Ухвала суду № 57474834, 28.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2123/16 Головуючий у 1 інстанції: Світлицька В.М.

Є.У. № 331/3053/13-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кочеткової І.В.

суддів: Савченко О.В.

ОСОБА_2

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя до ОСОБА_3, треті особи міське комунальне підприємство «Основаніє», ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні комунальною власністю,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2016 року про відмову у перегляді рішення суду за нововиявленими обставинами,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року прокурор Жовтневого району м. Запоріжжя звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні комунальною власністю, який в ході розгляду справи доповнював і уточнював. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за договором купівлі-продажу від 7 травня 2002 року, укладеним між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та ОСОБА_3, останній набув право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 347, 6 кв.м, розташовані в підвалі багатоквартирного житлового будинку №81/49, розташованого на розі проспекту Леніна і вулиці Грязнова міста Запоріжжя. Протягом 2002-2003 років ОСОБА_3 провів реконструкцію і перебудову вказаних приміщень під продовольчу крамницю з баром, внаслідок чого їх площа збільшилася до 389,4 кв.м за рахунок приміщень підїздів №11 і 12, які являються місцями загального користування мешканців багатоповерхового будинку. Посилаючись на вказані обставин, прокурор просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні комунальним майном місцями загального користування в підїздах 11 і 12 багатоквартирного будинку.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2014 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні комунальним майном приміщенням VII у під'їзді № 11 підвалу літ.А-4 за адресою проспект Леніна, №81/ вулиця Грязнова №49, міста Запоріжжя, шляхом демонтажу перегородки між під'їздом № 11 та приміщенням № 18, замуровуванням дверей між приміщеннями VII та ХХХХІХ підвалу літ.А-4 та звільнити вказане приміщення.

Зобов'язано ОСОБА_3О усунути перешкоди у користуванні комунальним майном приміщенням під'їзду № 12 підвалу літ.А-4 цього ж будинку шляхом демонтажу перегородки та дверей №11 у приміщенні під'їзду № 12, що створюють приміщення № 11* (згідно з робочим проектом реконструкції 007/О3-АС), замуруванням двох дверей №7 та №8 між приміщеннями під'їзду № 12 та ХХХХІХ підвалу літ.А-4 та звільнити приміщення під'їзду № 12 підвалу літ.А-4.

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, посилаючись на скасування судового рішення в адміністративній справі, покладеного в основу судового рішення в цій справі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд у звязку з нововиявленими обставинами рішення суду залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ОСОБА_3 і його представник ОСОБА_5 не зявилися, причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України визнала їх неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Пунктом 1 частини 2 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 312 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення скарги і залишення ухвали без змін, якщо її постановлено з додержанням вимог закону.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні передбачені статтею 361 ЦПК України підстави для скасування за нововиявленими обставинами судового рішення.

Вказаний висновок відповідає наявним у справі документам, узгоджується з нормами процесуального права.

Судом з'ясовано, що за договором купівлі-продажу від 7 травня 2002 року ОСОБА_3 придбав у власність обєкт права комунальної власності приміщення підвалу, загальною площею 347, 6 кв.м, розташоване в багатоквартирному житловому будинку ( том1: а. с. 6-11).

Протягом 2002-2003 років ОСОБА_3 проведені будівельні роботи з реконструкції нежитлових приміщень під продовольчу крамницю, внаслідок чого за рахунок приміщень підїздів №11 і 12, які являються місцями загального користування мешканців багатоповерхового будинку, площа приміщень ОСОБА_3 збільшилася до 389, 4 кв.м (том1: а.с.29-33).

Розпорядженням Запорізького міського голови від 30.04.2004 року № 542 р затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію магазину продовольчих товарів з баром загальною площею 389, 4 кв.м після реконструкції (том1: а.с.23).

Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 9 жовтня 2013 року за позовом прокурора до Запорізької міської ради визнано не чинним та скасовано вищевказане розпорядження міського голови (том1: а.с.158-159).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року постанова суду від 9 жовтня 2013 року скасована, позов прокурора залишено без розгляду за пропуском строку звернення до адміністративного суду (том2: а.с.242-243).

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення у цій справі за ново виявленими обставинами, якими, на думку заявника, являється ухвала апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року.

За змістом пунктів 1-4 частини 2 статті 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звернулася із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

У пункті 3 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справу від 30 березня 2012 року «Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» зазначено, що нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин ( частина друга статті 361 ЦПК ). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1,2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обв'язки осіб, які беруть участь у справі. Для визначених пунктами 3,4 частини другої статті 361 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі ( зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення ), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Відповідно до пункту 4 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справу від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів). Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обставини, на які посилається заявник для перегляду рішення суду першої інстанції не являються нововиявленими, оскільки підставою для задоволення позову прокурора було не скасоване судове рішення в іншій справі, а захист порушених прав мешканців багатоквартирного житлового будинку на користування допоміжними приміщеннями в підїздах №11 і 12 загальною площею понад 40 кв.м.

Ухвалою апеляційного адміністративного суду про залишення без розгляду позову прокурора не встановлено і не підтверджено факту правомірності вилучення у мешканців будинку 40 кв.м місць загального користування і набуття ОСОБА_3 права власності на спірні приміщення.

Тому суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини, прийнявши до уваги положення статті 361 ЦПК України, дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_3 у перегляді рішення суду в цій справі за нововиявленими обставинами.

Ухвала відповідає наявним у справі документам, узгоджується з нормами процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що питання вирішено неправильно.

Керуючись ст.ст.307, 313 п.1, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2016 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: