Ухвала суду № 57479527, 26.04.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/693/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Березій Ю. А.

Доповідач Дуковський О. Л.

УХВАЛА

Іменем України

26.04.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Єгорової С.М., Письменного О.А.

за участю секретаря: Яковлєвої Ю.Ю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» про стягнення орендної плати,-

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» про стягнення орендної плати.

В обгрнутування позовних вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки площею 6,50 га, яка розташована на території Мануйлівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, згідно Держаного акта на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1, виданого Маловисківського районною державною адміністрацією 25 березня 2002 року.

31 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Славутич» був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 25 років.

Позивач вказує на те, що починаючи з 2013 року відповідач не сплачує орендну плату, а тому утворилась заборгованість: за 2013 рік - 485 гривень 50 копійок; за 2014 рік - 2250 гривень 24 копійки, а також за 2015 рік - 2812 гривень 38 копійок. Таким чином загальна сума заборгованості по орендній платі за 3 роки складає 5977 гривень 05 копійок.

ОСОБА_2 посилається на те, що з 2007 року нормативно грошова оцінка землі збільшувалась неодноразово, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 року № 1185, з 2012 року нормативно грошова оцінка збільшувалася із застосуванням коефіцієнту змін у рентному доході на 1,756, а згідно листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 року № 6-28-0.22-215/2-15 коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель становив за 2014 рік - 1,249, який мав бути врахований при виплаті орендної плати.

ОСОБА_2 зазначає, що СТОВ «Славутич» повинно було кожного року враховувати нормативно грошову оцінку землі та проводити виплату належним чином.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2016 року відмовлено в задоволені позову.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою в якій просить рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача - ОСОБА_3 дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 згідно державного акта на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1 є власником земельної ділянки, площею 6,50 га, яка розташована на території Мануйлівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області (а.с. 9).

31 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Славутич» укладено договір оренди землі (а.с. 10-12).

Відповідно до п. 9 договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі - 2% кадастрової оцінки землі.

Згідно пункту 11 договору оренди землі, орендна плата вноситься у такі строки з 01 вересня по 31 грудня.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримала кошти в сумі 10910 гривень, що підтверджується відомостями про отримання коштів та видатковими касовими ордерами (а.с. 23-27).

Відповідно до розрахунку ОСОБА_2, за 2007 рік належна до виплати орендна плата складала 1022 гривні 24 копійки, а відповідно в 2007 році вона отримала в рахунок орендної плати кошти в сумі 10910 гривень.

Таким чином, СТОВ «Славутич» виконало наперед обов'язок щодо виплати орендної плати більш як на 10 років.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельного кодексу України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року по справі № 6-94 цс 13, зазначено, що виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, відповідно якій зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 531 ЦК України, відповідно якій боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів порушення її прав через відсутність тих істотних умов, на які вона посилався в позовній заяві.

Вимоги ОСОБА_2 про стягнення орендної з СТОВ «Славутич» в період з 2013 по 2015 роки є безпідставними, оскільки сторони домовились щодо виплати орендної плати наперед, а тому сума належної виплати обраховувалась виходячи з розміру грошової оцінки землі, яка діяла на час дострокового виконання зобов'язання.

В судовому засідання встановлено, що орендна плата позивачці сплачена за 10 років користування землею. Її розмір чітко зафіксовано умовами договору. Змін до договору протягом йго дії не вносилося, клопотань чи заяв з боку позивачки з цього приводу не надходило.

Думка позивачки про необхідність збільшення розміру орендної плати та її математичний розрахунок є її суб'єктивним припущенням, оскільки істотні умови договору підлягають перегляду лише за взаємною згодою обох сторін договору.

Суд ухвалив рішення відповідно до наданих сторонами доказів, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 304, ст. 307, ст. 312, ст. 313, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

Судді: