Рішення № 57484831, 19.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2407/16

Головуючий у першій інстанції Борисова С.П.

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі Сідлецькій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Агрофірма Росія-Юг» про відшкодування шкоди,

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агрофірма Росія-Юг» на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 28 травня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з вищевказаним позовом до Приватного підприємства «Агрофірма Росія-Юг» (далі - ПП «Агрофірма Росія-Юг»). Уточнивши свої позовні вимоги в процесі розгляду справи, позивачі просили про стягнення з відповідача відшкодування шкоди у сумі по 20048 грн. на користь кожного, та компенсації понесених судових витрат.

В обґрунтування позову позивачі та їх представник посилались на те, що вони є власниками земельних ділянок, які перебували в оренді у відповідача за договором від 26 квітня 2007 року, строк дії якого закінчився 26 квітня 2012 року, що 30 квітня 2012 року позивачі повідомили відповідача про свій намір обробляти землю самостійно, і зареєстрували заяви на його ім'я про повернення земельних ділянок. Однак, лише на підставі рішення Арцизького районного суду Одеської області від 08 серпня 2013 року відповідач 27 листопада 2013 року повернув належні їм земельні ділянки. Позивачі вказували, що у зв'язку з неправомірними діями відповідача щодо незаконного використання їх земельних ділянок для вирощування сорго, вони не змогли використовувати земельні ділянки протягом 2013 сільськогосподарського року, а тому за їх підрахунками їм завдано матеріальної шкоди на вказану суму.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що договірні зобов'язання між сторонами виникли з моменту державної реєстрації договору оренди і існували до 06 грудня 2012 року, та за користування земельними ділянками за 2012-2013р.р. позивачам у 2013 році відповідачем була сплачена орендна плата у повному обсязі.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 28 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволено повністю, стягнуто з ПП «АФ Росія - Юг» шкоду, завдану незаконним використанням земельних ділянок, на користь: ОСОБА_2 у розмірі 20048,23 грн.; ОСОБА_3 у розмірі 20048,23 грн.; стягнуто компенсацію понесених судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 вересня 2015 року вищевказане рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2015 року ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23.09.2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ПП «Агрофірма Росія-Юг» просить рішення суду від 28.05.2015 року скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Проти апеляційної скарги заперечують позивачі, просили справу розглянути за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду 1-ої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

За правилами ст. 309 ч.1 п.3,4 ЦПК підставами для скасування рішення суду 1-ої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд 1-ої інстанції пославшись на ст. 1166 ЦК України, ст.ст.152,156 ЗК України, виходив з того, що відповідач після припинення договорів оренди землі, та всупереч вимогам позивачів щодо повернення їм їх земельних ділянок, безпідставно використовував спірні земельні ділянки, що призвело до завдання шкоди у вигляді неодержаних доходів.

Однак з такими висновками суду колегія суддів не погоджується.

Статтями 213, 214 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За ст.ст. 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких виник спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Вказаним нормам цивільно-процесуального права рішення суду не відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками земельних ділянок, що розташовані на території Кам'янської сільської ради Арцизького району Одеської області, площею 5,95 га, кожен. За договорами оренди землі НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 26 квітня 2007 року позивачами належні їм земельні ділянки були передані в оренду ПП «АФ Росія - Юг» (а. с. 29-32). Строк дії договорів оренди закінчився 26 квітня 2012 року, і 30.04.2012 року позивачі звернулись до відповідача з заявою про виділення їм в натурі орендованих земельних ділянок у кінці сільськогосподарського року, а саме в серпні 2012 року. А позовну заяву про витребування земельних ділянок подали лише 20.02.2013 року. Заочним рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 08 серпня 2013 року (а.с. 4-5), яке набрало законної сили 29 вересня 2013 року, витребувано у ПП «АФ Росія - Юг» на користь власників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належні їм земельні ділянки. Із акту прийому-передачі та акту обстеження земельної ділянки від 27 листопада 2013 року (а.с. 6,7) вбачається, що позивачам їх земельні ділянки передані 27 листопада 2013 року.

Відповідно до ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» наведено поняття самовільного зайняття земельної ділянки - як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Вбачається, що договір оренди земельної ділянки укладався сторонами на 5 років і його строк скінчився 26 квітня 2012 року, тоді як позивачі просили повернути їм земельні ділянки у серпні 2012 року, тим самим дозволивши відповідачу користуватися належними їм земельними ділянками після закінчення строку дії договору оренди.

За п. б ч. 1 ст. 211,152ч.3п. ґЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок, у тому числі у вигляді відшкодування заподіяних збитків.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2007 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»(п.16) вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям… земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК ( 2768-14 ), статті 1166 ЦК ( 435-15 ) така шкода відшкодовується у повному обсязі; розмір шкоди, заподіяної… порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав до повернення самовільно зайнятої ділянки. Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.

Та водночас постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 р. затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» (з подальшими змінами, надалі Методика).

Зокрема, п.п. 1,2,4 встановлено, що методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди); що розмір шкоди визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень; розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається: для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс x Нп x Кф x Кі (1), де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783 ( 783-2000-п ).

А між тим, позивачі не заперечують і встановлено матеріалами справи, що за 2012-2013р.р. кожен з них отримав орендну плату, зокрема: 800 кг пшениці, 800 кг ячменю, 800 кг кукурузи, 800 кг сорго, а всього на загальну суму 4976 грн., при цьому розмір орендної плати за 1га складає 961,75 грн. (а.с.87) За повідомленням відповідача підприємство, як орендар, також сплатило за позивачів податок на землю, проти чого позивачі не заперечували. При цьому за довідкою відповідача в 2013 році, виходячи з урожайності сорго та інших сільськогосподарських культур, прибуток ПП «АФ Росія - Юг» з 1га вирощеного сорго склав 568,35 грн., а прибуток з 1 га обробленої землі склав 670,97 грн., що менше виплаченої позивачам орендної плати.(а.с.86-87) Та водночас позивачами розрахунок відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 р. суду не надавався.

Судом першої інстанції правильно було встановлено, що строк дії договорів оренди земельних ділянок, які укладені були між позивачами та відповідачем закінчився 26 квітня 2012 року, а отже і земельні ділянки мали бути передані власниками відразу після припинення дії договору. Однак, позивачі не заперечували проти використання відповідачем земельної ділянки надалі, зокрема до серпня 2012 року, і в наступному погодились на отримання орендної плати за 2013 рік та на сплату відповідачем податку на землю за 2012-2013р.р. сільськогосподарський рік, тим самим підтвердивши свою згоду на продовження дії умов договору оренди.

Відтак, враховуючи наведене, суд першої інстанції, стягуючи з відповідача на користь позивачів майнову шкоду за незаконне самовільне використання земельних ділянок, достеменно не з'ясував доведеності факту і тривалості самовільного використання відповідачем земельних ділянок, доведеності факту та розміру завдання шкоди, розрахованої відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 р.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачі належними та допустимими доказами не довели своїх позовних вимог стосовно як факту завдання шкоди, так і його розміру, що є їх обов'язком відповідно до засад змагальності процесу.

За таких обставин, апеляційну скаргу ПП «Агрофірма Росія-Юг» - слід задовольнити, рішення Арцизького районного суду Одеської області від 28 травня 2015 року - скасувати, а у задоволенні позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ПП «Агрофірма Росія-Юг» про відшкодування шкоди - відмовити.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агрофірма Росія-Юг» задовольнити.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 28 травня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Агрофірма Росія-Юг» про відшкодування шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: А.І. Дрішлюк Є.С. Сєвєрова