Рішення № 57479831, 22.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Ковальов В.М.

Доповідач - Авалян Н.М.

Справа № 414/1556/15-ц

Провадження № 22ц/782/61/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах :

головуючого судді - Авалян Н.М.

суддів - Коротких О.Г., Орлова І.В.

за участю секретаря - Коротенка С.В.

позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника позивачів - ОСОБА_6

представника відповідача - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-98" на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 23 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-98" про стягнення орендної плати за користування земельними ділянками та зустрічним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-98" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 про розірвання договорів оренди землі та відшкодування збитків,

встановив :

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 звернулись до суду з позовом 31 серпня 2015 року, який в подальшому уточнили та в якому просили стягнути з відповідача на користь кожного з них орендну плату за 2014 рік в натуральній формі в розмірі 1000 кг зерна пшениці та 100 кг соняшника на підставі договорів оренди землі.

Відповідач ПСП "Агро-98" позов не визнав та 06 жовтня 2015 року звернувся з зустрічним позовом, в якому просив розірвати укладені з позивачами договори оренди землі та стягнути збитки по 5 988,14 грн. з кожного, які складаються з загального розміру виплаченої орендної плати за період з по 2011 року по 2013 рік включно. Підставами для розірвання договорів оренди вказані наступні обставини:

1) земельні ділянки орендодавці не передали після державної реєстрації договорів,як це передбачено п.20 договорів оренди;

2) в договорах чітко не визначений об'єкт оренди - місцезнаходження кожної земельної ділянки та їх кадастрові номери;

3) відсутність передбачених як невід'ємна частина договору оренди планів (схем) земельних ділянок, кадастрових планів, актів визначення меж земельних ділянок в натурі, актів прийому-передачі земельних ділянок;

4) повідомлення в договорі завідомо недостовірних даних про відсутність недоліків земельних ділянок, які можуть перешкоджати їх ефективному використанню, хоча насправді на земельних ділянках маються багаторічні насадження.

Ці обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що договори оренди фактично вчинені не були, хоча і була здійснена їх державна реєстрація, а ПСП "Агро-98" був позбавлений можливості використовувати земельні ділянки.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 23 грудня 2015 року суд задовольнив позов ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 Стягнув на їх користь з ПСП "Агро-98" орендну плату за 2014 рік в натуральній формі по 1000 кг пшениці та 100 кг соняшника кожному. В задоволенні зустрічного позову ПСП "Агро-98" про розірвання договорів оренди землі та відшкодування збитків відмовив за його необґрунтованістю. Вирішив питання про судові витрати.

Відповідач ПСП "Агро-98" в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та задоволення зустрічного позову ПСП "Агро-98". В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи; неправильно застосував до правовідносин сторін норми матеріального права; порушив норми процесуального права, прийнявши до уваги неналежні та недопустимі докази; висновки суд є хибними, а рішення суду ґрунтується на припущеннях.

В судовому засіданні представник відповідача ПСП "Агро-98" апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник позивачів, а також позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, просили відхилити апеляційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутності.

Представник третьої особи Реєстраційної служби Кремінського районного управління юстиції Луганської області в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи з огляду на те, що він завчасно, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Апеляційний суд, перевіривши відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні факти, які визнаються сторонами та підтверджуються матеріалами справи.

Кожний з позивачів є власником земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Михайлівської сільської ради Кремінського району Луганської області за межами населеного пункту. Право власності підтверджено державними актами та зареєстроване у встановленому законом порядку.

15 жовтня 2010 року кожний з позивачів уклав з ПСП "Агро-98" договір оренди земельної ділянки строком на п'ять років. Договори за формою та змістом є ідентичними.

Орендна плата була обумовлена в натуральній формі у вигляді 1 000 кг зерна та 100 кг соняшника, яка підлягає сплаті щорічно.

В договорах також зазначено, що їх невід'ємними частинами є наступні документи: план або схема земельної ділянки, кадастровий план, акти визначення меж ділянок, акти прийняття-передачі цих об'єктів, місце розташування, розміри земельних ділянок та державні акти на право власності на них.

20 червня 2011 року договори були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Починаючи з 2011 року орендар ПСП "Агро-98" виплачував кожному орендодавцю щорічно орендну плату. В 2014 році орендна плата виплачена не була.

Задовольняючи позов про стягнення орендної плати, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позову з огляду на те, що стягнення орендної плати в натуральній формі обумовлена договором, своє зобов'язання виплачувати орендну плату відповідач належним чином виконував . В 2014 році орендна плата позивачам безпідставно виплачене не була, хоча іншим орендодавцям орендна плата нарахована та виплачена. До правовідносин сторін суд застосував норми матеріального права, що регулюють правовідносини найму (оренди) землі.

Апеляційний суд за встановлених обставин вважає правильним висновок суду про обґрунтованість позову, оскільки він відповідає умовам договорів оренди та нормам матеріального права .

Згідно зі ст. ст. 13, 15, 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за несплату є істотною умовою договору оренди.

Згідно із ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до ст. 18 цього Закону набирає чинності.

За правилами статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди землі здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що орендна плата може справлятись у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть встановити у договорі поєднання різних форм орендної плати.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання, у відповідності зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За правилами ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Оскільки відповідач, орендувавши земельні ділянки позивачів, не виконав взятого на себе за договорами зобов'язання сплатити орендну плату за 2014 рік, права позивачів на отримання орендної плати за користування належними їм на праві власності земельними ділянками є порушеними та підлягають судовому захисту. Тому орендна плата у розмірі визначеному договорами правомірно стягнута судом.

Доводи апелянта про те, що підставою для припинення виплати орендної плати стало невиконання позивачами своїх зобов'язань за договорами оренди, не заслуговують на увагу з

огляду на те, що договори укладені та зареєстровані у встановленому законом порядку, а тому є чинними. До їх розірвання або визнання недійсними умови договору є обов'язковими для виконання сторонами.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про розірвання договорів та стягнення збитків, суд першої інстанції виходив з того, що для цього відсутні передбачені законом підстави. При цьому суд вказав, що частина обставин, на які посилається відповідач, може бути підставою для визнання договорів недійсними, а не для їх розірвання, зокрема, щодо відсутності істотних умов договору.

Апеляційний суд погоджується з цим висновком суду, оскільки він відповідає умовам договорів, а також нормам матеріального права.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення вимог ст. ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до вищезазначених норм права доводи відповідача про те, що в договорах чітко не визначений об'єкт оренди - місцезнаходження кожної земельної ділянки та їх кадастрові номери, а також на відсутність передбачених як невід'ємна частина договору оренди планів (схем) земельних ділянок, кадастрових планів, актів визначення меж земельних ділянок в натурі, актів прийому-передачі земельних ділянок, недоліків земельних ділянок, або інших особливостей, які можуть вплинути на орендні відносини, не можуть бути підставою для розірвання договорів, оскільки з цими обставинами пов'язується дійсність договору.

Що стосується розірвання договорів, то воно допускається відповідно до ч.ч.1,2 ст. 651 ЦК України лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених, ст.ст.24,25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом 38 договорів оренди земельних ділянок сторонами передбачена можливість дострокового розірвання цього договорів за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором; та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, які істотно перешкоджають її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідач, стверджує, що земельні ділянки не були передані орендодавцями, оскільки відсутні акти прийому-передачі.

Позивачі ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, допитані в якості свідків, не заперечували, що вони безпосередньо не передавали земельні ділянки, а тільки підписали акти прийому-передачі одночасно з підписанням договорів оренди. А оглядом земельних ділянок на місці разом з представником ПСП "Агро-98" займався позивач ОСОБА_2 Всі підписані документи, в тому числі акти прийому-передачі земельних ділянок були передані представнику ПСП "Агро-98" для їх реєстрації.

Представник відповідача не заперечував, що реєстрація договорів була здійснена ПСП "Агро-98".

Враховуючи, що правомірність державної реєстрації договорів ніким не оспорюється, у суду немає підстав ставити під сумнів наявність актів прийому-передачі земельних ділянок на момент державної реєстрації договорів оренди.

Відсутність цих актів на момент виникнення між сторонами спору не скасовує чинність договорів. Тим більше, що договори виконувались відповідачем впродовж декількох років.

Доводи представника апелянта про те, що земельні ділянки орендарем не використовуються, а орендна плата виплачувалась помилково виключно на тій підставі, що після реєстрації договорів у орендаря виникає обов'язок сплачувати земельний податок, апеляційний суд вважає неприйнятними, оскільки ці доводи не узгоджуються з діями відповідача, який на протязі чотирьох років виплачував орендну плату позивачам та не заявляв жодних претензій з приводу не передання земельних ділянок та неможливість їх використання.

Також не заслуговують на увагу доводи представника апелянта про те, що рішення суду не відповідає правовим висновкам Верховного суду України, оскільки постанови Верховного суду України, на які послалась представник апелянта в своїх поясненнях, ухвалені по справам за позовами про розірвання договорів оренди з інших підстав, ніж вказані в зустрічному позові ПСП "Агро-98".

Підсумовуючи наведене, підстав для зміни чи скасування рішення суду в частині вирішення справи по суті основного та зустрічного позовів апеляційний суд не вбачає.

Разом з тим, питання про розподіл судових витрат вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки при вирішенні питання про прийняття основного позову та зустрічного позову суд першої інстанції не правильно визначився з розміром судового збору, який підлягав оплаті.

Так, позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 заявлені по дві самостійні позовні вимоги, які об'єднані в одному позові : про стягнення орендної плати та зобов'язання повернути земельну ділянку.

На момент звернення до суду з позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 діяли ставки судового збору в редакції Закону України "Про судовий збір" до 01 вересня 2015 року.

Кожним з позивачів за подання вказаного позову підлягав сплаті судовий збір в розмірі по 487,20 грн. (243,60 х 2).

Фактично сплачено позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 тільки по 243,60 грн., а позивачкою ОСОБА_3 365,40 грн. (т.1 а.с.1-3, т.2 а.с.47-51).

Таким чином, недоплата судового збору позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 становить 24,60 грн., а позивачкою ОСОБА_3 121,80 грн., які підлягають стягненню на користь держави.

Відповідачем ПСП "Агро-98" в зустрічній позовній заяві також об'єднані по дві позовні вимоги до п'яти відповідачів.

На момент звернення до суду ПСП "Агро-98" з зустрічним позовом діяли ставки судового збору в редакції Закону України "Про судовий збір" з 01 вересня 2015 року.

За подання зустрічної позовної заяви Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-98" про розірвання договорів оренди землі та стягнення збитків підлягав сплаті за позовом до кожного з п'яти відповідачів судовий збір за мінімальною ставкою за подання двох вимог майнового характеру в розмірі 2 436 грн. (1 218 грн. + 1 218 грн.),а загальний розмір судового збору за подання зустрічного позову становив 12 180 грн. (2 436 грн. х 5).

Фактично сплачено 2 436 грн. (т.1 а.с.65)

Недоплата становить 9 744 грн. (12 180 - 2 436).

Недоплата судового збору за подання апеляційної скарги становить 13 398 грн. Таким чином, загальний розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави становить 23 142 грн. (13 398 + 9 744).

За вказаних обставин рішення суду в частині розподілу витрат по сплаті судового збору підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до пропорційності задоволених позовних вимог згідно із ст.88 ЦПК України.

Підсумовуючи наведене, керуючись п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313-317, ст.319, ст.ст.323-325, ст.327 ЦПК України, апеляційний суд

вирішив :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-98" задовольнити частково.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 23 грудня 2015 року змінити - скасувати в частині стягнення судових витрат і ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 на користь держави судовий збір в розмірі по 243 гривні 60 копійок з кожного та з ОСОБА_3 121 гривню 80 копійок.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-98" на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 по 243 гривні 60 копійок кожному.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-98" на користь держави судовий збір в розмірі 23 142 гривні.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Авалян Н.М.

Судді Коротких О.Г.

Орлов І.В.