Рішення № 57482822, 25.04.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14398/15-ц

Провадження № 2/127/1065/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2016 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Куйдан Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності на частку у спільному майні,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності на частку у спільному майні.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування частки квартири від 13.05.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 належить ? частина двохкімнатної квартири АДРЕСА_1. Право власності на цю частку квартири зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером обєкта нерухомого майна 634701205101, номер запису про право власності 9641122. Іншими співвласниками квартири є відповідач ОСОБА_2 (1/4 частина квартири) та третя особа ОСОБА_3 (1/4 частина), що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 30.01.1999 року. Згідно з положеннями ст. 356 ЦК України це майно знаходиться на праві спільної часткової власності сторін.

Незважаючи на те, що відповідач зареєстрована у спільній квартирі, за цією адресою вона не проживає вже 19 років, з 1996 року, про що свідчить акт №605 від 04.06.2015 року, оскільки з цього часу вона на законних підставах проживає за кордоном, де має постійне місце проживання. Таким чином, крім того, що позивач не може нормальним чином обладнати та здійснити ремонт квартири (оскільки її частка не виділена в натурі і не встановлений порядок користування квартирою), відповідач не сплачує необхідні платежі зі сплати заборгованості за утримання квартири.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини,викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 заперечила проти позову, про що подала суду письмове заперечення.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

ОСОБА_1 на підставі договору дарування частки квартири від 13.05.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, є власником ? частини двохкімнатної квартири АДРЕСА_1. Його право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером обєкта нерухомого майна - 634701205101, номер запису про право власності - 9641122.

Іншими співвласниками квартири є відповідач ОСОБА_2 (1/4 частина квартири) та третя особа ОСОБА_3 (1/4 частина квартири), що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 30.01.1999 рокую.

Відповідно до положень ст. 356 ЦК України ця квартира знаходиться на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідач зареєстрована у квартирі, але за цією адресою вона не мешкає з 1996 року у зв»язку з перебуванням на роботі за кордоном, нині вона знаходиться у Нідерландах.

Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи №ОС-332 від 05.02.2016 р. виділ в натурі ? частки квартири з метою обладнання окремої ізольованої квартири виконати неможливо.

Позивач в позовній заяві зазначає про те, що у квартирі не встановлений порядок користування.

З висновку експертизи встановлено, що в двокімнатній квартирі кімнати несуміжні, щодо встановлення порядку користування квартирою відповідно до належної йому частки ? позивач до суду не звертався.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1)частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2)річ є неподільною;

3)спільне володіння і користування майном є неможливим;

4)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

Виходячи з правових позицій Верховного Суду України в цій категорії справ для задоволення позову необхідна наявність хоча б однієї з перших трьох підстав за обов»язкової умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

Суд погоджується з тим, що частка відповідача (1/4) у праві власності на квартиру є незначною та не може бути виділена в натурі. Проте належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що припинення права на частку не завдасть істотної шкоди відповідачу ОСОБА_2 суду не подано.

Так, ОСОБА_2 з 1996 р. мешкає за кордоном у зв»язку з працевлаштуванням. Разом з тим, відповідно до паспорта вона є громадянином України. Відомостей про те, що вона має інше житло в Україні чи за її межами позивач суду не подав. А твердження представника позивача про те, що вона у зв»язку з тривалим перебуванням за кордоном забезпечена там житлом є лише припущенням.

Згідно із ст.ст. 11,58,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може грунтуватись на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Тягар доказування лежить на позивачеві.

Така підстава позову як неможливість подальшого повноцінного користування квартирою спільно з відповідачем теж не доведена суду, тому що позивач у квартирі не мешкає, тому і спору щодо порядку користування квартирою з ОСОБА_2. яка перебуває за кордоном, не виникає.

Нині у квартирі зарестрована та мешкає ОСОБА_5 дочка відповідача ОСОБА_2, разом з чоловіком, яка відповідно до оборотної відомості за період з вересня 2014 р. по квітень 2016р. сплачує за житлово-комунальні послуги.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

У зв»язку зі зменшенням ціни позову, виходяи з вартості частки квартири, визначеної у висновку експертизи, надміру сплачений судовий збір у розмірі 1929 грн. підлягає поверненню позивачу ОСОБА_1.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 16, 356, 358, 365 ЦК, ст. ст. 4, 10, 58-60, 88, 212-215 ЦПК України.

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Надміру сплачений судовий збір у розмірі 1929 грн. повернути позивачу ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя