Ухвала суду № 57484797, 28.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2963/16

Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О. Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Гірняк Л.А., Заїкіна А.П..

з участю секретаря - Полякової В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ОПТІКОР» про визнання наказу про звільнення неправомірним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2016 року, -

встановила:

В грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання наказу про звільнення неправомірним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2016 року провадження у справі закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на них, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу та закриваючи провадження у справі , суд першої інстанції, посилаючись на положення п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України виходив з того, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 15.07.2010 року ,залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.10.2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання наказу про звільнення неправомірним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступного .

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання наказу про звільнення неправомірним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.1).

Спір про поновлення позивача на роботі в ТОВ «Фірма Оптікор» був предметом розгляду в судах різних інстанцій.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 15 липня 2010 року , залишеним без змін, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.10.2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Оптікор» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу було відмовлено (а.с.21,24,26).

20.06.2013 року ОСОБА_2 звертався до Київського районного суду м.Одеси з заявою про перегляд рішення Київського районного суду м.Одеси від 15.07.2010 року у зв'язку з нововиявленими обставинами , в обгрунтування нововиявлених обставин позивач посилався на те ,що судами першої інстанції та апеляційної інстанції не були враховані вимоги законів України «Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту» та ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 13.09.2013 року , залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.12.2013 року , у задоволенні заяви ОСОБА_2 було відмовлено ( а.с., 25,29-31).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладанням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Колегією суддів в судовому засіданні були досліджені матеріали справи № 2-4774\10 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Оптікор» про поновлення на роботі. При зверненні до суду з позовом про поновлення на роботі , позивач ОСОБА_2 також посилався на те, що він є інвалідом війни та має переважне право на залишення на роботі.

Звертаючись у грудні 2015 року до Малиновського районного суду м.Одеси , ОСОБА_2 в обгрунтування позовних вимог , посилався на ти ж самі обставини ,які були предметом розгляду за його позовом від 26.04.2010 року , за яким Київським районним судом міста Одеси було постановлено рішення від 15 липня 2010 року , залишеним без змін, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.10.2010 року про відмову у задоволенні позову.

Суд першої інстанції , закриваючи провадження у справі вірно прийшов до висновку ,що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом ,за яким є судові рішення ,які набрали законної сили.

Наведені позивачем ОСОБА_2 в позові підстави в обгрунтування позовних вимог є тотожніми з яких у 2010 році та у 2013 роках Київським районним судом та апеляційним судом Одеської області ухвалювались рішення.

Зміст апеляційної скарги ОСОБА_2 є фактичним повторюванням змісту позовної заяви та ОСОБА_2 доводів апеляційної скарги ,які є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції не навів.

За таких підстав, відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. 218, п.1 ч.1 ст.312 , п.4 ч.2 ст. 314 , 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

Л.А. Гірняк

А.П. Заїкін