Ухвала суду № 57474854, 26.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 337/3033/15 Головуючий у 1 інстанції: Нещеретна Л.М.

Провадження № 22-ц/778/1039/16 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.,

Подліянової Г.С.,

при секретарі: Мельнику З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Державне науково-дослідний та проектний інститут титану», третя особа: керівник Державного підприємства «Державне науково-дослідний та проектний інститут титану» Хазнаферов Михайло Васильович про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнювала, до ДП «Державне науково-дослідний та проектний інститут титану», третя особа: керівник Державного підприємства «Державне науково-дослідний та проектний інститут титану» Хазнаферов М.В. про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 15 грудня 2014 p. на підставі наказу ДП «Державний науково-дослідний та проектний інститут титану» від 15.12.2014 р. №1017-к було видано наказ №1018-к. про штатне скорочення ОСОБА_3 з 23.02.2015 р.

Вважає, що відповідач грубо порушив вимоги чинного законодавства про працю з наступних підстав.

Вказаний наказ №1018-к від 15 грудня 2014 року було видано без погодження з профспілкою.

Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП може бути скорочена лише чисельність або штат працівників. Відповідач не мав права скорочувати конкретну особу.

Також відповідач мав можливість в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Крім того, вона працювала на ДП «Державний науково-дослідний та проектний інститут титану» майже 20 років, тому, на її думку, мала переважне право на залишення на роботі.

Згідно відповіді Запорізького міського центра зайнятості від 10.03.2015 р. №617/01-19 на ДП «Державний науково-дослідний та проектний інститут титану» з 01.01.2015 р. було відкрито 2 вакансії: апаратник у виробництві металевих порошків 5 розряду та старший науковий співробітник, сумісник. Вакансія старшого наукового співробітника була відкрита 04.03.2015 р., тобто вже після її звільнення у зв'язку із скороченням.

Із зазначених підстав остаточно просила: визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Державний науково-дослідний та проектний інститут титану» №1017-к від 15.12.2014 р.; визнати незаконним та скасувати п.1 наказу ДП «Державний науково-дослідний та проектний інститут титану» № 1018-к від 15.12.2014 р.;визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Державний науково-дослідний та проектний інститут титану» №139 від 02.03.2015 р.; поновити її на посаді молодшого наукового співробітника. Стягнути з ДП «Державний науково-дослідний та проектний інститут титану» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 13035,33 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 1990 року працювала у Всесоюзному науково-дослідному та проектному інституті титану, який 04.04.2012 року перейменовано в Державне підприємство «Державний науково-дослідний та проектний інститут титану», з 13.05.2002 року призначена інженером лабораторії фізичних та спектро-хімічних досліджень та аналізів (лабораторія №18), а наказом №267-п від 11.09.2007 року призначена на посаду молодшого наукового співробітника лабораторії №18 (т.1, а.с.233-237), та перебувала на обліку первинної організації профспілки Державного науково-дослідного та проектного інституту титану (т.2, а.с.24).

Відповідно до наказу № 1017-к від 15.12.2014 року штатну одиницю молодшого наукового співробітника, код класифікатора - 2113.1.23667, з посадовим окладом 1970 грн. виведено зі штатного розпису з 23.02.2015 року (т.1, а.с.22).

15.12.2014 року наказом по підприємству № 1018-к звільнено з роботи молодшого наукового співробітника лабораторії №18 ОСОБА_3 з 03.03.2015 року у зв'язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.61).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем - Державним підприємством «Державне науково-дослідний та проектний інститут титану» дотриманий порядок скорочення штату працівників відповідно до діючого законодавства.

Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та послався на закон, що їх регулює.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями з ч. 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами) роз'яснив, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

За положеннями ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. п. 1-5, 7 ст. 40 може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до витягу з протоколу № 4 засідання профспілкового комітету від 10.02.2015 року про розгляд питання щодо скорочення посади молодшого наукового співробітника лабораторії №18 була дана згода на звільнення ОСОБА_3 зі скороченням штату відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України (т.1, а.с.128).

При вирішенні спору судом першої інстанції правильно застосовані вказані норми трудового законодавства та суд дійшов обґрунтованого висновку про дотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_3 при скороченні штату.

Про майбутнє звільнення позивач ОСОБА_3 була повідомлена за 2 місяці та при її попередженні їй були запропоновані інші вакантні посади, від яких вона відмовилася.

Крім того, в установі відбулося скорочення чисельності штату, про що свідчить штатний розпис, де станом на 05.03.2015 року в лабораторії №18 відсутня посада молодшого наукового співробітника ( т.2, а.с.153). До того, зміну чисельної кількості штатних одиниць не заперечувала ОСОБА_3 в апеляційний скарзі.

Довід апеляційної скарги про те, що було проведено скорочення саме ОСОБА_3, а не посади молодшого наукового співробітника лабораторії №18, колегія вважає неприйнятним з наступних підстав.

За ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Пунктом 2.3. Колективного договору Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектний інститут титану» на 2014-2015 роки, зареєстрованого в Управлінні праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району за №100 від 18.06.2014 року, передбачений обов'язок адміністрації самостійно визначати згідно з Господарським Кодексом України організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис (т.1, а.с.160-165).

Як вбачається зі змісту службової записки директора Центра сертифікаційних досліджень кольорових металів, стандартних зразків та метрологічного забезпечення контролю ОСОБА_6, завідуючої лабораторією ОСОБА_7, 01.09.2014 року вони звернулись до генерального директора ДП «Державний науково-дослідний та проектний інститут титану» з пропозицією розглянути питання про можливість скорочення посади молодшого наукового співробітника лабораторії №18, до посадових обов'язків якого входить проведення робіт за допомогою рентгенівського спектрометра СРМ-25 у зв'язку із відсутністю на підприємстві, яке є госпрахунковою структурою, заказів на 2015-2016 р.р. на виконання робіт, пов'язаних з використанням зазначеного обладнання та недоцільністю проведення ремонту спектрометра СРМ-25 згідно акту від 10.09.2013 року. В обґрунтування необхідності внесення зазначених змін до штатного розкладу вказували, що згідно Положення про оплату праці для повній зайнятості працівників при сумі посадових окладів 48,487 тис. грн. в місяць, необхідно виконати обсяг робіт на суму 1662,4 тис. грн. на рік, тоді як в 2014 році виконаний обсяг робіт на суму 1455,3 тис.грн. (т.1, а.с.118-119).

Судом також встановлено, що відповідно до п.1.1.4 посадової інструкції молодшого наукового співробітника лабораторії №18 його обов'язків включають проведення спектральних методів аналізу за допомогою спектрометрів ІПС-28, ДФС-13, МФС-8 та рентгенівського спектрометра СРМ-25 ( т.1, а.с.143-146).

Посилання позивача на те, що їй не була надана перевага залишення на роботі поряд з іншими працівниками молодшими науковими співробітниками лабораторії №13, не може бути підставою для поновлення на роботі з таких підстав.

Як вбачається зі справи скороченню підлягала посада, яку обіймала позивач, а саме - молодшого наукового співробітника лабораторії №18. Така посада була одна, тому її скорочення є правом роботодавця. До того ж, як вбачається з матеріалів справи та посадових обов'яків молодших наукових співробітників лабораторій №13 та №18 у цих працівників різні посади та не тотожні функції.

Суд не може втручатися в господарську діяльність підприємства, обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Підприємство має на свій розсуд вносити зміни в штатний розпис.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду Україні «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9, 06.11.1992 (п.19) при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Колегія суддів вважає неприйнятними також доводи позивача щодо її переважного права на посаду старшого наукового співробітника згідно інформації, яка була надана Запорізьким міським центром занятості (т.1, а.с.7).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: інформації Запорізького міського центру занятості від 10.03.2015 року №617/01-19 станом на 10.03.2015 року вакансії Державного підприємства «Державне науково-дослідний та проектний інститут титану» відсутні.

Вакансія старшого наукового співробітник, сумісника (0,5 ставки) була відкрита 04.03.2015 року на підставі наказу від 04.03.2015 року №148-к «Про зміни штатного розпису прийом та звільнення» (т.1, а.с.44).

За змістом зазначеного наказу в штатний розпис підприємства було введено 0,5 штатної одиниці посади старшого наукового співробітника з 05 березня 2015 року по 10 березня 2015 року та на зазначену посаду на умовах строкового договору за сумісництвом прийнято доктора технічних наук, ОСОБА_8, для проведення переговорів з представниками компанії Na Trans Egypt за кордоном (наказ від05.03.2015 року №5) (т.1, а.с.43- 46).

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі не містять під собою правового підґрунтя та не спростовують висновків суду про відмову у задоволенні позову. За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: