Рішення № 57478718, 27.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/11337/13-ц 22-ц/774/807/К/16

Справа №212/11337/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/807/К/16 суддя: Чайкін І.Б.

Категорія - 49 (I) Суддя-доповідач - Митрофанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Митрофанової Л.В.,

суддів - Братіщевої Л.А., Грищенко Н.М.,

за участі секретаря - Євтодій К.С.,

за участі відповідача ОСОБА_2

позивача ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 березня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2013 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 березня 2014 року позов задоволено, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який зареєстрований 17 листопада 2012 року Жовтневим відділом РАЦС м. Кривого Рогу, актовий запис № 911 - розірвано.

Після розірвання шлюбу відповідачці залишено прізвище - ОСОБА_2.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 лютого 2016 року залишена без задоволення заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на ті обставини, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивач є хворою людиною, є соціально незахищеною людиною і розлучення з ним неприпустиме. Суддя не може бути експертом в тому, чи втратили люди почуття кохання чи не втратили, чи розпалась сім'я остаточно.

Крім того судом не враховано, що ОСОБА_2 має намір подавати заяву про вирішення дієздатності позивача.

Також судом не враховано, що відповідач не має бажання носити прізвище ОСОБА_2.

Крім того, відповідач вважає, що ухвалу суду від 25.12.2016 року постановлено з порушенням норм процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції і ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 листопада 2012 року між сторонами зареєстровано шлюб Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис № 911.

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу із ОСОБА_2, зазначивши про неможливість продовження шлюбних відносин.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи те, що сторони не проживають разом, а також те що позивач наполягає на розірванні шлюбу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, з вказаним висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивач є хворою людиною, є соціально незахищеною людиною і розлучення з ним неприпустиме колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є настільки хворою людиною, що не може розуміти своїх дій.

Крім того, позивачем надано суду апеляційної інстанції довідку про те, що він не перебуває під наглядом в комунальному закладі «Криворізький психоневрологічний диспансер» та за медичною допомогою не звертався.

Доводи апеляційної скарги про те, що суддя не може бути експертом в тому, чи втратили люди почуття кохання чи не втратили, чи розпалась сім'я остаточно не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідач, заперечуючи проти позову, не аргументує можливості збереження сім`ї, тому колегія суддів приходить до висновку, що збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.

Крім того, відповідач суду апеляційної інстанції пояснила, що разом із позивачем однією сім'єю не проживають з 04.12.2013 року, що свідчіть про неможливість збереження шлюбних відносин та небажання позивача їх відновлювати.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що вона має намір подавати заяву про вирішення дієздатності позивача не можуть бути підставою для скасування рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами.

Посилання в апеляційній скарзі на ті обставини, що ухвалу суду від 25.12.2016 року про відмову в задоволенні заяви про скасування заочного рішення постановлено з порушенням норм процесуального права є безпідставними, оскільки ухвала суду постановлена з додержанням вимог норм процесуального права.

На думку колегії суддів заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що вона, після розірвання шлюбу, не має наміру носити прізвище ОСОБА_2.

Згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України " Про державну реєстрацію актів цивільного стану" розірвання шлюбу, здійснене судом після набрання чинності цим Законом, не підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану. У таких випадках, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (частина третя статті 115 Сімейного кодексу України).

Таким чином, при розірванні шлюбу особа, яка змінила прізвище при державній реєстрації шлюбу, визначає для себе чи далі іменуватися цим прізвищем або відновити дошлюбне прізвище.

Позивач ОСОБА_2 у зв'язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище з "ОСОБА_2" на " ОСОБА_2 ".

З матеріалів справи вбачається, що у апеляційній скарзі, ОСОБА_2 просить суд після розірвання шлюбу залишити їй дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 (а.с.115).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відновлення позивачці дошлюбного прізвища "ОСОБА_2" після розірвання шлюбу, у зв'язку із чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 березня 2014 року змінити в частині визначення прізвища відповідача після розірвання шлюбу, зазначивши, що після розірвання шлюбу відповідачці залити дошлюбне прізвище - ОСОБА_2.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: