Ухвала суду № 57483719, 28.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1018/16-ц 28.04.2016 28.04.2016 28.04.2016

Провадження №22-ц/784/991/16

Головуючий у суді першої інстанції - Тихонова Н.С.

Суддя-доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шаманської Н.О.,

суддів - Данилової О.О., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.

за участю: представника Ленінського ВДВС - Шелегей Т.В., боржника - ОСОБА_4 та його представника - ОСОБА_5, стягувача - ОСОБА_6та її представника - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_6

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2016 року, постановлену

за поданням Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС)

про оголошення розшуку боржника ОСОБА_4

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 р. Ленінський ВДВС звернувся до суду з поданням про оголошення розшуку боржника ОСОБА_4

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що на виконанні в Ленінському ВДВС перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Жовтневим районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 заборгованості в загальному розмірі 53 674 грн. 44 коп.

Посилаючись на те, що на теперішній час заборгованість ОСОБА_4 перед стягувачем не погашена , боржник за адресою реєстрації не проживає, його фактичне місце проживання невідоме, заявник просив суд оголосити розшук боржника ОСОБА_4

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2016 р. у задоволенні подання Ленінському ВДВС про оголошення розшуку боржника відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду стягувач ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про задоволення клопотання представника Ленінського ВДВС.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Підстави оголошення розшуку боржника містить стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.

Крім того, пунктом 3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом МЮУ від 2 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція) на державного виконавця покладено обов'язок перед зверненням до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника, який здійснюється відповідно до статті 40 Закону, вжити заходи, спрямовані на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи: а) отримання відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи; б) отримання інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображається в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника; в) перевірки наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій; г) отримання інформації щодо місця роботи боржника; ґ) отримання інформації про боржника з інших джерел.

Так, судом встановлено, що на виконанні в Ленінському ВДВС знаходиться зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 477/1884/13-ц від 22 січня 2015 р., виданого Жовтневим районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 заборгованості в розмірі 50 445 грн., а також виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_4 3000 грн. та 229 грн. 40 коп.

21 квітня 2015 р. державним виконавцем Ленінського ВДВС було винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень з виконання вищевказаних виконавчих листів у зведене виконавче провадження № 47322500.

30 квітня 2015 р. державним виконавцем було направлено запит до Сектору адресно-довідкової роботи УДМС в Миколаївській області, згідно відповіді якого боржник прописаний за адресою: АДРЕСА_1

29 травня 2015 р. боржник ОСОБА_4 з'явився до виконавчої служби та надав пояснення державному виконавцю, але адресу свого фактичного місця проживання повідомити відмовився , посилаючись на те, що місце його знаходження є тимчасовим. При цьому залишив свої контакті телефони ( а.с. 5).

19 жовтня 2015 р. державним виконавцем було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1, про що складено відповідний акт, згідно якого встановлено, що боржника за даною адресою не проживає,

майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення відсутнє ( а.с. 9 ).

25 листопада 2015 р. державним виконавцем було винесено постанову про примусовий привід боржника на 4 грудня 2015 р., яку було направлено на виконання до Ленінського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Миколаївській області для виконання.

26 листопада 2015 р. боржник ОСОБА_4 повторно надав державному виконавцю свої пояснення щодо причин невиконання судового рішення (а.с. 12).

18 грудня 2015 р. на адресу Ленінського ВДВС надійшов рапорт з Ленінського відділу поліції про неможливість виконання приводу боржника ОСОБА_4 в зв'язку з неможливістю встановлення місця його проживання.

26 січня 2016 р. державним виконавцем було повторно винесено постанову про примусовий привід ОСОБА_4 Проте її також не було виконано через неможливість встановити фактичне місце перебування боржника. Згідно пояснень батька боржника фактична адреса проживання йому не відома, але відомі засоби зв'язку (а.с. 19).

Отже, зазначені матеріали свідчать про те, що сам боржник не уникає спілкування з державним виконавцем як особисто так і через свого представника, повідомив державному виконавцю контактні телефони за якими з ним можливо зв'язатися, частково погасив борг, про що свідчать копії квитанцій ( а.с. 27), був присутнім при розгляді подання у суді першої інстанції.

Як пояснила державний виконавець у суді апеляційної інстанції оголошення розшуку боржника необхідно для подальшого встановлення майна, на яке можна звернути стягнення.

Проте, законом не передбачені такі заходи для розшуку майна боржника.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що хоча боржник й приховує своє фактичне місце проживання, однак, це не перешкоджає державному виконавцю проводити виконавчі дії по виконанню судового рішення, оскільки останній з'являвся на виклики державного виконавця та частково сплатив борг.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

І.В. Лівінський