Рішення № 57484171, 28.04.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/20699/15-ц

Номер провадження 2/521/1682/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Лічмана Л.Г.

при секретарі Тимофієнко Н.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи Приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

28.12.2015 р. ОСОБА_2 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з вказаною позовною заявою, у якій просив суд визнати за ним право власності на ? частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, померлої 18.12.2009 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримала зазначені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не зявилися, про дату та місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення по справі, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає, що наявні підстави для задоволення позовної заяви.

В судовому засіданні встановлені наступні фактичні обставини і відповідні правовідносини.

Зі свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-ЖД № 307425 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали шлюб 24.09.1982 р., прізвище дружини після укладення шлюбу не змінювалось. (а.с. 14)

ОСОБА_2 народився 03.07.1983 р., його батьками записано ОСОБА_3 та ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ІІІ-ЖД № 431712. (а.с. 6, 55)

З Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 11887 від 21.12.1995 р., укладеного на Одеській товарній біржі, видно, що ОСОБА_3 купив квартиру, яка складається з 3 (трьох) кімнат, загальною площею 62,10 кв.м., житловою площею 45,10 кв.м. та розташована за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений договір було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» за ОСОБА_3 за № 54 стор. 110 кн. 152 пр. 25.12.1995 р. (а.с. 7-8, 56, 63-64)

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», членами товарної біржі є прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Член товарної біржі має право здійснювати біржові операції на біржі. Біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Ст. 112 ЦК Української РСР 1963 року передбачалось, що майно може належати на праві спільної власності двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Відповідно до ст. 22 Кодекс про шлюб та сімю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст. 28 Кодекс про шлюб та сімю України розмір часток кожного з подружжя при поділі спільного майна В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Аналогічні положення встановлюються ЦК України від 16.01.2003 № 435-IV та СК України від 10.01.2002 № 2947-III.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Таким чином, Закон передбачає можливість і необхідність визначення ідеальної частки у праві спільної сумісної власності подружжя дружини та чоловіка, внаслідок чого така спільна власність набуває правового режиму спільної часткової власності.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст.60,69 СК України, ч. 3ст. 368 Цивільного Кодексу України), відповідно до частин 2, 3ст. 325 ЦК Україниможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири.

Отже, суд визначає частки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності подружжя рівними, що становить по ? частці.

ОСОБА_5 проживала та була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26.07.1996 р. по день смерті 18.12.2009 р., що підтверджується довідкою № 1099 від 05.10.2015 р. за підписом начальника та бухгалтера КП «ЖКС «Черьомушки». (а.с. 11, 46)

18.12.2009 р. у віці 60 років померла ОСОБА_5, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис № 6659 та Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції від 18.12.2009 р. видано свідоцтво про смерть серії І-ЖД № 206322. (а.с. 9)

Відповідно до ст. 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 і ч. 1 ст. 1270 ЦК спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством.

До Приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу з відповідною заявою про прийняття спадщини від 26.10.2015 р. після смерті ОСОБА_5 звернувся ОСОБА_2 Спадкове майно складалося з ? частки у праві спільної сумісної власності на АДРЕСА_2, 66 у м. Одесі. (а.с. 45)

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі після смерті ОСОБА_5 було зареєстровано спадкову справу № 26/2015, номер у спадковому реєстрі 58115209. (а.с. 13, 59)

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину ) № 41909054 та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 41909095 видно, що за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня. (а.с. 49, 49 звор.)

Згідно з відповіддю на звернення щодо видачі Свідоцтва про право на спадщину від 26.10.2015 р. вих. № 236/02-14, наданої Приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_4 ОСОБА_2, позивачу рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування щодо ? частки у праві спільної сумісної власності з причин відсутності правовстановлюючого документу на спірну квартиру. (а.с. 12)

Таким чином спадкування майна ОСОБА_5 має здійснюватися за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, батьки.

Спадкоємцями за законом першої черги до майна ОСОБА_5 являлись її чоловік ОСОБА_3 та сини ОСОБА_2 і ОСОБА_6, який спадщину не прийняв. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають право на ? частки від спадщини, а враховуючи, що ОСОБА_3 за договором № 11887 від 21.12.1995 р. належить ? частка квартири, то відповідно загальна частка ОСОБА_3 має складати ?, а ОСОБА_2 ?.

Отже, з встановлених у судовому засіданні фактичних обставин справи випливає, що спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилася 18.12.2009 р. і була прийнята спадкоємцем ОСОБА_2, оскільки на час відкриття спадщини він проживав та був зареєстрований разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою № 1100 від 05.10.2015 р. та відміткою у паспорті про реєстрацію ОСОБА_2 за вказаною адресою з 22.09.1999 р. Зазначена частка належить ОСОБА_2 з часу відкриття спадщини, незалежно від часу прийняття спадщини (ч. 3 і 5 ст. 1268 ЦК України). (а.с. 5 звор., 10)

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі викладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, на які посилалався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими судом, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, та зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_2 успадкував після смерті своєї матері ? частку квартири АДРЕСА_3 і ця частка квартири йому належить з часу відкриття спадщини, незалежно від часу прийняття спадщини, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовної заяви та визнання за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) права приватної власності на ? частину квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, померлої 18 грудня 2009 року.

Керуючись вимогами ст.ст. 60, 209, 212-215 ЦПК України, -

СУД

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) право приватної власності на ? частину квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, померлої 18 грудня 2009 року.

Квартира складається з 3 (трьох) кімнат, загальною площею 62,10 кв.м., житловою площею 45,10 кв.м.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги через Малиновський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

С У Д Д Я: