Рішення № 57486322, 29.04.2016, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/72/16-ц

Провадження №2/731/48/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2016 року смт.Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Савенка А.І.,

за участю секретаря - Тітуленко Д.Г., Ріпки І.В.

відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Варва цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, та зустрічного позову ОСОБА_3 до Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 24 лютого 2016 року звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно. На обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його бабуся ОСОБА_5 та згідно заповіту від 01 вересня 2004 року, він є спадкоємцем всього її майна. Після смерті бабусі відкрилася спадщина на іменні акції, право на вклади, які він успадкував отримавши свідоцтво на право на спадщину за заповітом. Але разом з тим, у бабусі у приватній власності перебував житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок позивачу відмовлено через ненадання правовстановлюючих документів на нього, а тому просив суд визнати за ним, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5.

Ухвалою суду від 03 березня 2016 року до участі у справі було залучено в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оскільки вони були спадкоємцями померлої за законом.

Крім того, під час розгляду справи судом було з'ясовано, що окрім ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спадкоємцем за законом був і син померлої - ОСОБА_2. Ухвалою від 21 березня 2016 року ОСОБА_2 був залучений до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Даючи пояснення в якості представника позивача ОСОБА_1 пояснила, що спірний будинок знаходився в частковій власності її батьків - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер, залишивши заповіт, яким все своє майно заповів сину ОСОБА_3. Після смерті спадкодавця заяву про прийняття спадщини за законом подала лише його дружина - ОСОБА_5 На час смерті ОСОБА_6 разом з ним проживали його дружина та повнолітній син - ОСОБА_3, інвалід дитинства. Крім того, спадкоємцями першої черги були і діти померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 У передбачений законом строк ОСОБА_3 заяву про прийняття спадщини не подавав, під час розгляду справи відмовлявся від своєї частки та визнавав первинний позов. Зважаючи на це наголошувала, що її довірителю належить право власності на весь будинок.

Під час судового засідання ОСОБА_2 діючи як третя особа пояснював, що на момент смерті ОСОБА_6 разом із ним проживали дружина померлого ОСОБА_5 та син ОСОБА_3 Син - ОСОБА_3 інвалід дитинства по слуху, є довірливою та необізнаною людиною, знаходиться під впливом сестри, тому і склав заяви з визнанням позову. Вказав, що спірний будинок та господарські приміщення будували батьки та він їм допомагав. Батько залишив заповіт на ОСОБА_3, який прийняв спадщину фактично. Мати подала заяву про прийняття спадщини лише через 5 років. У письмовому клопотанні просив суд врахувати, що він на момент смерті матері був непрацездатним, отже, має право на обов'язкову частку у спадщині, не зважаючи на зміст заповіту. Після роз'яснення судом права на заявлення зустрічного позову, такою можливістю не скористався.

В судовому засіданні діючи як третя особа ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував, пояснив, що копію позову він віддав сестрі - ОСОБА_1 та не знайомився із ним. Вважав, що зробив заповіт на свого племінника - позивача по справі, і вважав, що предметом розгляду даної справи є право племінника спадкувати спірний будинок після його смерті. Вказав, що він є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_6 На час смерті батька проживав та був зареєстрований у спірному будинку, крім нього проживала і його мати.

Ухвалою суду від 08 квітня 2016 року було задоволено клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості належних відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

19 квітня 2016 року позивач ОСОБА_4 подав заяву про зменшення позовних вимог, зважаючи на те, що під час розгляду справи з'ясувалось, що після смерті діда за заповітом ? частину спірного будинку успадкував ОСОБА_3, та просив визнати за ним, право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5.

У відповідності до ч.2 ст. 33 ЦПК України справа розглядалась з початку, адже відповідач ОСОБА_3 виявив бажання скористатись своїм право на звернення із зустрічним позовом.

На обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 вказав, що він є спадкоємцем за заповітом його батька - ОСОБА_6, якому належала ? частина спірного будинку. Просив суд визнати за ним, право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6.

Позивач за первісним позовом у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи належним чином повідомлений, подав заяву, у якій позов підтримав, зустрічний позов визнав та просив розглядати справу за його відсутності (а.с. 223).

Відповідач за первинним позовом ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, первинний позов визнав, підтримав зустрічний позов та просив суд розглядати справу за його відсутності (а.с.221).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, первинний та зустрічний позов визнала та просила розглядати справу за її відсутності (а.с.222).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача - Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області в судове засідання не з'явився. Про день місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, від селищного голови Саверської - Лихошви В.В. надійшла заява, про визнання позовних вимог та розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, робить висновок, що позови підлягають задоволенню.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 лютого 1950 року (а.с. 19).

Згідно договору купівлі - продажу від 25 травня 1962 року ОСОБА_6 придбав будинок в АДРЕСА_3 у ОСОБА_8, що належав останній на підставі свідоцтва про право на спадщину (а.с. 20-22).

Згідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім»ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Статтею 28 того ж кодексу передбачалась рівність часток подружжя у праві спільної сумісної власності.

На місці старого будинку у 1970 році подружжя звело новий будинок прибудову і погріб. У 1984 році збудували гараж, у 1991 році сарай. Однак, право власності на спірний будинок в органах БТІ за життя не зареєстрували (а.с.117). Втім, будинок є закінченим будівництвом, придатним для проживання, що підтверджується технічно робочим проектом газифікації будинку (а.с. 28-33), та технічною документа технічним паспортом (а.с.24). Земельна ділянка площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд , на якій розташований спірний будинок належить територіальній громаді селища Варва (а.с. 118).

Так, згідно до технічного паспорту на житловий будинок, розташований за адресою:АДРЕСА_4, виконаного на замовлення ОСОБА_3 станом на 07 жовтня 2015 року на земельній ділянці містяться: будинок - літ.А-1 (1970 року побудови), прибудова - літ. а-1 (1970 року побудови), сараї - літ. Б-1 (1962 року побудови),В-1 (1991 року побудови), гараж - літ. Г-1 (1991 року побудови), вбиральня - літ. У-1, навіс літ. б-1, огорожа N1, погріб - літ.-Пг1 (1970 року побудови), погріб - літ. Пг1, вбиральня - літ. У-1, навіс - літ. - б-1.

Нумерація спірного домогосподарства неодноразово змінювалася з №14 на №16 та №18, і остаточно закріпилася під номером 18 вже з 1987 року, що підтверджується відповідною довідкою Варвинської селищної ради (а.с. 23). Рішення п'ятої сесії 24 скликання Варвинської селищної ради від 05 грудня 2000 року АДРЕСА_1 була перейменована на АДРЕСА_1 (а.с. 23).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер (а.с.14).

Після його смерті спадкоємцями першої черги за законом були - дружина ОСОБА_5 (а.с. 19), син - ОСОБА_3 (а.с. 204), син - ОСОБА_2 (а.с. 175), донька - ОСОБА_1 (а.с. 114, 115).

ОСОБА_6 залишив заповіт від 17 березня 1997 року (а.с. 149), яким все своє майно заповів сину - ОСОБА_3.

У відповідності до довідки із спадкового реєстру вказаний заповіт є чинним та не скасованим (а.с. 166).

ОСОБА_3 є інвалідом дитинства третьої групи (а.с. 126).

Згідно до копії домової книги (а.с. 34-40), оригінал якої оглянуто судом в судовому засіданні, копії паспорту ОСОБА_3 на момент смерті ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали - ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

Варвинською РДНК 02 квітня 2003 року було заведено спадкову справу після померлого ОСОБА_6, на підставі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_5 (а.с.102). При цьому, нотаріус Зеленська Н.М. перевірила місце відкриття спадщини та перевірила факт прийняття спадщини, вказавши підставою - «по прописці в будинку із спадкодавцем».

Згадувана спадкова справа не містить заяв про відмову від прийняття спадщини, подану будь-ким із інших спадкоємців у строк, передбачений для прийняття спадщини.

02 квітня 2003 року нотаріусом Варвинської РДНК Зеленською Н.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_5 на прості іменні акції ВАТ «Укрнафта» у кількості 63 штук, вартістю 15 грн. 75 коп. (а.с. 104).

У відповідності до ст. 524 ЦК УРСР (1963 року), який діяв на момент виникнення спірних відносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Як передбачали положення ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Статтею 535 ЦК УРСР визначалось, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

При цьому, відповідно до п.п. "в" п. 11 Постанови Пленуму ВСУ від 31.01.1992 року №2 "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні" передбачалось, що «фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном, яке спадкодавець заповів іншій особі (якщо вона не відмовилась від спадщини), не може розглядатись як вчинення передбачених законом дій по прийняттю спадщини», зважаючи на що, спадкоємець, який претендує на обов'язкову частку у спадщині повинен протягом встановленого строку подати заяву про прийняття спадщини. Фактичне прийняття обов'язкової частки у спадщині законодавством не передбачалось.

Порядок прийняття спадщини та дії що свідчать про прийняття спадщини закріплені у ст. 548, 549 ЦК УРСР які передбачали, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відмова від спадщини регламентувалась ст. 553 ЦК УРСР відповідно до якої спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина у вигляді ? частини спірного домоволодіння. За життя ОСОБА_6 залишив заповіт, яким все своє майно заповів сину - ОСОБА_3, який на день його смерті був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем, у передбачений 6 місячний строк заяв про відмову від прийняття спадщини не подав, навпроти фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, адже був пов'язаний із померлим спільним побутом, користувався та розпоряджався речами померлого, в межах своїх можливостей опікувався майном, в подальшому був замовником проекту технічної документації на спірний будинок (а.с. 24-26). Більш того позивачем за первісним позовом будь-яким чином не доведено, що ОСОБА_3 фактично відмовлявся від спадщини та не прийняв її. Спадкоємець за законом, яка мала право на обов'язкову частку у спадщині - ОСОБА_5 хоча і проживала разом із спадкодавцем, однак, згідно до діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства та правової позиції вищих судових інстанцій, не могла вважатись такою що заявила про бажання отримати обов'язкову частку у спадщині, адже відповідної письмової заяви до нотаріальної контори у передбачений 6 місячний строк не подала. Більш того, як встановлено судом, ОСОБА_5 звертаючись до нотаріальної контори не зазначила у письмовій заяві про існування заповіту та спадкоємця, який прийняв спадщину, отримала свідоцтво про право власності за законом на іменні акції ПАТ «Укрнафта», що належали ОСОБА_6, а спадкоємець та позивач за первісним позовом ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, в якому набув права на вклади з належними відсотками та компенсацією у АД «Державний ощадний банк України», що належали ОСОБА_6 (а.с.121).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5 (а.с.13).

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді ? частини спірного будинку, акцій ПАТ «Укртелеком», права на вклади в АТ «ДОБУ», права на вклади в АТ «ДОБУ» що належали ОСОБА_6

ОСОБА_5 01 вересня 2004 року залишила заповіт, яким все своє майно заповіла онуку - ОСОБА_4 (а.с.120). Вказаний заповіт на момент розгляду справи є чинним, що підтверджується інформаційною довідкою із спадкового реєстру (а.с. 108).

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 були її діти - відповідачі за первісним позовом.

07 серпня 2015 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся ОСОБА_4 (а.с. 105) і Варвинською районною державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу №57788577 (а.с.109). Заяв про прийняття спадщини від спадкоємців за законом або про відмову від спадщини згадувана спадкова справа (а.с.105-122) не містить.

01 грудня 2015 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.121) на: 1) прості іменні акції ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ», 2) право на вклади у відділенні АТ «ДОБУ», що належало спадкодавиці, 3) право на вклади у відділенні АТ «ДОБУ» що належало ОСОБА_6, і «спадкоємцем за законом якого була ОСОБА_5».

Однак, постановою від 01 грудня 2015 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спірний будинок, через відсутність правовстановлюючих документів (а.с. 17).

У відповідності до довідки (а.с. 116) та копії домової книги (а.с.34-40) ОСОБА_5 проживала на момент смерті за адресою: АДРЕСА_5

Умови, порядок та черговість спадкування передбачені положеннями Цивільного Кодексу України.

Так, ст. 1216 ЦК України визначає спадкуванням, як перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України, про що зазначено у ч.ч. 1,2 ст. 1223 згадуваного Кодексу.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини у строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що передбачено ст.ст. 1269, 1270 ЦК України.

Згідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача ОСОБА_2 про наявність у нього права на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5, оскільки умовою для спадкування такої частки є по-перше наявність статусу особи, яка має таке право, і суд визнає, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_2 дійсно був непрацездатною особою (а.с. 176-179), а по-друге, факту прийняття спадщини, що відповідачем здійснено не було.

Аналізуючи наведені правові норми, правовідносини та обставини справи суд доходить висновку про обґрунтованість первинних та зустрічних позовних вимог.

Так, обґрунтованими є твердження позивача за первинним позовом, що він -ОСОБА_4 є спадкоємцем за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року спадкодавиці - ОСОБА_5 Позивач подав до нотаріальної контори у визначений законом строк заяву про прийняття спадщини. Заповіт від 01 вересня 2004 року є чинним. Інші спадкоємці за законом заяв про прийняття спадщини для отримання обов'язкової частки у спадщині не подавали та разом із спадкодавцем не проживали. Згодом, позивач подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, але отримав нотаріальну відмову про неможливість оформлення спадкових прав у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок. ? частина спірного будинку належала спадкодавиці, підлягає включенню у спадкову масу та відповідно спадкуванню.

Крім того, обґрунтованим є і зустрічний позов ОСОБА_3 оскільки він є спадкоємцем за заповітом померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року спадкодавця - ОСОБА_6 Позивач прийняв спадщини фактично, протягом 6 місяців після смерті заяв про відмову від спадщини до нотаріальної контори не подавав. Заповіт від 17 березня 1997 року є чинним. Інші спадкоємці за законом заяв про прийняття спадщини для отримання обов'язкової частки у спадщині не подавали. Оформлення спадкових прав неможливо у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок. ? частина спірного будинку належала спадкодавцю, підлягає включенню у спадкову маси та відповідно спадкуванню.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що позови підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 10, 60, 212 -215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_6 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_7 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішення суду може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області через Варвинський районний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.І.Савенко