Ухвала суду № 57478862, 27.04.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/482/16-ц

Провадження № 22-ц/779/807/2016

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Горблянського Я.Д., Бойчука І.В.

секретаря: Капущак С.В.

з участю: представника апелянта Скрипака М.О., представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні справу з апеляційною скаргою начальника управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі на ухвалу Калуського міськрайонного суду від 25 лютого 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року начальник Управління ПФУ в м. Калуші та Калуському районі

звернувся із скаргою та просив визнати дії старшого державного виконавця відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області щодо винесення постанови від 09 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу незаконними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, по виконавчому листу видану Калуським міськрайонним судом 04 лютого 2016 року про стягнення з УПФ в м. Калуші та Калуському районі на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 42035, 49 гривень.

Вимоги скарги обґрунтував тим, що виконавчий лист не підвідомчий відділу ДВС в Івано-Франківській області, а виконання повинно проводитись відповідно до ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності з 1 січня 2013 року не державним виконавцем, а органом казначейства.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 25 лютого 2016 року у задоволенні скарги відмовлено.

На дану ухвалу начальник УПФ України в м. Калуші та Калуському районі подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги та скасування постанови старшого державного виконавця.

Апелянт у скарзі зазначає, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено «Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», який затверджено постановою КМУ від 03 серпня 2011 року №845. Судом помилково зазначено, що УПФ в м. Калуші та Калуському районі має відкриті розрахункові рахунки в ПАТ КБ «Надра», коли рахунки відкриті у філії Івано-Франківське обласне управління АТ «Ощадбанк» та Калуському управлінні ДКС в Івано-Франківській області. Суд помилково послався на п. 3 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки у виконавчому листі від 04 лютого 2016 року вказано «стягнути кошти», а не «зобов'язати вчинити дії», а тому рішення не має зобов'язального характеру. Доводи органів казначейства на відсутність відповідних рахунків для виплат за виданим виконавчим листом не можуть прийматись до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, посилання стягувача, що він звертався до органів казначейства і йому було відмовлено, не позбавляє його права повторно направити повернутий виконавчий лист або оскаржити в судовому порядку рішення, дії чи бездіяльність органу Державної казначейської служби України.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який вимоги скарги підтримав, представника стягувача, який вимоги скарги заперечив, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження є правомірними, проведені відповідно до вимог закону, що регулюють виконавче провадження.

Статтею 383 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З матеріалів справи вбачається, що 04 лютого 2016 року Калуським міськрайонним судом видано виконавчий лист №345/2874/15-ц про стягнення з УПФ м. Калуші та Калуському районі на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 42035, 49 гривень. Постановою старшого державного виконавця ПВР УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Сапіжака І.І. від 09 лютого 2016 року ВП №50111999 відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа та надано УПФ в м. Калуші та Калуському районі строк для виконання рішення суду до 16 лютого 2016 року.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови ДВС) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Абзацом 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення постанови ДВС) встановлено, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» і пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

За змістом абзацу 3 пункту 2 Порядку (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року N 45) у тексті цього документа термін «боржники» вживається у такому значенні - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Згідно з пунктом 3 Порядку (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року N 45) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 24 Порядку (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (у редакції, чинній на момент винесення постанови ДВС) дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Враховуючи викладене, державні виконавці позбавлені можливості проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами, згідно з якими боржниками є державні органи, тому стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства.

Тому, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління ДВС в Івано-Франківській області повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі зазначеного вище, оскільки виконавчий документ у цій справі має виконуватися виключно органом Казначейства, в якому обслуговується боржник.

Суд першої інстанції при вирішенні скарги у повній мірі не з'ясував зазначені обставини, порушив норми процесуального права при дослідженні доводів скаржника що дії державного виконавця були вчинені не відповідно до закону, тому ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової про задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу начальника управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі задоволити.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 25 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нову.

Визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_5 щодо винесення постанови від 09 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу №345/2874/15-ц незаконними.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_5 ВП №50111999 від 09 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з УПФ м. Калуші та Калуському районі на користь ОСОБА_3 42035, 49 гривень.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Я.Д. Горблянський

І.В. Бойчук