Ухвала суду № 57488036, 27.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 613/436/14-ц Головуючий суддя І інстанції Харченко С. М.

Провадження № 22-ц/790/2274/16 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Сащенко І.С.

при секретарі Дашковської Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 03 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позову з урахуванням уточнень зазначає, що 04 липня 2012 року між ним та ВАТ «Богодухівський хлібозавод»( правонаступником якого є ОСОБА_2 «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» ) укладено договір позики, згідно умов якого відповідач отримав 97000 грн. зі строком повернення до 30 вересня 2013 року шляхом перерахування грошової суми на рахунок.

В липні 2012 року відповідач отримав кошти в сумі 41 900 гривень, в серпні 2012 року - 55100 гривень, що було закріплено особистими підписами позивача і відповідача в особі голови правління ВАТ «Богодухівський хлібозавод» ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4

12 серпня 2013 року відповідачу направлено нагадування з зазначенням банківських реквізитів для повернення позики, однак кошти повернуті не були.

Оскільки зобовязання відповідачем не виконано, то за період з 30 вересня 2013 року по 24 червня 2014 року з товариства підлягає стягненню 3% річних - 2120 грн. та коефіцієнт інфляції за несвоєчасне повернення грошей у сумі 10864 грн.

Також, він постійно отримував погрози зі сторони керівництва ОСОБА_2 «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» знищити його єдине джерело існування та його сім'ї - магазин, де він займається підприємницькою діяльністю, якщо буде вимагати повернення позики. Він постійно перебував в стані нервового стресу, отримував насмішки інших людей з приводу склавшихся обставин, стрес, пережитий під час численних судових засідань. Крім того, мати - особа похилого віку, також отримувала постійний стрес, що її дитина та їх сім'я можуть лишитися єдиного джерела існування. Моральну шкоду оцінює в розмірі 50 000 грн.

Просить стягнути 97000 грн. за договором позики, 3% річних за період з 30 вересня 2013 року по 24 червня 2014 року у розмірі 2 120 грн., коефіцієнт інфляції з урахуванням інфляції та індексації у розмірі 10 864 грн., моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., судові витрати та витрати на юридичні послуги.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 09 грудня 2014 року рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року рішення суду від 23 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 09 грудня 2014 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги.

Просить стягнути 97 000 грн. за договором позики, 3% річних за період з 30 вересня 2013 року по 21 вересня 2015 року у сумі 5 740 грн., коефіцієнт інфляції з урахуванням інфляції та індексації у розмірі 55 872 грн., 100 000 грн. моральної шкоди., судові витрати та витрати на юридичні послуги.

Представники відповідача ОСОБА_2 «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС», правонаступником якого є ТОВ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» проти позову заперечували. Підприємство працювало кожного дня, випускало продукцію і кошти на оплату поточних рахунків були. Не заперечував, що дійсно ним було підписано акт взаємних розрахунків за період з січня 2013 року липень 2013 року. Він бачив, що в ньому вказано борг перед ОСОБА_1, але з цього питання він звернувся до міліції і було винесено постанову, якою встановлено, що кошти на рахунок заводу не надходили, кому вони передавались незрозуміло, заборгованості у сумі 97000 грн. по бухгалтерським документам немає.

Договір позики з ОСОБА_1 укладало попереднє керівництво заводу. Грошові кошти в день укладення договору позики не передавались та на рахунок підприємства не надходили, що підтверджується касовими книгами з доданими до них касовими ордерами. Головний бухгалтер підприємства сформувала фінансову звітність за 2012 рік, в якій відобразила заборгованість перед ОСОБА_1 по неіснуючим надходженням. ОСОБА_3 зазначав, що кошти позичав для розрахунку по боргам за рішенням господарського суду перед ПАТ КБ «ПриватБанк» та ДПАТ «НАК « Украгролізінг», хоча згідно бухгалтерської документації за 2012 рік у підприємства було достатньо коштів, щоб самостійно розраховуватись з боргами. Зазначив, що раніше директор ОСОБА_3 та головний бухгалтер ОСОБА_5 позичали гроші у позивача для своїх потреб, тому під сумнів ставиться наявність юридичних та фактичних відносин за договором позики від 04 липня 2012 року між ВАТ « Богодухівський хлібозавод» та ОСОБА_1 та справжність документів, наданих позивачем.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 03 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 97000 гривень, коефіцієнт інфляції з урахуванням інфляції та індексації у розмірі 55872 гривні, всього - 152872 гривні.

Стягнуто з ОСОБА_2 «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1528 гривень 72 коп.

В задоволенні решти вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» (як правонаступник ОСОБА_2 «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС») просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначають, що за допомогою розписки оформляють договір позики тільки фізичні особи, а юридичні особи готівкову передачу грошей оформляють касовим ордером, безготівкову - платіжним дорученням, але тільки у рамках наявності підписаного договору позики.

Порядок отримання поворотної фінансової допомоги визначений законодавством, колишнім керівництвом ВАТ «Богодухівський хлібозавод» в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 такового порядку не дотримано, тому не можна вважати отримання поворотної фінансової допомоги підприємством як такої, що юридично укладена.

В бухгалтерських журналах-ордерах було відображено надходження від ОСОБА_1 сум на неіснуючі банківські рахунки . На існуючі рахунки підприємства від ОСОБА_1 кошти не надходили.

У 2012 році ВАТ «Богодухівський хлібозавод» отримувало прибуток від господарської діяльності, самостійно розрахувалось з боргами, вийшовши на кінець 2012 року з прибутком у сумі 109682 грн.. Необхідності позики грошей у ОСОБА_1 не було.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи згідно укладеного 04 липня 2012 року договору позики між ВАТ «Богодухівський хлібозавод» та ОСОБА_1, товариство отримало від ОСОБА_1 97000 грн.: у липні 2012 року 41900 грн.; у серпні 2012 року 55100 грн., що підтверджується договором позики та актами про отримання цих сум(оригінал договору позики та акти на отримання коштів на а.с. 194-195; 196-197 та акт довідка про заборгованість у загальній сумі 97000 грн. 198. т.2).

Договір позики підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_3; акти про отримання коштів та наявності загальної заборгованості підписані ОСОБА_1, головою правління ОСОБА_3 та головним бухгалтером ОСОБА_6М; скріплені печаткою товариства.

Відповідно до вимог ст. 1046; 1047; 1048; 1049 ч.3; 1050 ч.1 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625цього Кодексу.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Стягуючи з товариства суму боргу з урахуванням індексу інфляції суд першої інстанції обґрунтовано виходив з цих вимог закону та обставин по справі.

Товариство отримало кошти, що підтверджується договором позики, актами про отримання грошей, тобто, кошти ними фактично отримані, а тому сума боргу підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується заперечень відповідачів, то вони були предметом ретельного дослідження і судом першої інстанції і апеляційної і свого підтвердження не знайшли.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що гроші на розрахунковий рахунок підприємства не надходили; у встановленому законом порядку товариством оприбутковані не були.

Дані заперечення не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Як вже зазначалося, факт отримання коштів підприємством підтверджується і договором позики і актами на отримання коштів.

Крім того, допитані у якості свідків голова правління ВАТ «Богодухівський хлібозавод» ОСОБА_3 та головний бухгалтер ОСОБА_6 підтвердили, що на той період підприємство мало борги, а кошти на їх повернення були відсутні. Кошти ОСОБА_1 на рахунок підприємства не вносив, а коли приходив час погашати борги, то ОСОБА_1 вносив ці кошти безпосередньо у Банку на погашення боргу.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача не заперечував, що на той період розрахунковий рахунок підприємства був арештований у звязку з наявністю заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Украгролізинг».

Отже, беззаперечних доказів безгрошовості договору позики відповідачем не представлено.

Безпідставне посилання відповідача і стосовно того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 отримували у борг від ОСОБА_1 кошти 10000 грн., що свідчить про наявність особистих стосунків між цими особами і у звязку з цим викликає сумнів факт отримання коштів товариством.

Як вже зазначалося, факт отримання коштів підприємством підтверджується не тільки письмовими доказами, а й поясненнями свідків.

Крім того, наявність такої заборгованості була відображена у річному звіті підприємства за 2012 рік та про наявність такої заборгованості на початку лютого 2013 року( час призначення ОСОБА_7 директором) ОСОБА_7 було відомо.

Наявність такого боргу підтверджується і актом звірки за період січень 2013 року- липень 2013 року між ОСОБА_2 «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» та ОСОБА_1, де станом на 31 липня 2013 року рахується заборгованість товариства перед ОСОБА_1 у сумі 102765 грн. 18 коп.

Даний акт звірки від імені підприємства підписаний вже безпосередньо ОСОБА_7 Факт підписання такого акту ОСОБА_7 не оспорюється.

Не приймається судовою колегією і посилання ОСОБА_7, що цей акт звірки між ОСОБА_2 «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» та ФОП ОСОБА_1

Як зазначає сам ОСОБА_7 акт звірки складався саме у звязку з наявністю заборгованості перед ОСОБА_1 по договору за 2012 рік, який вже був зазначений у річному звіті; початкова сума боргу в акті саме 97000 грн.

Як вказує ОСОБА_7 зазначення «ФОП» було «для зручності».

ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції також підтвердив, що хоча він і був ФОП, однак цей акт звірки дійсно стосувався боргу перед ним як фізичною особою.

Станом на 31 липня 2013 року у нього як у ФОП перед товариством ніякої заборгованості не було.

За таких обставин доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права; підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» - відхилити.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 03 лютого 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: