Рішення № 5747375, 21.04.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.04.09р.Справа № 15/60-09

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Петренко Н.Е.

при секретарі судового засідання Шевцовій В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Шоха С.І., представник за дорученням №б/н від 01.11.08р.

від відповідача 1: ОСОБА_2, представник ОСОБА_3, довіреність №209 від 16.03.09р.

від відповідача 2: ОСОБА_4, представник ОСОБА_5, довіреність №208 від 16.03.09р

Розглянувши справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м.Київ

до відповідача 1: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, смт.Червоногригорівка

відповідача 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, смт.Червоногригорівка

про стягнення солідарно 165049,00 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 23.02.09р. порушено провадження у справі №15/60-09 за позовом закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ (далі- позивач) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, смт.Червоногригорівка (далі - відповідач 1) та фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, смт.Червоногригорівка (далі-відповідач 2) про стягнення солідарно 165 049,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -ВСТАНОВИВ:

16.07.2007 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено Договір фінансового лізингу №LA07000186, згідно якого позивач передав, а відповідач 1 прийняв автомобіль МАZ - НОМЕР_3 Відповідно до договору вартість предмету лізингу становить 157300,00грн.

Протягом строку дії Договору відповідач 1 зробив у відповідності до умов Договору №LA07000186 оплату в розмірі 8200,00 грн., яку було зараховано позивачем в якості погашення «тіла»договору фінансового лізингу (тобто - в рахунок зменшення вартості предмета лізингу, який, фактично, викуповувався відповідачем). Після цього жодних платежів від відповідача 1 не надходило.

На звернення позивача щодо причин несплати, відповідач 1 письмових пояснень не надав.

У звязку з систематичною несплатою, позивач проінформував відповідача 1 про розірвання Договору №LA07000186 та зажадав повернення автомобіля. Відповідач 1 відмовився повернути автомобіль та підписувати Акт про повернення предмету лізингу.

Заборгованість відповідача 1 за лізинговими платежами склала, з урахуванням проведених проплат за Договором - 103 329,12 грн.

Крім того, позивачем на придбання предмету лізингу для відповідача було витрачено 157 300,00 грн. З них в якості погашення «тіла»кредиту відповідачем 1 було оплачено 8200,00 грн., ринкова вартість автомобіля після його повернення позивачу склала 109952,80грн., що підтверджує звіт № 15/12/01 від 27.10.08р. про експертну оцінку транспортного засобу. Таким чином, в результаті невиконання відповідачем 1 свого обов'язку за Договором №LA07000186 позивачу заподіяні збитки в розмірі:

157300,00 8200,00 109952,80 = 39147,20 грн.

Невиконання відповідачем 1 умов Договору є порушенням вимоги ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 615, 623, 624, 625, 629 Цивільного Кодексу України, щодо належного виконання зобовязань, в порядку і в строки, що встановлені договором та настання правових наслідків за невиконання (неналежне виконання зобовязань), так само відповідачем порушено вимоги глави 20 Господарського кодексу України щодо виконання господарських договорів та дотримання умов договору.

За порушення умов Договору та несвоєчасне виконання грошових зобовязань відповідачу 1, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано 3% річних - 2 030,13 грн., інфляційні втрати в розмірі 10 517,16 грн. та пеню в розмірі 10025,39 грн.

12 липня 2007 року між відповідачам 1 - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та відповідачем 2 - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та позивачем - закритим акціонерним товариством "Єврофінанс" було укладено Договір поруки, за яким Поручитель (відповідач 2) зобов'язувався у випадку невиконання зобов'язань відповідачем 1 виконати дані зобов'язання за нього.

На звернення позивача щодо виконання обов'язків, що випливають з договору поруки відповідач 2 не відповідає.

Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає, що порука є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань.

Стаття 554 Цивільного кодексу України визначає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Таким чином, солідарний розмір заборгованості відповідача 1 та відповідача 2 перед позивачем становить 165 049,00 грн.

17.03.09р. до суду від відповідача 2 надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору поруки, в якій відповідач просить прийняти зустрічний позов до розгляду в одному провадженні з позовом ЗАТ " Єврофінанс" до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення солідарно 165 049,00 грн., по справі № 15/60-09 та визнати недійсним Договір поруки від 12.07.07р.

Відповідач 2 вважає, що вона не може бути відповідачем по цій справі, а договір поруки є недійсним виходячи з наступного:

Згідно з п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Обидва традиційних елемента (і печатка, і підпис) являють собою вимоги до письмової форми договору. Таким чином порушення, що допущені при посвідченні договору печаткою є порушенням вимог, що пред'являються до письмової форми договору.

Відповідно до ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 547 ЦК України, передбачено, що:

1. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

2. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Крім того, відповідно до п. 4.1 договору поруки, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками.

Відповідач 2 вважає, що цей пункт, а також відсутність печатки позивача на договорі поруки свідчать про те, що договір поруки так і не набрав чинності.

Таким чином, відповідач 2 вважає, що вимоги ЗАТ "Єврофінанс" про стягнення з ОСОБА_5, як з солідарного боржника 165 049,00 грн. є незаконним та безпідставним.

У свою чергу позивач надав заперечення на зустрічну позовну заяву, відповідно до яких просить суд відмовити в задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 до ЗАТ "Єврофінанс" в повному обсязі. Заперечення позивача обгрунтовани тим, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа може не використовувати печатку для скріплення свого підпису.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

ОСОБА_5 не є юридичною особою, але має статус фізичної особи - підприємця, таким чином відповідно до норм закону суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа може не використовувати печатку для скріплення свого підпису.

Крім того, до суду надійшов відзив відповідача 1 на позовну заяву, відповідно до якого відповідач 1 не визнає позов частково, а саме в частині стягнення збитків, пені та інфляційних витрат.

Відповідно до відзиву, відповідач 1 не згоден з експертною оцінкою автомобіля зробленого 27.10.08р. тому, що експертну оцінку автомобіля зроблено без наявності самого автомобіля, про що свідчать факти викладені у звіті № 15/12/01 про експертну оцінку транспортного засобу, а саме невірно вказано: тип кузову, об'єм двигуна, колір автомобіля та дата видачі свідоцтва про реєстрацію автомобіля.

У позовній заяві позивач ґрунтує свої вимоги про стягнення збитків саме на цій експертній оцінці, тому відповідач 1 вважає що докази позивача щодо стягнення збитків суд не може брати до уваги.

Також відповідач 1 не згоден з тим, що позивач всупереч вимогам договору та діючому законодавству, при нарахуванні пені брав до уваги розмір облікової ставки, яка діяла не на момент відповідного платежу, а на момент розрахунку позову, а саме 12 %.

Крім того, відповідно до ст. 323 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також відповідач 1 не згоден з розрахунком позивача 3% річних та інфляційних витрат, оскільки відповідачу 1 не зрозуміло яким методом позивач користувався при розрахунку зазначених сум у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Загальна сума заборгованості, відповідно до договору фінансового лізингу №№LA07000186 від 16.07.07р., становить 103 329,12 грн., яка підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідач 1 визнає заборгованості, відповідно до договору фінансового лізингу №№LA07000186, в розмірі 103 329,12грн. в повному обсязі.

Відповідач 2 вважає, що вона не може бути відповідачем по цій справі, оскільки договір поруки є недійсним. Але дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що догорів поруки відповідає вимогам чинного законодавства та відповідач 2 є солідарним боржником.

В частині стягнення позивачем з відповідача 1 та відповідача 2 збитків в розмірі 39147,20 грн. суд вважає відмовити, оскільки відповідачем 1 надані належні докази того, що експертна оцінка не відповідає дійсності, вона була зроблена без наявності самого автомобіля, про що свідчать факти викладені у звіті № 15/12/01 від 27.10.08р. про експертну оцінку транспортного засобу, а саме невірно вказано: тип кузову, об'єм двигуна, колір автомобіля та дата видачі свідоцтва про реєстрацію автомобіля.

Згідно з розрахунками позивача індекс інфляції = 10 517,16 грн., 3% річних від несплаченої суми = 2 030,13 грн., пеня = 10 025,39 грн.

Керуючись ст. 193 Господарського Кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, суд вважає за необхідне задовольнити 3% річних у суму 2 029,49 грн. за період з 03.10.07р. по 09.01.09р.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 індекс інфляції в розмірі 10 517,16 грн. за період з жовтня 2007р. по листопад 2008р. Перевіривши розрахунок позивача суд вважає за необхідне задовольнити індекс інфляції у розмірі 10 292,79 грн.

Крім того, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, суд вважає за необхідне задовольнити пеню в розмірі 10 025,39 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки на день розгляду справи сторонами не було надано доказів погашення відповідачем 1 та відповідачем 2 заборгованості за договором фінансового лізингу №LA07000186 від 16.07.07р., то слід стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача 103 329,12 грн. основного боргу, 2 029,49 грн. - 3 % річних, 10 292,79 грн. - індекс інфляції та 10 025,39 грн. - пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито стягується пропорційно розміру задоволених вимог, тобто суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача державне мито у сумі 1 256,77 грн. і 89,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Керуючись ст. ст. 4, 11, 15, 16, 525, 526, 547,625 Цивільного кодексу України, ст. ст.33, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" (02100, м.Київ, вул. І.Дубового, буд. 14, р/р26002013757001 в філії ВАТ КБ "Надра" Київське РУ, МФО 320564, ЄДРПОУ 30726921) 103 329,12 грн. (сто три тисячі триста двадцять дев'ять гривень 12 коп.) основного боргу, 2029,49 грн. (дві тисячі двадцять дев'ять гривень 49 коп.) - 3 % річних, 10 292,79 грн. (десять тисяч двісті дев'яносто дві гривень 79 коп.)- індекс інфляції, 10 025,39 грн. (десять тисяч двадцять п'ять гривень 39 коп.) - пені, 1 256,77 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят шість гривень 77 коп.) державного мита та 89,86 грн. (вісімдесят дев'ять гривень 86 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

СуддяН.Е. Петренко Рішення підписано 24.04.09