2013 року, №226-2013-Н/и від 01.09.2013 року, №219-2013-Н/и від 01.09.2013 року, №232-2013-Н/и від 01.09.2013 року, №233-2013-Н/и від 01.09.2013 року, №218-2013-Н/и від 01.09.2013 року, №230-2013-Н/и від 01.09.2013 року, №180-2013-Н/и від 01.06.2013 року, №№250-2013-Н/и, 255-2013-Н/и, 251-2013-Н/и, 252-2013-Н/и, 249-2013-Н/и, 253-2013-Н/и, 254-2013-Н/и, 247-2013-Н/и, 248-2013-Н/и, 246-2013-Н/и від 01.10.2013 року, №259-2013-Н/и від 01.12.2013 року, №№ 01-2014-Н/и, 02-2014-Н/и, 03-2014-Н/и, 04-2014-Н/и, 05-2014-Н/и, 06-2014-Н/и, 07-2014-Н/и, 08-2014-Н/и, 09-2014-Н/и, 10-2014-Н/и, 11-2014-Н/и, 12-2014-Н/и, 13-2014-Н/и, 14-2014-Н/и, 15-2014-Н/и, 16-2014-Н/и, 21-2014-Н/и від 01.01.2014 року; договори оренди нерухомого майна з ТОВ «Ремторгснаб»: №139-2013/2 від 14.03.2013 року.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вказаних договорів, укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами. Факт укладення цих договорів та їх виконання сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

На виконання умов договорів між ТОВ «Істрейт» та зазначеними контрагентами підписано відповідні акти прийому-передачі до договорів оренди, акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні.

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визнання доходів, отриманих від операцій позивача з ТОВ «Київ Контракт», ТОВ «Ремторгснаб» та ТОВ «Буд Альянс» безповоротною фінансовою допомогою стали акти про результати проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ «Істрейт».

Суд не погоджується із зазначеним твердженням податкового органу, оскільки посилання на акти зустрічних звірок не можуть вважатися безперечними доказами підтвердження нереальності спірних господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Нереальність господарських операцій має підтверджуватись належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватись на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише зафіксованими в актах перевірки (звірки) контрагентів порушеннями останніми вимог законодавства щодо ведення господарської діяльності чи вимог податкового законодавства.

Судом також не приймаються посилання відповідача на наявність розбіжностей в автоматизованій системі АІС «Податковий блок» податкових зобов'язань позивача та його контрагентів, оскільки останні зроблені податковим органом самостійно на підставі актів перевірок та звірок та не можуть свідчити про нереальність здійснених господарських операцій позивачем. Інформації щодо фактично задекларованих показників податкової звітності зазначеними контрагентами акт перевірки позивача не містить.

Окрім того, в оплату отриманих послуг оренди ТОВ «Київ Контракт», ТОВ «Ремторгснаб» та ТОВ «Буд Альянс» перерахували протягом 2014 року на банківський рахунок ТОВ «Істрейт» грошові кошти в загальній сумі 7 491 715,65 грн.

Надання послуг оренди відображено в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Істрейт», зокрема в декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік та деклараціях з ПДВ за січень та лютий 2014 року.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції ТОВ «Істрейт» та ТОВ «Київ Контракт», ТОВ «Ремторгснаб» та ТОВ «Буд Альянс» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами, а грошові кошти за такими операціями не є безповоротною фінансовою допомогою. Тобто, ТОВ «Істрейт» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при формуванні податкової звітності з податку на прибуток приватних підприємств.

Отже, приймаючи до уваги зазначене, суд вважає помилковими висновки податкового органу про неправомірне завищення позивачем доходів в сумі 6 243 096 грн. в частині реалізації послуг з оренди приміщень на ТОВ «Київ Контракт», ТОВ «Ремторгснаб» та ТОВ «Буд Альянс». Грошові кошти, які було отримано на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 7 491 715, 65 грн. від зазначених підприємств не можуть вважатись безповоротною фінансовою допомогою.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000642203 від 01.12.2015 року, яким ТОВ «Істрейт» збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 799 999,50 грн. (в тому числі 533 333 грн. за основним платежем та 266 666,50 грн. за штрафними санкціями) суд зазначає наступне.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що 31.07.2013 року позивачем ТОВ «Істрейт» (Замовник) було укладено договір підряду з ТОВ «Інтервенто»» (Підрядник) за №31-07/5.

Відповідно зазначеного договору підрядник зобов'язується виконати власними, а при необхідності - і залученими силами роботи по будівництву об'єкта, розташованого за адресою Житомирська область, м. Коростень, вул. Кірова, 38а у відповідності із вимогами проектно-кошторисної документації та наданої замовником концепції облаштування об'єктів, здати об'єкт робочій комісії замовника для монтажу торгового обладнання після завершення всіх робіт, передбачених даним договором.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору, укладеного позивачем з ТОВ «Інтервенто». Факт укладення цього договору та його виконання сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договору.

На виконання умов договору були складені акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, виписані податкові накладні на загальну суму 3 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 533 333,33 грн.

Зокрема, були оформлені додатки до договору: договірна ціна і аванс, акт приймання-передачі будівельного майданчика, акт приймання-передачі документації, перелік постачальників, перелік виконавчої документації, критерії приймання, план об'єкту.

Сума податку на додану вартість у розмірі 533 333 грн. за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за серпень 2014 року.

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

За отримані від ТОВ «Інтервенто» послуги ТОВ «Істрейт» проведено розрахунки в повному обсязі.

Підставою для визнання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтервенто» нереальними стала податкова інформація з акту перевірки, яким встановлено нереальність проведених господарських операцій ТОВ «Інтервенто» з його основним постачальником ТОВ «Аланно», по якому складено акт.

Проте, суд вважає помилковим зазначене твердження податкового органу, з огляду на те, що оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Враховуючи зазначене, суд вважає помилковим висновок податкового органу про завищення податкового кредиту, заниження податку на додану вартість у розмірі 533 333 грн., та як наслідок нарахування грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 799 999,50 грн. (в тому числі 533 333 грн. за основним платежем та 266 666,50 грн. за штрафними санкціями).

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0032011701 від 01.12.2015 року, яким ТОВ «Істрейт» збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 28 412,07 грн. (в тому числі 22 729,66 грн. за основним платежем та 5 682,41 грн. за штрафними санкціями) суд зазначає наступне.

Судом встановлено,що 20.06.2014 року між ТОВ «Істрейт» (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, згідно якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти у сумі 2 252 280,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути зазначені кошти до 25.12.2014 року.

Згідно п.2. договору позики у разі прострочення позичальником строку повернення позики, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі 1% від суми позики за кожен день прострочення.

Позачальником ОСОБА_2 сума позики станом на 25.12.2014 року і на дату перевірки повернута позивачеві не була.

За таких обставин, податковий орган прийшов до висновку, що оскільки пеня за прострочення строку повернення грошових коштів за договором позики станом на 31.12.2014 року не нарахована та не сплачена, то ОСОБА_2 отримано дохід у вигляді не сплаченої пені за договором позики за період з 26.12.2014 року по 31.12.2014 року на загальну суму всього 135 136,80 грн.

Так, відповідач в акті перевірки встановив факт непогашення позичальником суми позики в передбачені договором строки, самостійно розрахував суму пені за період 26.12.2014 року по 31.12.2014 року та нарахував на неї податок на доходи фізичних осіб.

З наведеним суд не погоджується з наступних підстав.

Згідно пункту 14.1.180 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа, самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом 4 цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку передбаченому статтею 18 та розділом 4 цього Кодексу.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначений пп. 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, за яким податковий агент нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Відповідно підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходи в сумі винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Згідно абзацу «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, дохід отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг) індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Так, відповідно до п.п."д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з п.п. 14.1.47, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до пп. 14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); є) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Таким чином, згідно з нормами Податкового кодексу України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Так, судом встановлено, що умови договору позики не передбачають виплату винагороди позичальнику, а заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «Істрейт» не була анульована, в тому числі не була анульована пеня.

Отже, суд зазначає, що, відповідач помилково відносить до додаткових благ не анульовану пеню, а відтак висновок податкового органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб є хибним, а проведені нарахування грошових зобов'язань протиправними.

Окрім того, судом встановлено, що 02 жовтня 2015 року між сторонами договору було укладено договір про внесення змін до договору позики, яким було продовжено строк повернення позики, відповідно до договору позики, посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кармазіною Н.С. 20.06.2014 року до 01 квітня 2016 року.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0032001701 від 01.12.2015 року, яким збільшило суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 510 грн. за штрафними санкціями суд зазначає наступне.

Згідно пункту 51.1, статті 51 Податкового кодексу України, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Відповідно до п.п. 49.18.2, п. 49.18, ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

В пункті 119.2 статті 119 Податкового кодексу України (нової редакції, діючої на час прийняття рішення) вказується, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Так, підставою для висновку про порушення позивачем абз.1 п.46.1 ст.46, пп.47.1.3 п.47.1 ст.47, п.49.1 та п.49.2 ст.49, ст.50, ст.51 та пп.119.2 ст.119, абз. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в результаті чого порушено термін подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за 4 квартал 2014 року став висновок податкового органу про заниження позивачем суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по взаємовідносинам з гр. ОСОБА_2

Враховуючи, що зазначені доводи податкового органу були спростований вище, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0032001701 від 01.12.2015 року, яким збільшило суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 510 грн. за штрафними санкціями.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області не відповідають частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ТОВ «Істрейт» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені неї документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з платіжним дорученням №3193 від 11.12.2015 року позивачем за подання даного адміністративного позову до суду сплачено судовий збір в сумі 37 718,37 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Істрейт» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01.12.2015 року №№0000652203, 0000642203, 0032011701, 0032001701.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт" судовий збір у розмірі 37 718,37 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська