Постанова № 57488400, 28.01.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 р. Справа № 804/15726/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торіс-Плюс" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торіс-Плюс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровський області в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровський області щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за період квітень 2013 року як податкової звітності;

скасувати рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровський області № 13984/10/18.2-15 від 15.05.2013 року;

зобов'язати Лівобережну МДПІ у м. Дніпропетровську Головного управління Міндоходів у Дніпропетровський області, прийняти податкову декларацію ТОВ «Торіс-Плюс» (код ЄДРПОУ 33473413) з податку на додану вартість за період квітень 2013 року з додатками датою її фактичного отримання а саме 13.05.2013 року;

зобов'язати Лівобережну МДПІ у м. Дніпропетровську відобразити показники податкової декларації ТОВ «Торіс-Плюс» з податку на додану вартість за період квітень 2013 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку ТОВ «Торіс-Плюс».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач неправомірно встановив порушення норм ст. 49 Податкового кодексу України, безпідставно не визнав податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року та незаконно відмовився у її прийнятті.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що на дату подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року встановлено порушення п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковим органом правомірно не визнано вказані податкові декларації.

Представники сторін не заперечували проти розгляду даної справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

З урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» судом замінено первинного відповідача на Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Лівобережна МДПІ 13.05.2013 отримала від Позивача податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року, направлену засобами поштового зв'язку.

У зв'язку з тим, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Торіс-Плюс" від 24.01.2006 за №04346084 було анульоване рішенням Лівобережної МДПІ про анулювання реєстрації платника ПДВ від 27.07.2011 року № 1078, декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року не вважається податковою.

20.05.2013 року на адресу позивача надійшло рішення №13984/10/18.2-15 від 15.05.2013 року щодо податкової звітності, у якому Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська зазначає, що податкова декларація ТОВ "Торіс-Плюс" за період квітень 2013 року, не вважається податковою звітністю.

Так, Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 року, залишеною без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 року по справі 2а/0470/16408/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торіс-Плюс» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено частково визнано протиправним та скасовано рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська № 1078 від 27.07.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торіс-Плюс». В задоволенні решти адміністративного позову відмовлено.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (далі Кодекс) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 10 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011р. №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за N1490/20228 визначено, що податкова звітність подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу.

До того ж п. 48.4 ст. 48 Кодексу встановлено, що форма податкової декларації додатково може містити обов'язкові реквізити, зокрема індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Пунктом 48.7 статті 48 Кодексу зазначено, що податкова звітність, складена з порушенням норм статті 48 Кодексу не вважається податковою декларацією.

Відповідно до п.п. "ж" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо, зокрема в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Згідно з п. 183.12 ст. 183 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку.

Відповідно до п. 2.3 розділу II Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1394, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.11.2011 за №1369/20107 формування та ведення Реєстру здійснює центральний орган державної податкової служби. Дані Реєстру передаються до податкових органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні податкові органи), а також податкових органів у районах, містах, районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та спеціалізованих податкових органів (далі - районні податкові органи).

На підставі ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Отже, оскільки рішення Лівобережної МДПІ № 1078 від 27.07.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Торіс-Плюс» визнано протиправним та скасоване, що підтверджується судовими рішеннями, відповідно і неправомірним є рішення про невизнання податкової звітності ТОВ «Торіс-Плюс» з податку на додану вартість за квітень 2013 року податковою декларацією.

Крім того, ст..49 Податковим кодексом України передбачено право податкового органу відмовити в прийнятті декларації, та не передбачається визнання податкової звітності недійсною та/або невизнання податкової декларації як податкової звітності.

Проте, вищевказану норму відповідачем порушено, оскільки замість відмови податкового органу у прийнятті податкової звітності позивачу направлено лист про визнання податкової звітності недійсною, що не передбачено чинним законодавством.

Також, відповідно до Інструкції "Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби", затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації від 18.07.2005 № 276 (діяла на момент виникнення спірних правовідносин), облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Форми карток особових рахунків мають лицьову та зворотну сторони.

Дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

У картках особових рахунків платників податків на дату проведення останньої облікової операції підбиваються підсумки за всіма графами карток особових рахунків з початку місяця та з початку року (крім граф, що відображають сальдо розрахунків з бюджетом). На кінець місяця після проведення останньої операції здійснюється запис указаних підсумкових рядків до особового рахунку.

Не менше ніж раз на квартал працівником підрозділу адміністрування облікових показників та звітності проводиться вибіркова перевірка правильності проведених операцій в особових рахунках платників.

Податковий борг платника податків, зборів (обов'язкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією.

Для контролю за погашенням податкового боргу та застосуванням передбачених нормативно-правовими актами заходів з його ліквідації за запитами підрозділів органу державної податкової служби підрозділом адміністрування облікових показників та звітності формуються відомості про платників, що мають податковий борг. Зазначені відомості формуються на дату запиту для подальшої передачі вказаним підрозділам в електронному вигляді.

На суми податкового боргу підрозділом забезпечення податкових зобов'язань органами державної податкової служби формуються податкові вимоги за формою та в порядку, затвердженими наказом ДПА України від 03.07.2001 № 266 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків". Податкові вимоги формуються засобами програмного забезпечення на підставі облікових даних карток особових рахунків платників податків та реєструються у реєстрі виданих податкових вимог за кожним боржником окремо.

Таким чином, наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровський області щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за період квітень 2013 року як податкової звітності.

Скасувати рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровський області № 13984/10/18.2-15 від 15.05.2013 року.

Зобов'язати Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, прийняти податкову декларацію ТОВ «Торіс-Плюс» (код ЄДРПОУ 33473413) з податку на додану вартість за період квітень 2013 року з додатками датою її фактичного отримання, а саме 13.05.2013 року.

Зобов'язати Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відобразити показники податкової декларації ТОВ «Торіс-Плюс» з податку на додану вартість за період квітень 2013 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку ТОВ «Торіс-Плюс».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торіс-Плюс» судовий збір в розмірі 34,41 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова