Рішення № 57476659, 21.04.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/5282/15-ц

Провадження № 22-ц/792/822/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Грох Л.М.,

суддів: Костенка А.М., Гринчука Р.С.

секретар Гриньова А.М.,

з участю представників позивача, відповідача, третьої особи та його представника,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення коштів, визнання права власності, припинення права власності та виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2016 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_1, звертаючись до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилався на те, що 18.03.2011 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 276 500 грн., що еквівалентно 35000 дол. США, відповідно до курсу НБУ на день укладення договору з кінцевим терміном повернення до 18.03.2012 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за цим договором того ж дня ОСОБА_2 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 48,8 кв.м, яка належить йому на підставі договору дарування від 29.10.2004 року.

ОСОБА_2 неналежно виконував умови договору, повернувши лише частину позики в сумі 53325 грн., що еквівалентно 6750 дол. США. Його заборгованість по позиці складає 223175 грн., що еквівалентно 28250 доларів США. Оскільки термін дії договору закінчився 18.03.2012 року, позивач вважав, що має право на отримання 3% річних на підставі ч.1 ст.625 ЦК, що на 18.03.2015 року становлять 20085,75 грн.

Неповерненням коштів позивачу, на його думку завдана матеріальна шкода у виді упущеної вигоди в розмірі 93659,66 грн., які позивач міг би отримати в разі розміщення суми позики в банківських установах на умовах депозиту.

Також вказував, що неналежним виконанням зобовязань за договором позики йому спричинено моральну шкоду в розмірі 36000 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4

З врахуванням уточнень позивач просив в рахунок виконання основного зобовязання заборгованості у розмірі 610482,50 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру № 50 у м. Хмельницький по вул. Курчатова 4/2, шляхом передачі позивачу права власності на вказане майно, стягнути з ОСОБА_2 3% річних від простроченої суми в розмірі 20085,75 грн., визнати за ним право власності на предмет іпотеки, виселити з квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_3, витребувати від ОСОБА_5 та передати позивачу технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на квартиру, стягнути з ОСОБА_5 93659,66 грн. матеріальної шкоди та 36000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2016 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 18.03.2011 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 50 загальною площею 48,8 кв.м, що знаходиться в місті Хмельницькому по вул. Курчатова 4/2, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири від 29.10.2004 року, шляхом передачі ОСОБА_1 права власності на зазначену квартиру.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 50 загальною площею 48,8 кв.м, що знаходиться в місті Хмельницькому по вул. Курчатова 4/2.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 20085,75 грн.

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає незаконним рішення суду в частині звернення стягнення на квартиру, визнання права власності на неї та стягнення 3% річних, просить його в цій частині скасувати через через неповне зясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в рахунок погашення заборгованості за договором позики в сумі 130950,00 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 263062,8 грн. перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11785,5 грн. як 3% річних; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру - предмет іпотеки після сплати ним на користь ОСОБА_2 263062,80 грн. На думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги чисельні розписки ОСОБА_6 про повернення відповідачем позики і те, що остання є представником ОСОБА_1 та діяла в його інтересах. Внаслідок неповного зясування обставин справи, суд штучно збільшив суму заборгованості за позикою. Апелянт позичив у ОСОБА_1 276500 грн. і зобовязаний був повернути саме суму позики, визначену в гривні. Зазначення еквіваленту суми позики в долларах США не породжує зобовязання повернути в розмірі, що визначений внаслідок конвертації такого еквіваленту в гривні. Фактично сума заборгованості ОСОБА_2 за договором позики становить 130950 грн., в такому разі 3 % річних складає 11785,5 грн. Суд першої інстанції не вірно визначився з валютою зобовязання, а також помилково застосував офіційний курс валют на день подачі позову, а не на день повернення позики, як визначено договором.

Одночасно із задоволенням позову в частині набуття позивачем права власності предмета іпотеки, суд мав визначити суму відшкодування ним перевищення вартості предмета іпотеки над розміром правильно встановленої судом суми боргу.

З врахуванням вартості предмета іпотеки (423242 грн.), дійсної заборгованості ОСОБА_2 (130950 грн.), перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром заборгованості ОСОБА_2 становить 263062,80 грн. і підлягає стягненню з позивача на користь ОСОБА_2

Крім наведеного, суд неправильно застосував норми ч. 2 ст. 533 та ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, оскільки застосував їх до договірних норм, які не передбачали зобовязання повернути суму позики в іноземній валюті.

В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3, третя особа та її представник підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Представники позивача просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі зясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, не застосував матеріальний закон, який підлягав застосуванню, допустив порушення норм процесуального права, у звязку з чим оспорюване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за договором позики підлягає визначенню за офіційним курсом долара на день платежу, оскільки сторони визначили грошовий еквівалент зобовязання в цій валюті, ОСОБА_2 неналежно виконав свої зобовязання за договором позики, тому існують підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі квартири, що є предметом іпотеки, у власність іпотекодержателю.

Проте з такими висновками не можна погодитися в повній мірі.

Встановлено, що 18.03.2011 року між ОСОБА_2 як позичальником та ОСОБА_1 як позикодавцем було укладено договір позики в письмовій формі, згідно котрого позивач надав, а відповідач ОСОБА_2 отримав позику в сумі 276500 грн. на строк до 18.03.2012 року. В п. 1 договору сторони обумовили еквівалент суми позики при перерахуванні на долари США по офіційному курсу НБУ на день укладення цього договору - 35000 доларів США)

Згідно з пунктом 2 цього договору 276500 грн. що в еквіваленті складає 35000 доларів США, ОСОБА_2 зобовязується повернути однією сумою; отримання боргу ОСОБА_1 від ОСОБА_2 він підтверджує письмовою заявою.

В забезпечення виконання вказаних зобовязань 18.03.2011 року між ОСОБА_2 як іпотекодавцем та ОСОБА_1 як шотекодержателем було укладено договір іпотеки, посвідчений нотаріально, за яким ОСОБА_2 передав в іпотеку позивачу квартиру АДРЕСА_2, належну йому на праві власності.

Позичальник виконав зобовязання за договором позики частково, повернувши позикодавцю 53325 грн., що на час повернення становило в еквіваленті 6750 доларів США.

Станом на 16.03.2015 року, заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем за договором позики складає 610482,50 грн. (35000 доларів США - 6750 доларів США)х х 21,61 грн. за 1 долар США).

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені робовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позиткодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

Згідно з ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість за позикою складає лише 130950 грн., не ґрунтуються на достатніх на допустимих доказах.

Так, розписки від 15.09.2011 року, 17.01.2012 року, 18.02.2012 року, 18.04.2012 року, 19.04.2012 року, 20.06.2012 року, 19.07.2012 року. 20.08.2012 року, 19/09/2012 року, 20.10.2012 року, 20.11.2012 року, 04.01.2013 року, 24.01.2013 року, 20.03.2013 року, 20.04.2013 року, надані ОСОБА_6 на підтвердження отримання частини позики від ОСОБА_2 на загальну суму 92225 грн., не містять даних про те, що вона отримала частину боргу саме за договором позики, укладеним з ОСОБА_1

Крім того, матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_6 була у період отримання коштів за цими розписками повноважним представником позивача, тоді як вона цю обставину заперечувала.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Суд першої інстанції правильно застосував наведені норми матеріального права і вірно встановив розмір заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем за договором позики в сумі 610482,50 грн. (35000 доларів США - 6750 доларів США) х 21,61 грн. за 1 долар США станом на 16.03.2015 року = 610482,50 грн.).

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що поверненню підлягає 276500 грн., - сума позики, визначена у гривні.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК.

За ч.2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги розрахунок позивача щодо 3 % річних за три роки з дати настання строку виконання зобовязання з повернення позики (28250 доларів США х 7,9 грн. офіційний курс НБУ на дату настання строку виконання = 223175 грн. х 3 % х 3 роки) і правомірно стягнув 3 % річних в сумі 20085,75 грн.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність позикодавцю предмета іпотеки суперечить обставинам справи і не ґрунтується на нормах матеріального закону.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Встановлено, що за умовами п. 14 договору іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем в строк до 18.03.2012 року зобов'язання за основним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: - рішення суду; - виконавчого напису нотаріуса; - передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 14 цього договору.

Згідно з ч.1 ст. 37 Закону України „Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному

договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими

наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності

на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, за умовами іпотечного договору іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки виключно шляхом укладення сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Сам факт звернення позивача до суду з цим позовом засвідчує відсутність домовленості сторін, а саме, згоди відповідачів, на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті328 ЦК України).

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність предмета іпотеки іпотекодержателю за рішенням суду суперечить умовам іпотечного договору, а також вимогам статей 629 ЦК України, 37, 39 Закону України "Про іпотеку".

За таких обставин заявлений позов про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателю не підлягає задоволенню.

Тому рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на квартиру за позивачем слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові в цій частині. В решті рішення суду слід залишити без змін.

У звязку з цим відповідно до ч.ч.1,5 ст. 88 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат.

Так, судові витрати ОСОБА_1 становлять 3654 грн., позов заявлено на суму 7600227,91 грн. Оскільки позов задовольняється на 2,64 % від заявлених вимог, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 96,47 грн. понесених судових витрат (2,64 % від 7600227,91 грн.).

Судові витрати ОСОБА_2 за подачу апеляційної скарги становлять 3110,81 грн., а тому у звязку з частковим задоволенням апеляційної скарги, на 97,36 %, на його користь з ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в сумі 3028,68 грн. (97,36% від 3110,81 грн.).

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2016 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності та стягнення судових витрат скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на квартиру, - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 96,47 грн. понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3028,68 грн. сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя Апеляційного суду Л.М.Грох

______________

Головуюча у першій інстанції: ОСОБА_7 Провадження № 22-ц/792/822/16

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 2