Ухвала суду № 57475052, 27.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 331/6727/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Федченко І.М.

Провадження № 22-ц/778/2122/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

ОСОБА_2

за участю секретаря: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя»

на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2016 року по справі

за скаргою Приватного акціонерного товариства «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя» на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_3, стягувач: ОСОБА_4, про скасування постанови про арешт коштів та постанови про арешт рухомого майна,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2016 року ОСОБА_5 «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя» звернулось із скаргою на дії державного виконавця Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_3, стягувач: ОСОБА_4, про скасування постанови про арешт коштів та постанови про арешт рухомого майна.

В обґрунтування вимог зазначило, що 17 грудня 2015 р. апеляційним судом Запорізької області ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_5 «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя» на користь ОСОБА_4 компенсації за невикористану відпустку у розмірі 72 699,77 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 50 000,00 грн.

29 січня 2016 р. на адресу ОСОБА_5 «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя» надійшла постанова державного виконавця Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_3 від 12 січня 2016р. №ВП 49767184, про стягнення з ОСОБА_5 «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя» на користь ОСОБА_4 вказаних сум згідно виконавчого листа № 2/331/199/15, виданого 29 грудня 2015 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, та встановлення строку на добровільне виконання до 19 січня 2016 р.

01 лютого 2016 р. ОСОБА_5 «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя» звернулося до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ із заявою про відкладення виконавчих дій.

10 лютого 2016 р. на адресу ОСОБА_5 «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя» надійшла постанова державного виконавця Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_3 від 01 лютого 2016 р. №ВП 49767184 про відкладення провадження виконавчих дій до 05 лютого 2016 р.

Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 26 січня 2016 р. відкрито касаційне провадження по вказаній цивільній справі та зупинено виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 17 грудня 2015 року до закінчення касаційного провадження, ОСОБА_5 «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя» направило до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ копію вищевказаної ухвали разом із заявою про зупинення виконавчих дій.

15 лютого 2016 р. на адресу ОСОБА_5 «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя» надійшов лист Запорізької філії ДП «Національні інформаційні системи» із витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо внесення реєстраційного запису про арешт рухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника ОСОБА_5 «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя» та оголошення заборони на його відчуження від 08 лютого 2016 р., винесену державним виконавцем Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_3

Після ознайомлення 16 лютого 2016 року з матеріалами виконавчого провадження ОСОБА_5 «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя» дізналося й про винесення державним виконавцем Хохловим К.К. постанови про арешт рахунків боржника від 08 лютого 2016 р.

Вважає дії державного виконавця Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_3К щодо винесення вказаних постанови такими, що порушують права товариства та законодавство України з наступних підстав.

Законодавчо встановлена процедура поновлення строку добровільного виконання рішення не надає державному виконавцю право застосовувати заходи примусового виконання рішення у разі несвоєчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.

В порушення ч.5 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець Хохлов К.К. одночасного виніс постанови щодо арешту коштів та майна боржника.

Через винесення вказаних постанов державного виконавця паралізовано роботу ОСОБА_5 «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя». Також постановою про арешт коштів боржника від 08.02.2016 року накладено арешт, зокрема, на рахунок, який призначено для виплати заробітної плати, соціальних виплат.

На підставі зазначеного просило визнати дії державного виконавця Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_3 щодо винесення постанови про арешт коштів боржника та постанови про арешт рухомого майна від 08.02.2016 року незаконними, зобов'язати державного виконавця Жовтневого відділу ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_3 скасувати вказані постанови.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2016 ороку в задоволенні скарги відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_5 «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя».

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя», посилаючись на невиконання державним виконавцем обовязку щодо своєчасного направлення процесуальних документів, відсутність підстав для винесення оскаржуваних постанов, просить скасувати ухвалу суду та поставити нову ухвалу про задоволення скарги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_5 «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя» на постанови про накладення арешту на кошти боржника, що містяться у банках, та майно, суд виходив з того, що боржник самостійно не виконав рішення суду у встановлений строк і державним виконавцем було накладено арешт відповідно до вимог Закону «Про виконавче провадження».

Проте при розгляді скарги суд допустив порушення порядку, визначеного ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» щодо судового контролю за виконанням судових рішень, не визначився з фактичними обставинами справи, характером спірних правовідносин та з підставами звернення заявника до суду зі скаргою.

Згідно з ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1.,ч.2. ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.; державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення

Нормами статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено надіслання боржникові копії постанови про відкриття виконавчого провадження саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що забезпечує можливість, поруч з вимогами ст. 30 зазначеного Закону, державному виконавцю пересвідчитись в отриманні боржником копії цієї постанови і здійснення в подальшому останнім дій, спрямованих на добровільне виконання рішення у встановлений державним виконавцем строк.

За правилами ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з ч.2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника накладається державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Згідно з приписами ч.2 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Відповідно ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

ОСОБА_5 «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя» в скарзі посилалося на те, що дані законодавчі норми державним виконавцем не дотримані,після відкладання виконавчих дій за їх клопотанням державний виконавець не встановив строк для добровільного виконання рішення суду і постанова від 01.02.2016 р. про відкладення виконавчих дій отримана ОСОБА_5 «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя» лише 10.02.2016 р. і товариство дійсно було позбавлено реальної можливості виконати судове рішення добровільно, а примусове виконання рішення суду розпочато передчасно. Проте судом ці обставини на предмет відповідності чи невідповідності дій державного виконавця вимогам ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» не спростовані.

Заявник в обґрунтування скарги посилався також на те, що накладення державним виконавцем арешту на грошові кошти ОСОБА_5 «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя» які знаходяться на рахунках в банківських установах і перевищують суму заборгованості перед ОСОБА_4, поставило під загрозу діяльність підприємства та виплату заробітної плати працівникам.

Проте в порушення вимог ст..ст.10,11,210,212 ЦПК України зазначені обставини не були предметом перевірки та оцінки суду і ухвала з цих питань висновків не містить.

Особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи врегульовано ст.ст. 65, 66 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідно до частини четвертої статі 65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Поряд з цим, згідно ч. 1 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

У процесі здійснення виконавчого провадження Закон України «Про виконавче провадження» надає право державному виконавцю з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну ( ст. 11 Закону «Про виконавче провадження»).

Матеріалами справи не підтверджено, що в межах виконавчого провадження заходами було встановлено відсутність у боржника коштів на конкретних рахунках, достатніх для покриття заборгованості в сумі 135569,74 грн. та необхідність накладення арешту на кошти боржника, які знаходяться на 10 рахунках, відкритих в ПАТ «ОТП Банк», ПАТ «Сбербанк», філії АТ «Укрексімбанк». Повідомлення банківських установ щодо коштів боржника на рахунках відсутні. При цьому, державним виконавцем було накладено арешт не тільки на кошти боржника, але й одночасно на його майно.

З огляду на викладене і на підставі п.3 ст.312 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з передачею скарги на новий розгляд до суду першої інстанції

Керуючись ст. ст. 307,312 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Територіальне міжгалузеве обєднання «Запоріжжя» задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: