Рішення № 57475702, 25.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/1340/15 Головуючий у 1 інстанції: Струс-Духнич Т.В.

Провадження № 22-ц/783/1950/16 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар - Симець В.І.

з участю представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, співвідповідача секретаря виконкому Острівської сільської ради Михалюк Галини Андріївни, з участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання недійсною довіреності, -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

Рішення оскаржив представник позивача. Посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити повністю.

Мотивує тим, що довіреність від 19.04.2007 року, укладена з порушеннями положень закону, оскільки відповідно до п.1.ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятись правочин. Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.

Крім того, зазначає, що ОСОБА_4 помилялась щодо природи правочину та вважала, що таким чином надає згоду на оформлення договору довічного утримання з племінницею ОСОБА_2, яка дійсно на той час надавали допомогу позивачу.

Факт її постійного проживання у будинку підтверджує, що фактично не мала намір його продавати, а тому не могла уповноважувати відповідача ОСОБА_6 на вчинення від її імені дій, спрямованих на продажу житлового будинку з надвірними будівлями і земельною ділянкою площею 0,5579 га в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2

Просить також врахувати, що згідно п.1 ст. 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Представник третьої особи ОСОБА_2 підтримала письмові заперечення на апеляційну скаргу. Просить врахувати, що рішенням суду за позовом позивача відмовлено у позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу, на укладення якого надана оспорювана довіреність. У справі, що розглядалась проведено експертизу, яка встановила, що підпис на оспорюваній позивачем довіреності виконано саме ОСОБА_4 Просить також врахувати, що позивач після підписання договору купівлі-продажу певний період часу проживала у ОСОБА_2, силами якої виконано певні ремонтні роботи у будинку, після проведення яких повернулась у будинок та проживає в такому по даний час, з реєстрації не знята. За таких обставин її права не є порушеними, довіреність підписана особисто, волевиявлення було вільним, підстав для задоволення позову не убачає. Суд першої інстанції детально з»ясував обставини справи, постановив законне та обґрунтоване рішення, яке просить залишити без змін.

Інші учасники процесу не з»явились повторно. Належно повідомлені про розгляд справи за апеляційною скаргою, про причини повторної неявки не повідомили. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе продовжувати розгляд справи у їх відсутності, що відповідає вимогам ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки наступним.

З дослідженої в судовому засіданні довіреності посвідченої секретарем виконкому Острівської сільської ради Михалюк Г.А. від 19.04.2007р. вбачається, що за її змістом ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_6 бути представником при продажі житлового будинку з надвірними будівлями і земельної ділянки площею 0,5579га в АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_2 за ціну та на умовах на свій розсуд та підписати договір купівлі-продажу, а також бути представником у Червоноградському МБТІ для чого надано право і подавати заяви, документи, довідки у відповідні установи та організації, отримувати довідки, документи, розписуватись, а також виконувати усі дії пов»язані з цією довіреністю. Довіреність видана терміном на один рік і дійсна до 19.04.2008 року / а.с. 5/.

З матеріалів справи убачається, що сторони не заперечили, що є рідними сестрами, а третя особа ОСОБА_2 є дочкою відповідача у справі.

Враховуючи кілька підстав, за яких позивач просила визнати довіреність, яка є одностороннім правочином - недійсною, суд першої інстанції підставно їх усі проаналізував і з його висновками частково погоджується судова колегія.

Згідно приписів ст.. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною, сторонами вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 Цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК Укпаїни встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Крім цього, відповідно до ч.3ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій для представлення перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993 року, в редакції чинній на дату посвідчення оспорюваного доручення: у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують доручення;

Посвідчення заповітів і доручень посадовими особами, зазначеними у цій статті, провадиться з дотриманням вимог чинного законодавства в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти і довіреності, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму.

Відповідно до чинного законодавства обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають такі угоди:

2) довіреність на укладання угод, що потребує нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо юридичних осіб, за винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма довіреності ( стаття 65 Цивільного Кодексу України ).

Суд обґрунтовано взяв до уваги та врахував положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусам України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від № 20/5 3 березня 2004р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 283/8882 3 березня 2004 р. за якою посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують довіреності, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім'я однієї або кількох осіб.

У тексті довіреності повинні бути зазначені місце і дата його складання (підписання), прізвища, імена та по батькові (повне найменування юридичної особи) і місце проживання (місце знаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посада, яку вони займають.

Відомості про довіреності щодо розпорядження майном, посвідчені посадовими особами виконавчих комітетів, а також припинення їх дії підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей у порядку, установленому Положенням про Єдиний реєстр довіреностей. (Інструкцію доповнено пунктом 46-1 згідно з Наказом Міністерства юстиції № 111/5 від 28.12.2006 року )

Відповідно до п.2.1. Положення про Єдиний реєстр довіреностей затвердженого цим Наказом обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі підлягають довіреності (у тому числі їх дублікати), посвідчені в нотаріальному порядку, та довіреності на право розпорядження майном, посвідчені посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також відомості про припинення їх дії.

Реєстрація довіреностей (їх дублікатів), посвідчених посадовими, службовими особами, перерахованими в частині 3 статті 245 ЦК України, статтях 37-38 ЗУ «Про нотаріат», а також відомості про припинення їх дії, здійснюється в Єдиному реєстрі за заявою довірителя про реєстрацію таких довіреностей.

Судом встановлено, що позивач такої заяви не подавала.

Заява про реєстрацію зазначених довіреностей надається Реєстратору безпосередньо довірителем. У разі неможливості подачі заяви на реєстрацію довіреності безпосередньо довірителем підпис довірителя на такій заяві повинен бути засвідчений підписом та печаткою особи, яка посвідчила довіреність.

Реєстрація довіреностей (їх дублікатів) та відомостей про припинення їх дії здійснюється шляхом унесення Реєстратором відповідних відомостей до Єдиного реєстру.

Реєстратор уносить відомості до Єдиного реєстру в такі строки:

у день посвідчення довіреності (видачі дубліката довіреності);

у день отримання від осіб, зазначених в абзаці 1 пункту 2.2 та в пунктах 2.8 - 2.9 цього Положення, заяв про внесення відомостей до Єдиного реєстру.

Суд першої інстанції вважав, що оскільки законом не встановлено строку подання посадовою особою, що посвідчила довіреність заяви про внесення відомостей до Єдиного реєстру, то така може бути подана в будь-який час після посвідчення довіреності.

Тому зроблено висновок, що відсутність реєстраційного запису у Єдиному реєстрі довіреностей щодо довіреності, яка була в установленому порядку посвідчена нотаріусом чи як в даному випадку посадовою особою виконавчого комітету сільської ради, сама по собі не може бути підставою для визнання такої довіреності та правочинів, вчинених на її підставі, недійсними.

З такою позицією суду в цілому погодитись не можна, оскільки зроблено висновок, щодо обставин які не є предметом спору і це стосується висновків про відсутність підстав з наведених мотивів для визнання недійсним правочинів, які вчинені з врахуванням цієї довіреності.

Крім того, судом взято до уваги роз»яснення що у п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,за яким - судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК Українитощо).

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Перевіряючи обґрунтованість вимог позивача в частині визнання довіреності недійсною з мотивів відсутності волевиявлення позивача на відчуження будинку на користь дочки відповідачки, суд вважав, що таке було вільним і за згоди ОСОБА_4, оскільки остання постійно наголошувала про те, що оскільки ОСОБА_2 зі своєю сім»єю турбуються про неї то її майно належатиме відповідачці. Згодом, позивачка наполягла, щоб право власності на будинок та земельну ділянку перейшло на відповідачку ще за її життя, а тому надала довіреність на ім»я ОСОБА_6, яка повинна була від імені ОСОБА_4 відчужити (продати) житловий будинок разом з земельною ділянкою ОСОБА_2 (бути представником ОСОБА_4 при продажі житлового будинку з надвірними будівлями і земельної ділянки в АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_2

Оскільки довіреність посвідчена секретарем виконкому Острівської сільської ради Сокальського району 19.04.2007р. за реєстровим № 46. Вказана довіреність підписана особисто ОСОБА_4 її здатність усвідомлювати значення своїх дій секретарем сільської ради перевірено, то відсутні правові підстави для визнання такої довіреності недійсною з підстав відсутності волевиявлення на укладення саме такого правочину.

Однак в цілому з такою позицією суду першої інтенції погодитись не можна, оскільки така зроблена без достатнього обґрунтування та посилання на докази, які підтверджують такі висновки суду.

Навівши мотиви вільного волевиявлення сторони правочину - позивача у справі, суд належним чином не обмотивував у своєму рішенні і не проаналізував доказів на предмет відповідності внутрішньої волі позивача волевиявленню, яке визначено у довіреності, яка оспорюється та не приділив належної уваги мотивам позову про укладення такого правовочину внаслідок помилки щодо його природи /ч.3 ст. 203 ЦК/.

Матеріалами справи встановлено і це не заперечили сторони та третя особа у справі, на користь якої у подальшому укладено договір купівлі-продажу майна позивача, що умовою укладення такого договору, на який уповноважила позивач відповідача зазначеною довіреністю було надання утримання позивачу зі сторони племінниці ОСОБА_2, яка є дочкою відповідачки у спосіб надання всілякої допомоги, догляду.

Сторони не заперечили, що майно, яким є житловий будинок з господарськими спорудами, що належав позивачу, повинно було перейти у власність ОСОБА_2 виключно після смерті позивача. Саме на укладення такого правочину видано довіреність позивачу на відповідача у справі.

Представник третьої особи у справі ОСОБА_2 при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не заперечила, що зазначений у дорученні будинок був і є єдиним житлом позивачки. Остання є особою похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вибувати з будинку не мала наміру і не мала куди, лише тимчасово була відсутня на час проведення в такому певних робіт по поточному його ремонту та проживала у ОСОБА_2, з реєстрації у будинку не знімалась і не знята по даний час та будь-яких договорів з ОСОБА_2 як новим власником на право проживання у відчуженому будинку не укладала. Крім того, зазначений представник пояснила про відсутність доказів щодо отримання позивачем коштів від продажу будинку та не вказала сум, за яку такий було продано.

Мотиви рішення суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 з власної волі надала ОСОБА_6 оригінали всіх необхідних правовстановлюючих документів для відчуження майна, а тому 26.04.2007р. між ОСОБА_4 через представника ОСОБА_6 укладено договір купівлі -продажу з ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №686 не спростовують мотивів позову про підписання довіреності на продаж будинку внаслідок помилки. Аналогічна позиція судової колегії і в частині передачі повноважень позивачем на розпорядження земельною ділянкою, оскільки за даним матеріалів справи на такій розташовано відчужуваний будинок.

Надання документів довірителю не спростовує дійсного наміру позивача на уповноваження від її імені укласти договір довічного утримання, оформлення якого також вимагає наявності правовстановлюючих документів відчужувача нерухомого майна.

Згідно відповіді КЗ СРРЛО «Сокальська центральна районна лікарня підрозділ Белзька районна лікарня» №42 від 28.07.2015р. ОСОБА_4 з приводу хронічного прогресуючого дегенеративного захворювання центральної нервової системи хвороба Паркінсона перебуває на «Д» обліку у невропатолога з 2010 року. Перші прояви хвороби у хворої відмічались з 2000р. Зазначена довідка, на думку колегії суддів, додатково підтверджує відсутність наміру позивача саме на продаж єдиного житла у похилому віці і обґрунтовує мотиви позову про помилку щодо природи правочину, який оспорює також і з цих підстав.

З копії рішення суду апеляційної інстанції від 17 серпня 2015 року за наслідками перегляду справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку від 26.04.2007 року убачається, що обставини укладення договору доручення судом не досліджувались і не встановлювались в процесі вирішення такого спору.

Відповідачами у справі заяву про застосування строку позовної давності не подано, хоча такі брали участь в суді першої інстанції, тому ці обставини не аналізуються судом апеляційної інстанції незважаючи на посилання на це у запереченнях на позов та апеляційну скаргу третьої особи у справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.303, 304, п.3 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволити.

Визнати недійсною довіреність від імені ОСОБА_4 посвідченої секретарем виконкому Острівської селищної ради Сокальського району Львівської області Михалюк Галиною Андріївною від 19 квітня 2007 року, за якою ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_6 на представництво при продажі житлового будинку з надвірними будівлями і земельну ділянку пл. 0,5579 га в селі Борятин Сокальського району Львівської області громадянці ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 243 гр. 60 коп. судового збору за подачу позовної заяви та 267 гр. 96 коп. за подачу апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді