Постанова № 57488408, 12.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 р. Справа № 804/800/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій А.В. за участю: позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до відповідача-1 Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи", до відповідача-2 Амур-Нижньодніпровської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, третя особа - Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до відповідача-1 Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи", до відповідача-2 Амур-Нижньодніпровської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, третя особа - Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати рішення МСЕК АНД району за: 2000р. №2206/4, 2001р. №2013/2, 2002р. №1675/7, 2003р. №1737/2, 2004р. №1523/4, 2010р. №1435, 2013р. № 196/7, 2014р. №142/2, 2016р. №109/1 якими визнано за ОСОБА_3 третю групу інвалідності;

визнати протиправним та скасувати рішення 2011р. №1943/1, №1324 МСЕК АНД району та Обласної МСЕК про зняття з ОСОБА_3 групи інвалідності;

зобов'язати Обласну медико-соціальну експертну комісію № 4 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи», МСЕК АНД району м. Дніпропетровська здійснити новий огляд ОСОБА_3 та його документів для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності у відповідності до діючого законодавства за період 2000-2004 років, 2010 рік, 2011 рік, 2013 рік, 2014 рік, 2016 рік;

стягнути з відповідачів 50 000 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 12.04.2016 року залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи", до Амур-Нижньодніпровської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, третя особа - Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України про:

визнання протиправними та скасування рішення МСЕК АНД району за: 2000р. №2206/4, 2001р. №2013/2, 2002р. №1675/7, 2003р. №1737/2, 2004р. №1523/4, 2010р. №1435, 2013р. № 196/7, 2014р. №142/2 якими визнано за ОСОБА_3 третю групу інвалідності;

визнання протиправним та скасування рішення 2011р № 1943/1, № 1324 МСЕК АНД району та Обласної МСЕК про зняття з ОСОБА_3 групи інвалідності;

зобов'язання Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи", МСЕК АНД району м.Дніпропетровська здійснити новий огляд ОСОБА_3 та його документів для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності у відповідності до діючого законодавства за період 2000-2004 років, 2010 рік, 2011 рік, 2013 рік, 2014 рік.

Таким чином, на розгляді в суді залишились позовні вимоги про:

визнання протиправними та скасування рішення МСЕК АНД району за 2016р. №109/1 яким визнано за ОСОБА_3 третю групу інвалідності;

зобов'язання Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи", МСЕК АНД району м.Дніпропетровська здійснити новий огляд ОСОБА_3 та його документів для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності у відповідності до діючого законодавства за 2016 рік;

стягнення з відповідачів 50000 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачами протиправно та з порушенням вимог чинного законодавства позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв'язку з чим просить скасувати таке рішення та здійснити огляд з додержанням вимог чинного законодавства.

Представники відповідачів надали письмові пояснення в яких зазначили, що при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано всіх вимог законодавства та врахований стан здоров'я позивача.

Представник третьої особи надав заперечення в яких зазначив, що встановлений діагноз позивача базується на діючих в Україні критеріях встановлення діагнозів та відповідає затвердженим класифікаціям, ґрунтується на даних клінічного обстеження і підтверджені даними додаткових методів обстеження.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без участі представника.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без участі представника.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за фахом електромеханік, не працює з 2011р., первинно був оглянутий 17.09.98р.

Амур-Нижньодніпровська міжрайонна медико-соціальна експертна комісія (далі - АНД МСЕК), яка по діагнозу «Відновлювальний період тяжкої ЧМТ(11.03.98р., побутової), забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу, перелому тім'яної кістки зліва у вигляді вираженого антено-невротичного синдрому, порушення функції ВНД», встановила йому II групу інвалідності, загального захворювання, строком на 1 рік, враховуючи те що, на той час мав місце ранній відновлюючий період після перенесеної ЧМТ.

30.11.99р. при черговому переогляді АНД МСЕК по встановленому діагнозу ОСОБА_3 визнаний інвалідом III групи, загального захворювання, строком на 1 рік.

При наступних переоглядах ця група інвалідності продовжувалася до 2005р.

13.09.05р. ОСОБА_3 оглянутий АНД МСЕК та встановленому діагнозу встановила йому II групу інвалідності, загального захворювання, враховуючи, що мав місце прогресуючий перебіг лікворно-гіпертензійного синдрому, про що свідчив консультативний висновок обласного спеціаліста-нейрохірурга. Ця група інвалідності продовжувалася при подальших переоглядах до 2010р.

16.09.10р. АНД МСЕК оглянула ОСОБА_3 і по встановленому діагнозувизнала його інвалідом III групи, загальне захворювання, строком на 2 роки. На той час мав місце регрес ступеню виразу лікворно-гіпертензійного синдрому, що свідчить про адекватну консервативну терапію на протязі минулих років, яка допомогла виникнути оперативного втручання.

У зв'язку з незгодою з рішенням АНД МСЕК, в порядку оскарження з 29.09.10р.по 08.10.10р. ОСОБА_3 перебував на обстежені в УкрДержНДІ МСПІ. Після одержання медекспертної справи та висновку інституту, з урахуванням результатів поглибленого обстеження, висновку загальної комісії інституту та характерологічних особливостей особи, на підставі нерізких обмежень життєдіяльності, а саме, до самообслуговування, пересування, працездатності, контролю за своєю поведінкою, обласна МСЕК№ 4 залишила рішення АНД МСЕК від 16.09.10р. про ІІІ групу інвалідності, загальне захворювання, на період працевлаштування та активного лікування у невропатолога, психіатра, але був змінений термін інвалідності з 01.10.2010р. до 01.10.2011р., про що письмово було повідомлено пенсійний фонд.

29.09.11р. за новими посильними документами (ДЦП МСД №8) ОСОБА_3 оглянутий АНД МСЕК, яка не знайшла підстав для визнання його інвалідом.

24.10.11р.при огляді по оскарженню обласна МСЕК №4 підтвердила рішення АНД МСЕК від 29.09.11р.

У зв'язку з незгодою з рішенням МСЕК, для вирішення експертних питань ОСОБА_3 направлений на обстеження до неврологічного відділення УкрДержНДІ МСПІ, де перебував з 28.11.11р. по 09.12.11р.

Висновок інституту експертизи: «При обстеженні в клініці інституту у хворого виявлено патологію нервової системи, що нерізко обмежує його життєдіяльність». Підстав для встановлення ОСОБА_3 жодної з груп інвалідності немає.

Після одержання медекспертної справи та висновку інституту, з урахуванням результатів обстеження та висновку загальної комісії інституту, 06.01.2012р. обласна МСЕК №4 винесла медекспертне рішення про відсутність на час огляду правових підстав для встановлення групи інвалідності.

За новими посильними документами, оформленими за наполяганням хворого ОСОБА_3 оглянутий 05.02.13р. обласною МСЕК №4 на сумісному засіданні з АНД МСЕК встановлено III групу інвалідності, III група інвалідності подовжувалася до 2016р.

21.01.16р. при черговому огляді АНД МСЕК ОСОБА_3 встановлено III групу інвалідності, безстроково, з урахуванням стійких необоротних морфологічних змін в психічному стані здоров'я.

Відповідно достатті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

За цією ж статтею медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Частиною 1статті 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»встановлено, що медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями.

Згідно з частиною 8статті 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», саме медико-соціальні експертні комісії визначають групу інвалідності, її причину і час настання; види трудової діяльності, рекомендовані інваліду за станом здоров'я тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 рокузатверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з п. 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії.

Відповідно до пункту 19 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Відповідно до пункту 20 Положення № 1317 комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 вересня 2011 року №561затверджена Інструкція про встановлення груп інвалідності (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033).

Відповідно до пункту 1.10 Інструкції при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Відповідно до пункту 17 Положення № 1317 вказано, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Пунктом 25 Положення № 1317 передбачено, що рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Як зазначено вище, позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності.

Суд відзначає, що позивач оскаржує встановлення йому ІІІ групи інвалідності, замість, як він вважає, належної ІІ групи.

Натомість, в матеріалах справи містяться лише медичні висновки та довідка установ МСЕК, якою йому встановлено ІІІ групу інвалідності. Не надано жодних інших медичних висновків, окрім як міркувань самого позивача, що йому необхідно відповідно до стану здоров'я встановити ІІ групу інвалідності.

Пунктом 27 Положення № 1317 зазначено підстави для встановлення особі ІІ групи інвалідності. Це стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

- обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

- обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Інваліди II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Відповідно достатті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

З вищезазначеної нормиКонституції Українислідує, що кожен орган державної влади зобов'язаний діяти виключно в межах передбачених чинним законодавством. Відповідно, суд при вирішенні питання щодо правомірності дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень може вирішувати питання щодо відповідності таких дій нормам чинного законодавства, однак не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені по компетенції цього органу державної влади.

Крім того, як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частини 3статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україникритеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд наголошує на тому, що вирішення питань стану здоров'я інваліда, визначення ступеня обмеження його життєдіяльності та встановлення групи інвалідності (що фактично є наміром позивача в даній справі) не входить до компетенції адміністративного суду, а вимоги позивача, розцінюються судом як втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Така позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008 року, згідно з яким, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Отже, враховуючи викладене вище, задоволення вимог позивача щодо скасування рішення МСЕК АНД району за 2016р. №109/1 та зобов'язання Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи", МСЕК АНД району м.Дніпропетровська здійснити новий огляд ОСОБА_3 та його документів для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності у відповідності до діючого законодавства за 2016 рік не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів 50000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає, що оскільки вказані вимоги є похідними від позовних вимог в задоволенні яких позивачу відмовлено, то і в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що відповідачі діяли в межах наданих їм законодавством повноважень, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до відповідача-1 Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи", до відповідача-2 Амур-Нижньодніпровської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, третя особа - Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України в частині позовних вимог про:

визнання протиправними та скасування рішення МСЕК АНД району за 2016р. №109/1 яким визнано за ОСОБА_3 третю групу інвалідності;

зобов'язання Обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи», МСЕК АНД району м.Дніпропетровська здійснити новий огляд ОСОБА_3 та його документів для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності у відповідності до діючого законодавства за 2016 рік;

стягнення з відповідачів 50000 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2016 року.

Суддя О.В. Єфанова