Ухвала суду № 57483138, 27.04.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/25845/15-ц Провадження № 22-ц/772/1251/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 48Доповідач Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого судді Панасюка О.С., суддів Рибчинського В.П., Берегового О.Ю., з участю секретаря Топольської В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_6 ОСОБА_7 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2016 року,

встановила:

В листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом, вказуючи, що з 6 грудня 1989 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від якого мають повнолітніх дітей ОСОБА_8 (до шлюбу ОСОБА_2) О.В., ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5 (до шлюбу ОСОБА_2) Н.В., ІНФОРМАЦІЯ_2. У шлюбі сторони побудували домоволодіння за адресою: м. Вінниця вул. Уборевича, 1А, власником якого згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САК № 416871 від 17 вересня 2013 року був ОСОБА_3 Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок у м. Вінниця по вул. Уборевича, 1А від 24 квітня 2013 року домоволодіння складається з двох житлових будинків загальною площею 187,0 кв.м., в тому числі житловою площею 68,2 кв.м.: житловий будинок літ. «Б», загальною площею 119,9 кв.м., в тому числі житловою площею 54,3 кв.м. та житловий будинок літ. «Д», загальною площею 67,1 кв.м., в тому числі житловою площею 13,9 кв.м., гараж літ. «Ж», убиральня літ. «Е», зливна яма літ. «з/я», криниця №1.

За договором дарування від 2 серпня 2014 року ОСОБА_3 подарував дочкам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (після одруження ОСОБА_5) Н.В. по 9/20 часток домоволодіння з прибудовами, господарським будівлями та спорудами, розташованог у м. Вінинці по вул. Уборевича, 1А. До складу відчуженої частки домоволодіння увійшли: будинок літ. «Б», прибудова «б», загальною площею 119,9 кв.м., житловою площею 54,3 кв.м. На домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарським будівлями та спорудами за адресою: м. Вінниці вул. Уборевича, 1А, загальною площею 187 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м зареєстровано право спільної часткової власності за ОСОБА_4 9/40 частки, ОСОБА_5 9/40 частки та ОСОБА_3 22/40 частки.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 612810 від 18 березня 2009 року ОСОБА_3, за рішенням Вінницької міської ради від 19 вересня 2008 року № 2094 надано у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510136300:01:029:0117, розташовану у м. Вінниці по вул. Уборевича, 1, яка була розподілена на 5 земельних ділянок площами: 0,0154 га, 0,0165 га, 0,0381 га, 0,0149 га, 0,0151 га з метою їх подальшого відчуження.

На тепер ОСОБА_3 є власником земельних ділянок кадастровий номер 0510100000:01:029:0200, площею 0,0154 га, та кадастровий номер 0510100000:01:029:0201, площею 0,0151 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: м. Вінниця вул. Уборевича, 1 а.

За договорами дарування від 2 серпня 2014 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_3 (тепер ОСОБА_5) Н.В. земельні ділянки, площею 0,0149 га та 0, 0165 га, а ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,0381 га.

Оскільки домоволодіння у м. Вінниці по вул. Уборевича, 1А набуте за час шлюбу сторін, після укладення договорів дарування частка, що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3, становить 22/40 частини цілого домоволодіння і складається із: житлового будинку літ. «Д», загальною площею 67,1 кв.м., в тому числі житловою площею 13,9 кв.м., гаража літ. «Ж», убиральні літ. «Е», зливної ями літ. «з/я», криниці №1, ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на ? частину цього нерухомого майна, що становить 11/40 частин цілого домоволодіння, а також право власності по ? частині земельних ділянок, кадастровий номер 0510100000:01:029:0200, площею 0,0154 га, та кадастровий номер 0510100000:01:029:0201, площею 0,0151 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: м. Вінниця вул. Уборевича, 1А.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2: право власності на 11/40 домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 187,00 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м., розташоване у м. Вінниці вул. Уборевича, 1А, що становить ? частку житлового будинку літера «Д», загальною площею 67,1 кв.м., житловою площею 13,9 кв.м., гаражу літера «Ж», убиральні літера «Е», зливної ями літера «з/я», криниці №1; право власності на ? частку земельної ділянки, кадастровий номер 0510100000:01:029:0200, площею 0,0154 га (присадибна ділянка) та ? частку земельної ділянки, кадастровий номер 0510100000:01:029:0201, площею 0,0151 га (присадибна ділянка), обидві з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: м. Вінниця вул. Уборевича, 1А. Вирішено питання про судові витрати у справі.

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_3 ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду, встановленим обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, судова колегія розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, що з 6 грудня 1989 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі (свідоцтво про укладення шлюбу на а. с. 9), який було розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 листопада 2015 року (а. с. 72). У шлюбі вони побудували домоволодіння за адресою: м. Вінниця вул. Уборевича, 1А, власником якого згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САК № 416871 від 17 вересня 2013 року був зазначений ОСОБА_3 (а. с. 15). Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок у м. Вінниця по вул. Уборевича, 1А від 24 квітня 2013 року домоволодіння складається з двох житлових будинків, загальною площею 187,0 кв.м., в тому числі житловою площею 68,2 кв.м.: житловий будинок літ. «Б», загальною площею 119,9 кв.м., в тому числі житловою площею 54,3 кв.м., та житловий будинок літ. «Д», загальною площею 67,1 кв.м., в тому числі житловою площею 13,9 кв.м., гараж літ. «Ж», убиральня літ. «Е», зливна яма літ. «з/я», криниця №1 (а. с. 10 14).

За договором дарування від 2 серпня 2014 року ОСОБА_3 передав безоплатно у власність (подарував) дочкам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (після одруження ОСОБА_5) Н.В. по 9/20 часток домоволодіння з прибудовами, господарським будівлями та спорудами, що знаходиться у м. Вінинці по вул. Уборевича, 1. До складу відчуженої частки домоволодіння увійшли: будинок літ. «Б», прибудова «б», загальною площею 119,9 кв.м., житловою площею 54,3 кв.м. (а. с. 18). На домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарським будівлями та спорудами за адресою: м. Вінниці вул. Уборевича, 1А, загальною площею 187 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м., зареєстровано право спільної часткової власності за ОСОБА_4 9/40 частки, ОСОБА_5 9/40 частки та ОСОБА_3 22/40 частки (а. с. 28 30).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 612810 від 18 березня 2009 року ОСОБА_3 за рішенням Вінницької міської ради від 19 вересня 2008 року № 2094 надано у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510136300:01:029:0117, розташовану у м. Вінниці по вул. Уборевича, 1А (а. с. 26), яка була розподілена на 5 земельних ділянок, площами: 0,0154 га, 0,0165 га, 0,0381 га, 0,0149 га, 0,0151 га, з метою їх подальшого відчуження (а. с. 27 30).

За договорами дарування від 2 серпня 2014 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_3 (тепер ОСОБА_5) Н.В. земельні ділянки, площею 0,0149 га та 0, 0165 га, а ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,0381 га (а. с. 19 24).

За ОСОБА_3 зареєстроване право власності на земельні ділянки, кадастровий номер 0510100000:01:029:0200, площею 0,0154 га, та кадастровий номер 0510100000:01:029:0201, площею 0,0151 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: м. Вінниця вул. Уборевича, 1А (а. с. 27 30).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Обєктом спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, в тому числі заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя (ст. 61 СК України).

Ст. 63 СК України встановлює, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як розяснено у п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК ( 435-15 ), за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, встановивши, що житловий будинок житловий будинок літ. «Д», загальною площею 67,1 кв.м., в тому числі житловою площею 13,9 кв.м., гараж літ. «Ж», убиральня літ. «Е», зливна яма літ. «з/я», криниця №1 набуті подружжям ОСОБА_9 під час шлюбу за спільні кошти, це нерухоме майно є неподільним, позивачка не вимагала припинення права власності на нього відповідача із присудженням йому відповідної грошової компенсації, він не погоджувався на таку компенсацію, а позивачка не вносила на депозитний рахунок суду грошової компенсації, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про поділ цього майна шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на ? його частину, що становить 11/40 частин цілого домоволодіння по вул. Уборевича, 1А у м. Вінниці.

При цьому суд першої інстанції правильно виходив із встановленої ч. 2 ст. 60 СК України презумпції спільності майна подружжя і на підставі повно та всебічно досліджених доказів обґрунтовано вважав недоведеними доводи відповідача про те, що спірний будинок літ. «Д» будувався після припинення спільного проживання сторін за його особисті кошти. Зокрема, суд правильно взяв до уваги показання третіх осіб дочок сторін про те, що, не зважаючи на складні стосунки між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 впродовж їх сімейного життя, вони спільно здійснювали будівництво будинку, за спільною домовленістю використовували кошти, які заробляв кожен з них, в тому числі і на будівництво спірного нерухомого майна; показання свідків та не заперечені самим відповідачем факти: проживання у 2010 році в м. Москва Російської Федерації ОСОБА_9 з ОСОБА_10, проживання під час періодичних повернень із Російської Федерації разом з дружиною та дітьми у м. Вінниці по вул. Уборевича, 1А; участі ОСОБА_10 в організації поховання матері ОСОБА_9 Він також визнавав факт участі ОСОБА_10 у будівництві спірного нерухомого майна (придбання цегли на 4000 грн та сплату 700 дол. США за його належне оформлення).

Суд першої інстанції також правильно застосував правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі №6-2641цс15, про те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Відтак, встановивши, що спірний будинок побудований сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, метою його будівництва було створення умов для проживання позивача та відповідача, оскільки будинок літ. «Б» був подарований ними дітям, а позивач як фінансово, так і своєю працею приймала участь в його будівництві, за відсутності доказів на підтвердження того, що будинок побудований за особисті кошти відповідача за час окремого проживання сторін у звязку з фактичним припиненням шлюбних відносин, обґрунтовано визнав це майно обєктом спільної сумісної власності сторін.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 1А по вул. Уборевича у м. Вінниці видно, що житловий будинок літ. «Д» є частиною єдиного обєкту нерухомого майна, садиби земельної ділянки разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями (ч. 1 ст. 381 ЦК України). При цьому, під час виділення частки цієї садиби і розпорядження нею шляхом укладення договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок у 2014 році сторони діяли як співвласники зазначеного обєкту нерухомості, про що беззаперечно свідчить п. 5 договору дарування від 02 серпня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 778, за яким договір укладено за письмової згоди дружини дарувальника ОСОБА_2, тобто відповідно до вимог ч. 3 ст. 65 СК України, за якою для укладення одним із подружжя договорів щодо розпорядження майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Виділення і відчуження частки зі спільного сумісного майна подружжя не змінює правового статусу частки, що залишилась, отже ця частка (22/40 домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами загальною площею 187,00 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Вінниця вул. Уборевича, 1А, що складається з житлового будинку літ. «Д», гаражу літ. «Ж», убиральні літ. «Е», зливної ями літ. «з/я» та криниці №1) не може бути визнаною особистою приватною власністю ОСОБА_3

Щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 510100000:01:029:0200, площею 0,0154 га, та 0510100000:01:029:0201, площею 0,0151 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), то суд першої інстанції правильно виходив із роз'яснень, що містяться в п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» про те, що відповідно до положень статей 81,116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК України, а також правової позиції Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року, висловленої у справі № 6-2цс15, яка зводиться до того, що за загальним правилом, закріпленим у ч. 4 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. При застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на обєкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці обєкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак обєкта права власності.

Таким чином, встановивши, що ці ділянки виділені із ділянки кадастровий номер 0510136300:01:029:0117, площею 0,1000 га, наданої за рішенням Вінницької міської ради від 19 вересня 2008 року № 2094 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, суд прийшов до правильного висновку, що одночасно із визнанням права власності на ? частину житлового будинку літ. «Д», гаражу літ. «Ж», убиральні літ. «Е», зливної ями літ. «з/я» та криниці №1 за позивачкою їй підлягає також виділенню і ? частина земельних ділянок, на яких це майно розташоване.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_6 ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_12

Судді: /підпис/ ОСОБА_13

/підпис/ ОСОБА_14

Згідно з оригіналом

суддя Апеляційного суду

Вінницької області ОСОБА_12