Ухвала суду № 57478638, 25.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1021/16 Справа № 206/1342/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Румянцев О. П. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про відшкодування заподіяних моральних збитків та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про відшкодування заподіяних моральних збитків та моральної шкоди.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 49500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму матеріальної школи в розмірі 89614,85грн. та моральної шкоди в сумі 5000грн., а всього 94614,85грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» в річних частках на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі в розмірі 1636,64.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2015 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Положенням ст.1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.12.2014 року близько о 23.05 год. сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Дачія», державний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_2, та автомобіля «Мазда 3», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що стало можливим в результаті порушення ПДР України водієм ОСОБА_2, що підтверджується постановою Самарського районного суду Дніпропетровської області від 20.01.2015 року.

В результаті ДТП автомобілю «Мазда 3», державний номер НОМЕР_2, завдано механічних ушкоджень, а сума матеріального збитку, заподіяного позивачу, як власнику пошкодженого автомобіля, складає 390807,38грн., що підтверджується висновком автотоварознавчого дослідження про оцінку вартості матеріального збитку №ZU181214 від 29.12.2014 року.

19 листопада 2014 року між позивачем та ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1084/14-Тз/Дп/01 від 18.11.2014 року, на підставі якого належний позивачу автомобіль було застраховано від ризику пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди, страхова сума складає 277 868 грн.

Відповідно до п.31.5 Договору страхування повна загибель транспортного засобу, випадок, коли вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу перевищує 70 відсотків його дійсної вартості на момент укладення договору.

Згідно з п. 27.23.2 Договору страхування страхове відшкодування при повній загибелі транспортного засобу сплачується у розмірі дійсної вартості транспортного засобу на момент укладення Договору за вирахуванням суми знецінення транспортного засобу за період страхування, вартості залишків транспортного засобу та встановленої згідно з розділом 12 Договору франшизи. Вартість залишків визначається шляхом вивчення попиту та пропозиції на ринку щодо таких залишків (зокрема онлайн-аукціон з продажу автомобілів (ТОВ «Україно-Польське підприємство «Автоонлайн-Україна») або шляхом експертної оцінки.

Відповідно до зобов'язуючої пропозиції онлайн-акціону вартість залишків належного позивачу автомобіля складає 153000 грн.

Оскільки вартість відновлення належного позивачу пошкодженого автомобіля перевищувала 70 відсотків його дійсної вартості на момент укладання Договору добровільного страхування наземного транспорту №1084/14-Тз/Дп/01 від 18.11.2014року, що визнається повною загибеллю автомобіля, ПРАТ «СК Арсенал Страхування» згідно умов Договору виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 107168,19грн. шляхом перерахування на зазначені позивачем реквізити.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до ст.9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування, відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000грн. на одного потерпілого.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «СК «Україна», що підтверджується полісом №АІ/06786620.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача ПАТ «СК «Україна» суми страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн. за вирахуванням франшизи у розмірі 500 грн., що дорівнює 49500 грн. ., та з відповідача ОСОБА_2 суми матеріальної шкоди у розмірі 89 864,85 грн. з врахуванням понесених позивачем витрат пов'язаних із проведенням експертного дослідження у розмірі 750 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на встановлення додаткового обладнання для автомобіля на суму 9350грн., вартості робіт з тонування скла автомобіля на суму 2200грн., а також витрат на сплату страхового платежу у розмірі 17230,98 грн., то в цій частині суд першої інстанції правомірно відмовив,оскільки зазначені витрати не можуть бути віднесені до складу завданої матеріальної шкоди.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо моральної шкоди,суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відповідач зазнав значні обмеження у повсякденному житті, що виразилися зокрема у порушенні нормальних життєвого укладу, у зв'язку з чим він зазнав моральних страждань, однак заявлена позивачем сума шкоди є занадто завищеною, у зв'язку з чим суд правомірно стягнув моральну шкоду у сумі 5000 грн. .

Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича