Ухвала суду № 57486656, 25.04.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/818/16-ц Провадження № 22-ц/795/821/2016 Головуючий у I інстанції Литвиненко І. В. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Острянського В.І.,

при секретарі Зіньковець О.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 березня 2016 року у справі за позовом управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради відмовлено.

В апеляційній скарзі УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради, посилаючись на постановлення рішення з порушенням норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач, отримавши від Управління адресну щомісячну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, не повідомив про отримання ним компенсації за піднайом житла за місцем проходження військової служби, внаслідок чого йому, на думку заявника, надміру виплачені кошти з державного бюджету в сумі 4125,82 грн.

Представник позивача вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що соціальна виплата, яка компенсує витрати за піднайом житла, та допомога мають різну правову природу, оскільки вони виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України з метою покриття витрат особи на проживання, в тому числі й за піднайом житла.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна адресна допомога надається особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та грошова компенсація за піднайом житла, що передбачена Порядком виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за піднайом (найом) ними житлових приміщень, затвердженим постановою КМУ від 26 червня 2013 року № 450, мають різну правову природу. ОСОБА_3 соціальної політики України не є нормативним актом та не може бути підставою для припинення надання щомісячної адресної допомоги, а інших підстав припинення виплати адресної допомоги позивачем не наведено.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Встановлено, що 30 жовтня 2014 року ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_4 звернулись до управління із заявами про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (а.с. 9, 10).

31 жовтня 2014 року на підставі поданих документів рішенням Управління відповідачу було призначено допомогу, як переміщеній особі на проживання, в розмірі 442 грн. (а.с. 11).

З листа ОСОБА_3 соціальної політики України від 22 січня 2015 року № 684/о/14-15/5 вбачається, що питання надання сімям військовослужбовців щомісячної адресної допомоги як особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, слід розглядати у разі, якщо військовослужбовець не забезпечується житловим приміщенням та не отримує виплат на зазначені цілі (а.с. 12).

Відповідно повідомлення військової частини А4444 від 05 лютого 2015 року № 70/9/32, направленого на запит управління, військовослужбовці військової частини А4444 житловими приміщеннями не забезпечувались. Згідно додатку № 1 до вказаного повідомлення, ОСОБА_2 отримує компенсацію за піднайом житла з 17 листопада 2014 року (а.с. 13).

06 лютого 2015 року уповноваженими особами УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради, з метою попередження нецільового використання бюджетних коштів, було винесено розпорядження № 05-15/357, відповідно до якого, ОСОБА_2 з 01 лютого 2015 року було припинено виплату допомоги переміщеним особам на проживання (а.с. 14).

19 лютого 2015 року управлінням позивачу було надіслало повідомлення про обсяг надміру сплачених коштів та строки їх повернення, відповідно до якого останній повинен був повернути 4125,82 грн. виплаченої допомоги особам для покриття витрат на проживання, у тому числі витрат на оплату житлово-комунальних послуг, посилаючись на проведення перерахунку допомоги згідно розяснень ОСОБА_3 соціальної політики України № 684/0/14-15/5 від 22 січня 2015 року та листа в/ч А4444 від 05 лютого 2015 року про отримання компенсації за піднайом житла (а.с. 15).

Згідно ч. 2 ст. 1-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у звязку з особливим характером військової служби, яка повязана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Приписами ч. 10 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.

Відповідно до п. 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ № 505 від 01 жовтня 2014 року, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Отже, судом першої інстанції був зроблений правильний висновок про те, що щомісячна адресна допомога особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та грошова компенсація за піднайом житла, що передбачена Порядком виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за піднайом (найом) ними житлових приміщень, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 26 червня 2013 року № 450, мають різну правову природу.

Крім того, є необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права та безпідставного отримання відповідачем адресної щомісячної допомоги внаслідок подання ним документів з недостовірними відомостями спростовуються матеріалами справи, оскільки ОСОБА_2 не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на приховування фактів, які б були підставою для відмови в призначенні допомоги, враховуючи правову природу вказаних видів допомоги, яка виплачується щомісячно та за відсутності фінансування та виплат військової частини на дані потреби на момент звернення відповідача до управління.

Виходячи із системного аналізу наведених норм та викладених обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, правильно встановив обставини справи, дослідив докази у справі, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до переконання, що оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315-317, 319, 324 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: