Ухвала суду № 57478780, 27.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/304/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/880/К/16 Мазуренко В.В.

Категорія - 59 ( І ) Доповідач Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді: Митрофанової Л.В.,

суддів: Братіщевої Л.А., Грищенко Н.М.,

за участі секретаря: Євтодій К.С.,

за участі: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4;

відповідача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6;

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 03 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Державний нотаріус П'ятої Криворізької державної нотаріальної контори, Інгулецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану РС КМУ юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2, ОСОБА_8 про визнання шлюбу та заповіту недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_7 звернувся з позовом до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Державний нотаріус П'ятої Криворізької державної нотаріальної контори, Інгулецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану РС КМУ юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2, ОСОБА_8 про визнання шлюбу та заповіту недійсними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є рідним сином померлого ОСОБА_9, після смерті якого залишилась спадщина у вигляді квартири та земельного пая. Позивач звернувся до нотаріальної контори для отримання спадщини, але отримав відмову, оскільки померлий за життя склав заповіт на відповідача, з якою перебував у шлюбі. Вважає заповіт та шлюб померлого з відповідачем недійсними, оскільки за життя померлий зловживав алкоголем, мав проблеми із здоров,ям, переніс інфаркт, вживав сильнодіючі ліки, та не міг усвідомлювати свої дії, керувати ними, шлюб укладено без мети створення сім'ї.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 03 березня 2016 року ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі посилаючись на те, що судом першої інстанції при ухвалені рішення суду порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема в рішенні суду неповно відображені пояснення свідків, при ухваленні рішення не враховано висновки комплексної судово-психіатричної, судово-медичної експертизи № 217 від 18.11.2015 року та з ініціативи суду не допитано експертів. Не враховано того факту, що ОСОБА_9 не міг особисто бути присутній при укладенні шлюбу та складанні заповіту у відповідних органах, не враховано, що ОСОБА_5 мала відмінне від померлого місце проживання, судом не встановлювався факт перебування померлого на стаціонарному лікуванні у дні реєстрації шлюбу та складання заповіту.

На думку апелянта відповідачем та її представником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень на позовну заяву, не доведено, того що відповідач вкладувала кошти в ремонт спадкового майна.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_2 є рідними синами ОСОБА_9

ОСОБА_5 проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, з січня 2013 по серпень 2014р. (а.с. 159 т.1 - акт від 02.03.2015р.), за вказаною адресою був зареєстрований та проживав ОСОБА_9 з 19.05.1994р. по 23.08.2014р. (а.с.97 т1).

З пояснень свідків встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 вели спільне господарство, проживали разом за вказаною вище адресою, мали спільний бюджет, відносини.

ОСОБА_5 та ОСОБА_9 сплачували за комунальні послуги за вказану вище квартиру, встановлювали лічильники (а.с.160-167,170-171 т1), що підтверджує наявність спільного бюджету.

05.09.2013р. ОСОБА_9 склав заповіт на ОСОБА_8 в присутності двох свідків, заповіт було посвідчено нотаріусом.

27.03.2014р., ОСОБА_9 склав заповіт на ОСОБА_5, в присутності двох свідків, заповіт було посвідчено нотаріусом (а.с.6,98 т1).

02.07.2014р. відповідач та померлий ОСОБА_9 подали заяву до Інгулецького ВДРАЦС. Заява була подана добровільно, особисто, їм було роз'яснено права та обов'язки. Через місяць, а саме 05.08.2014р. відбулась реєстрація шлюбу, у їх присутності. Відповідач зверталась до Інгулецького районного суду для встановлення юридичного факту, а саме розбіжностей в імені, та вказувала мету - для можливості реєстрації шлюбу, про що 03.06.2014р. винесене рішення (а.с.169 т1). Тобто видно, що бажання утворити сім'ю та зареєструвати шлюб у відповідача та померлого виникло не миттєво.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 мав захворювання: рак сечового міхура, бокова стінка; гіпертонічна хвороба III ступеня; залишкові явища інфаркту головного мозку в лівій гемісфері у вигляді правостороннього спастичного геміпарезу; моторна афазія; цереброваскулярна хвороба III ступеня: атеросклеротичний кардіосклероз; виразкова хвороба у фазі ремісії; хронічний бронхіт. Проходив лікування, приймав ліки промедол, морфін гідро хлорид, етап, каптопрес, кавінтон, ебрантіл, луцетам, лізінопріл, бісопролол, амлодіпін, кетолонг, кетанал, анальгін, димедрол, дексалгін, був на обліку в лікаря з приводу вживання алкоголю зі шкідливими наслідками, в 2010 року знятий з нагляду за відсутності відомостей.

ІНФОРМАЦІЯ_1 рокуОСОБА_9 помер (а.с.5,96 т1). Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири по АДРЕСА_1, та земельна ділянка (а.с.119-124 т1). Відповідач понесла витрати за поховання ОСОБА_9 (а.с.168 т.1)

До нотаріальної контори для отримання спадщини після померлого ОСОБА_9 звернулись: ОСОБА_5, ОСОБА_8, - як спадкоємці за заповітами, Зорін, ОСОБА_2, - як спадкоємці першої черги за законом.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. В свою чергу ст. 21 СК України передбачає, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38 - 40 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.39,40 СК України, шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, або у разі його фіктивності, якщо шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.

Як убачається із матеріалів справи, 02.07.2014 оку. Відповідач ОСОБА_5 та померлий ОСОБА_9 подали заяву до Інгулецького ВДРАЦС. Заява була подана добровільно, особисто, при поданні заяви їм було роз'яснено права та обов'язки. Через місяць, 05.08.2014 року, відбулась реєстрація шлюбу, у їх присутності, що підтверджується матеріалами справи, що містяться в томі 1 на а.с.26,84,85,86,87,107.

Крім того, відповідач зверталась до Інгулецького районного суду для встановлення юридичного факту, а саме розбіжностей в імені, та вказувала мету - для можливості реєстрації шлюбу, про що 03.06.2014 року, про що винесене рішення (а.с.169 т1).

Також поясненнями свідків встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_5 вели себе як подружжя, шлюб померлий укладав свідомо, вони відзначали цю подію, запрошували гостей, що спростовує позицію позивача, та доведено, що шлюб укладався з метою створення сім'ї.

З наданих доказів випливає, що бажання утворити сім'ю та зареєструвати шлюб у відповідача та померлого виникло не миттєво, що свідчить про неможливість задоволення позовних вимог про визнання шлюбу недійсним, тому висновки суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як передбачено ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно з постановою Постановою ПВСУ від 06.11.2009р., правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12, висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача про визнання заповіту недійсним, суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку вище зазначеним нормам матеріального права, та оцінку доказам по справі, зокрема враховано пояснення свідків, які описували поведінку ОСОБА_9, здатність адекватно все сприймати, вести бесіди, відповідати на питання, відносини його з відповідачем, їх стосунки.

Крім того судом першої враховано Висновок комплексної посмертної судово-психіатричної, судово-медичної експертизи №217 від 18.11.2015р.

У вказаному Висновку експерти зазначили, що ОСОБА_9 з 01.01.2013р. по 23.08.2014р. страждав захворюваннями: рак сечового міхура, клінічна група П, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, хронічна затримка сечовиділення, хронічний цистопієлрнефрит. Була патологія серцево-судинної системи: ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, серцево-судинна недостатність. Патологія нервової системи: церебро-васкулярна хвороба, наслідки перенесеного аеротромботичного інфаркту головного мозку, правобічний спастичний геміпарез.

Розладів психічного характеру по даним медичної документації експертами не встановлено.

Експерти перелічили лікарські препарати, які призначались та приймались ОСОБА_9 протягом періода з 01.01.2013р. по 22.07.2014р., та вказали, що всі ці препарати за своїми фармакологічними властивостями не мають наркотичної, седативної та психологічної дії, тому будь-якого впливу на психологічний та самотинний стан, на свідомість, увагу та інтелект пацієнта, його когнітивні функції не оказують.

Вказали, що 27.03.2014р. та 03.07.2014р. наркотичних та психотропних препаратів ОСОБА_9 не отримував.

Вказали, що взагалі в стані кахексії у хворих свідомість, увага, інтелект різко знижується, тому пацієнти не можуть в повній мірі оцінювати свої дії, розуміти наслідки.

Вказали, що з 22.07.2014р. по 23.08.2014р. ОСОБА_9 призначались ліки, які, як правило, впливають на стан його нервової системи, психологічний та емоційний стан, свідомість, увагу та інтелект, а також на здібність адекватно оцінювати свої дії, розуміти їх наслідки.

Враховуючи характер впливу дії наркотичних препаратів на функцію центральної нервової системи, наявність ракової інтоксикації з явищами вираженого виснаження організму (кахексії), експерти дійшли висновку, що мало ймовірно, що гр. ОСОБА_9 протягом тривалого часу, можливо і в термін надання заяви про реєстрацію браку (03.07.2014 року), а також за термін реєстрації шлюбу 05.08.2014р. не міг в повній мірі адекватно оцінювати свої дії та їх наслідки (а.с.157-170 т2).

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з вказаного висновку видно, що ОСОБА_9 розумів значення своїх дій та керував ними у вказані дати.

Доводи апеляційної скарги про те, що в рішенні суду неповно відображені пояснення свідків,

Доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні рішення не враховано висновки комплексної судово-психіатричної, судово-медичної експертизи № 217 від 18.11.2015 року та з ініціативи суду не допитано експертів колегія суддів не приймає до уваги, оскілкьи при ухваленні рішення враховано вказаний Висновок експертизи та надано йому оцінку, а про допит експерта сторони клопотань не заявляли, з власної ініціативи судом експерта не допитано з тих підстав, що Висновок експертизи є зрозумілим, питань по ньому у сторін не виникло. Крім того сторонами не заявлялись клопотання про проведення додаткової або повторної експертизи.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано того факту, що ОСОБА_9 не міг особисто бути присутній при укладенні шлюбу та складанні заповіту у відповідних органах, спростовуються матеріалами справи, зокрема відповіддю Інгулецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану РС КМУ юстиції у Дніпропетровській області, згідно якого 02.07.2014р. відповідач та померлий ОСОБА_9 подали заяву до Інгулецького ВДРАЦС. Заява була подана добровільно, особисто, їм було роз'яснено права та обов'язки. Через місяць, а саме 05.08.2014р. відбулась реєстрація шлюбу, у їх присутності. А складання заповіту у відсутності спадкодавця взагалі є неможливим.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що ОСОБА_5 мала відмінне від померлого місце проживання, судом не встановлювався факт перебування померлого на стаціонарному лікуванні у дні реєстрації шлюбу та складання заповіту колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Також фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем та її представником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень на позовну заяву, не доведено, того що відповідач вкладувала кошти в ремонт спадкового майна.

Крім того слід зауважити, що відповідно до вимог ст. ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не доведено заявлених позовних вимог, колегія суддів, приходить до висновку про правильність висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вказаних позовних вимог.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обовязки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 03 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: