Рішення № 57479590, 24.03.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/500/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Циганаш І. А.

Доповідач Головань А. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.03.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Голованя А.М.

суддів - Гайсюка О.В., Фомічова С.Є.

за участю секретаря - Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом прокурора міста Кіровограда в інтересах держави до Кіровоградської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення і державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов'язання їх повернути, за апеляційною скаргою заступника прокурора Кіровоградської області на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 28 грудня 2015 року і

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор міста Кіровограда звернувся в суд з позовом до Кіровоградської міської ради, ОСОБА_2 та просив: визнати недійсними пункти 22-24 рішення Кіровоградської міської ради № 2469 від 03.09.2009 року «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність по АДРЕСА_1; визнати недійним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий 18.10.2010 року ОСОБА_2, зареєстрований за №011039100490; визнати недійним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий 18.10.2010 року ОСОБА_2, зареєстрований за №01109100491; зобов'язати ОСОБА_2 повернути Кіровоградській міській раді земельну ділянку площею 1000,00 кв.м.; зобов'язати ОСОБА_2 повернути Кіровоградській міській раді земельну ділянку площею 1200,00 кв.м.

Зазначав, що рішенням Кіровоградської міської ради № 2469 від 03.09.2009 року «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність по АДРЕСА_1», ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2200,00 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку і для ведення садівництва.

Цим же рішенням, ОСОБА_2 передано у власність земельні ділянки площею 1000,00 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови та площею 1200,00 кв.м. (рілля) для ведення садівництва.

Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради 12.08.2009 року, видано висновок № 3615 по проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 в м. Кіровограді. Проект землеустрою погоджено за умови внесення змін до містобудівної документації (генерального плану м. Кіровограда).

Вважає, що Генеральним планом м. Кіровограда, який затверджений рішенням Кіровоградської міської ради № 627 від 12.09.2000 року, землі в районі АДРЕСА_1, в тому числі спірні земельні ділянки, віднесено до території зелених насаджень загального користування, а тому вони не можуть бути передані у приватну власність.

Посилаючись на наведене прокурор просив задовольнити заявлений ним позов.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 28 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Кіровоградської області просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор Петров Т.І. підтримав апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній обставини.

Відповідачі - представник Кіровоградської міської ради та ОСОБА_2, які належним чином були повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явилися.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішення міської ради про виділення ОСОБА_2 земельних ділянок по АДРЕСА_1 було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, крім того, позивач пропустив встановлений законом строк позовної давності.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з ч. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено

стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Тобто, положення ЦК України про позовну давність застосовуються лише у випадку обґрунтованості позову. У разі, якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

Проте суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України відмовив у задоволенні позову як в зв'язку з недоведеністю позовних вимог, так і в зв'язку зі спливом позовної давності.

При цьому, суд в достатньому обсязі не визначився та не вмотивував свого висновку щодо часу початку перебігу позовної давності.

Суд апеляційної інстанції вважає, що початком перебігу позовної давності є не дата прийняття оспорюваного рішення Кіровоградською міськрадою - 03.09.2009 року, а дата коли прокурору стало відомо про порушення вимог законодавства за результатами проведеної перевірки в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів у Кіровоградській міській раді, проведеної на підставі постанови прокурора міста Кіровограда від 02.09.2014 року (а.с.15).

Перевірку додержання та застосування законів у Кіровоградській міськраді розпочато 02.09.2014 року, а з позовом до суду прокурор міста Кіровограда звернувся 08.07.2015 року, тобто в межах позовної давності.

Також, суд не з'ясував характер спірних правовідносин, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Кіровоградської міської ради №1302 від 16.09.2008 року «Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1» громадянам міста Кіровограда, в тому числі ОСОБА_2, дано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам в місті Кіровограді у власність по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та для ведення садівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі згідно до додатку.

Рішенням Кіровоградської міської ради від 03.09.2009 року №2469, пункти 22-24, ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2200 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення садівництва. (а.с. 6-8).

Вказаним рішенням ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку загальною площею 1000 кв. м. (землі одно- та двоповерхової житлової забудови) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі та земельну ділянку загальною площею 1200 кв. м. (рілля) для ведення садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі по АДРЕСА_1.

18.10.2010 року па підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 отримала державні акти на право власності на виділені їй земельні ділянки - серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2. (а.с. 13,14)

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України (в чинній на той час редакції) проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради 12.08.2009 року надано висновок по проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 в місті Кіровограді, в якому управління не заперечує проти відведення земельних ділянок громадянам міста (12 осіб) площею по 0,22 га кожна, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та ведення садівництва за умови надання Кіровоградською міськрадою даної земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, за умови внесення змін до Генерального плану міста Кіровограда (а.с. 9).

Згідно інформації викладеній у листі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради зазначено, що відповідно до Генерального плану міста Кіровограда (затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 12.09.2000 року №627) спірні земельні ділянки відносяться до території зелених насаджень загального користування, будь-які зміни до містобудівної документації стосовно зазначених територій, а також довідки про присвоєння адресних номерів по АДРЕСА_1 не виносились та не надавались (а.с.10)

Віднесення спірних земельних ділянок до території зелених насаджень загального користування підтверджується викопіюванням із Генерального плану міста Кіровограда та викопіюванням із плану зонування території міста Кіровограда (а.с.11,12).

Відповідно до п.2.1 чинних станом на вересень 2009 року (прийняття оспорюваного рішення міської ради) Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом №105 від 10.04.2006 року Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, зеленими насадженнями загального користування вважаються зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, між квартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.

28.10.2015 року Кіровоградською міськрадою прийняте рішення № 34725 «Про внесення змін до Плану зонування території міста Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міськради від 17.09.2013 року №2456», відповідно до якого земельні ділянки в районі АДРЕСА_1 визначені, як рекреаційна зона активного відпочинку, передбачено віднести до зони садибної житлової забудови, проте відповідні зміни до містобудівної документації внесені не були.

Наведене свідчить, що зміни до Генерального плану міста Кіровограда щодо земельних ділянок в районі АДРЕСА_1 не вносились.

За змістом статті 83 ЗК України до земель комунальної власності , які не можуть передаватись у приватну власність належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про основи містобудування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для вирішення витань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації з урахування планів земельно-господарського устрою (ст.21 зазначеного Закону).

Частиною 4 статті 3 Закону України «Про планування і забудову територій (в редакції чинній на час прийняття оспорюваного рішення) визначено, що рішення органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом, відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

За змістом ст.ст. 38,39 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття оспорюваного рішення) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних і місцевих правил забудови.

Відповідно до ч.1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорій здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ч.2 ст.20 ЗК України).

Отже, реалізуючи свої повноваження з розпорядження земельними ділянками, відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки, має право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються (надаються), за умови дотримання положень Порядку про погодження такої зміни з відповідними органами та після складання проекту відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (стаття 21 ЗК України).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові №6-35цс від 14 травня 2014 року, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Крім того, згідно зі ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним судом України у Постанові №6-179цс від 12 листопада 2014 року.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що рішенням Кіровоградської міської ради № 2469 від 03.09.2009 року (пункти 22-24) всупереч Генеральному плану міста Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 12.09.2000 року № 627, без містобудівного обґрунтування щодо можливості зміни цільового призначення земельної ділянки, передбаченого ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій» та п.п.1.1-1.4 ДБН Б.1.1-4-2002, без проведення державної експертизи проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у приватну власність ОСОБА_2 незаконно передано земельні ділянки, які віднесені Генеральним планом до територій зелених насаджень загального користування, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі та для ведення садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі, які розташовані по АДРЕСА_1 в місті Кіровограді.

Правовими наслідками визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення міської ради є визнання недійсним та скасування державних актів на право власності на спірні земельні ділянки, виданих на ім'я ОСОБА_2, та витребування вказаних земельних ділянок із її володіння.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав передбачених ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову прокурора м. Кіровограда.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 28 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовну заяву прокурора міста Кіровограда задовольнити.

Визнати недійсними: пункти 22-24 рішення Кіровоградської міської ради № 2469 від 03.09.2009 року «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність по АДРЕСА_1»; державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1; державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 та зобов'язати ОСОБА_2 повернути Кіровоградській міській раді земельні ділянки площею 1000,00 кв.м. та площею 1200,00 кв.м.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: