Ухвала суду № 57483760, 28.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/534/15-ц 28.04.2016 28042016 28.04.2016

Справа 490/534/15-ц

Провадження 22ц/784/769/16 Головуючий у 1-й інстанції Мамаєва О.В.

Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

У Х В А Л А

Іменем України

28 квітня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Козаченка В.І., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Тищенком Л.С.,

за участю:

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення

Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2016 року

за позовом

публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Банк зазначав, що згідно кредитного договору № б/н від 25 квітня 2005 року він надав відповідачу 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36% річних за користування кредитом, нарахованих на суму залишку заборгованості за кредитом. Кінцевий термін повернення кредиту визначався строком дії картки.

Отримавши кредит, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконував неналежним чином, у зв'язку із чим станом на 31 грудня 2014 року у нього перед Банком утворилося 31502 грн. 58 коп. заборгованості, з яких 4994 грн. 43 коп. - заборгованість за кредитом та 26508 грн. 15 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом. Вказану заборгованість Банк просив стягнути з відповідача.

Відповідач просив про застосування позовної давності.

25 листопада 2015 року Банк подав позовну заяву, в якій змінив позовні вимоги. Він просив стягнути з відповідача з врахуванням положень ст. 257 ЦК України 10867 грн. 89 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 21 січня 2012 року по 21 січня 2015 року, яка нарахована на несплачений кредит в розмірі 4994 грн.43 коп.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2016 року позов задоволено частково. З ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» стягнуто 5433 грн. 95 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, а також 121 грн. 80 коп. судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. На думку апелянта, висновки суду суперечать доказам у справі та вимогам матеріального права.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що 25 квітня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», який в наступному перетворено в публічне акціонерне товариство, та відповідачем укладено кредитний договір. За договором, Банк надав відповідачу 5000 грн. кредиту у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% на місяць із розрахунку 360 днів у році на суму залишку заборгованості за кредитним договором. Договором, п.1.1.2, визначено тип платіжної карти, строк її дії - два роки та зазначено, крім вказаних умов, що дія кредитного ліміту припиняється останнім днем місяця, до якого діє картка, якщо інше не передбачено договором. Погашення заборгованості провадиться щомісячними платежами у розмірі 7% від загальної суми.

Також в п.9.3 договору зазначено, що строк його дії співпадає зі строком дії карти, який вказано на її лицевій стороні. Разом з тим, в п. 9.4 договору зазначено, що зобов'язання за договором припиняються з моменту належного виконання сторонами зобов'язання (а.с.9). На виданій відповідачу карті строк її дії визначався до квітня 2007 року (а.с. 78).

Отримавши кредит, відповідач не повернув 4994 грн. 43 коп., внаслідок чого Банк нарахував йому заборгованість. Так, за період з 21 січня 2012 року по 21 січня 2015 року, тобто в межах трьох років до часу звернення з позовом до суду, Банк нарахував відповідачу до сплати 10867 грн. 89 коп. процентів за користування кредитом, виходячи із 72 % за користування кредитом (а.с. 93- 94).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання відповідача сплатити проценти за користування кредитними коштами, не припинилося. Банк, як це виходить зі змісту ст. ст.1048,1049 ЦК України, має право на отримання вказаних процентів до виконання зобов'язань за кредитним договором. У зв'язку з чим, суд стягнув з відповідача проценти за користування кредитом в межах строків позовної даності в розмірі визначеному договором, тобто 36 % річних, виходячи з визначеної у п. 1.1.2 договору базової відсоткової ставки - 3% в місяць з розрахунку 360 днів у році.

Банк не оскаржив рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Доводи в апеляційній скарзі суперечать вимогам матеріального права.

Як зазначено у ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) ( ст. 630 ЦК України).

Поряд з визначенням у вказаній нормі поняттям «строк дії договору», у ст. 631 ЦК України передбачено таке поняття як «строк (термін) виконання зобов'язання».

Невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк, є одним із видів порушення зобов'язання, а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Разом із тим, як виходить з вимог ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кредит в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Відповідна правова позиція, про стягнення відсотків за користування кредитом в межах строку позовної даності, викладена в Постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі за № 6-249цс15.

Сплив позовної давності відносно однієї основної вимоги за договором (стягнення кредиту), не припиняє іншого основного обов'язку позичальника, а саме обов'язку сплачувати відсотки за користування кредитом, розмір та порядок сплати яких визначено в договорі. Вказані

обставини свідчать лише про неможливість за певних умов стягнути кредит в судовому порядку та відсотки, нараховані поза межами строку позовної давності. Виходячи з викладених вище норм матеріального права, відсотки за користування кредитом можуть бути стягнуті в межах строку позовної даності до повного виконання зобов'язань за договором.

За викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. .

Головуючий О.Я.Мурлигіна

Судді: В.І. Козаченко

Л.М. Царюк