Постанова № 57481928, 13.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 643/1798/16-п, Провадження №33/790/263/16 Головуючий 1 інстанції: Короткий І.П.

Категорія: ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м.Харків

Суддя Апеляційного суду Харківської області Остапчик С.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1, з секретарем Рогожинським П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 9 березня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо

ОСОБА_1, який народився 17 червня 1972 року у м.Харкові, громадянина України, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,

В С Т А Н О В И В :

9 березня 2016 року постановою судді Московського районного суду м.Харкова Ляпка І.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

31 березня 2016 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову судді Московського районного суду м.Харкова, в якій просив постанову змінити в частині накладення адміністративного стягнення і призначити йому стягнення у вигляді штрафу. Обгрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначив, що, ухвалюючи рішення, суд не врахував низку важливих обставин, зокрема, визнання в повному обсязі вини у вчиненні адміністративного правопорушення, вчинення ним адміністративного правопорушення вперше, той факт, що ОСОБА_1 використовує автомобіль для роботи і надання допомоги своїм малолітній дитині та матері похилого віку, а також те, що він сів за кермо автомобілю вимушено.

Апелянт просив також поновити пропущений строк на подачу апеляційної скарги, мотивуючи тим, що він не брав участі у розгляді справи, а копію постанови судді отримав лише 31 березня 2016 року.

Вислухавши доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, прихожу до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови районного суду підлягає задоволенню, оскільки зазначені апелянтом причини пропуску процесуального строку визнаються поважними.

Відповідно до вимог п.п.2.5,2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного спяніння або перебування під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного спяніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортними засобами у стані алкогольного и іншого спяніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння тягне за собою накладення на водіїв штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від 7 до 10 діб.

З матеріалів справи вбачається, що 10 лютого 2016 року інспектором поліції ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення АП1 №916140, в якому зазначено, що 10 лютого 2016 року о 15 годині 30 хвилин в м.Харкові, по вул.Академіка Павлова поблизу будинку 88/7 ОСОБА_1 керував автомобілем «Джилі» №АХ0921ВС з явними ознаками алкогольного спяніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, різка зміна забарвлення шкіряного покрову, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан спяніння з використання технічного засобу «Драгер Алкотест 6810» на місці зупинки та у медичному закладі водій відмовився у присутності двох свідків.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується доданими до протоколу письмовими поясненнями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтвердили обставини, зафіксовані поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про порушення водієм ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України та його винність у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Разом з цим, з огляду на характер і обєктивні обставини вчиненого правопорушення, а також відомості про особу правопорушника, який має на утриманні дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 та матір ІНФОРМАЦІЯ_3, призначене ОСОБА_1 і використовує для цього автомбіль, стягнення, видається занадто суворим.

Для досягнення мети виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення ним нових правопорушень, вважаю достатнім позбавити його права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Беручи до уваги наведене, керуючись ст.ст.23,294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити строк апеляційного оскарження ОСОБА_1 постанови судді Московського районного суду м.Харкова від 9 березня 2016 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 9 березня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення змінити.

Зменшити розмір стягнення, накладеного на ОСОБА_1, до одного року позбавлення права керування транспортними засобами.

В решті постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 9 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Остапчик С.В.