Рішення № 57473308, 29.04.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/1829/2016

Номер справи 243/3281/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» квітня 2016 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Нікіфорової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №19 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням терміну її виплати,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням терміну її виплати, посилаючись на те, що він, ОСОБА_1, працював у відповідача на різних посадах ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод» з 25 квітня 1994 року по 18 травня 1998 року включно.

Наказом № 219 від 25 квітня 1994 року він був прийнятий на роботу до відповідача слюсарем-ремонтником по ремонту технологічного устаткування ремонтно-механічного цеху.

З 1997 року відповідач припинив виплачувати заробітну плату. Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою виплати заборгованості по заробітній платі. Але кожний раз отримував відмову через відсутність нібито коштів.

Рішенням Слов'янського міського суду, справа №2-2682-97 від 26 жовтня 1997 року вирішено стягнути з ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод» на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 1354 грн. 16 коп.

Виконавчий лист за рішенням Слов'янського міського суду було своєчасно надано до Відділу державної

виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції та взятий до виконання, але до цього часу рішення суду не виконане.

Наказом № 208 від 18 травня 1998 року він був звільнений з роботи.

Після звільнення з роботи він неодноразово звертався до відповідача з вимогою виплати заборгованості по заробітній платі. Але кожний раз отримував відмову через відсутність нібито коштів.

Згідно Довідки відповідача №01-23/133а від 21 березня 2016 року з серпня 1997 року по травень 1998 року виникла заборгованість по заробітній платі у сумі 827 грн. 04 коп.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні робітника виплата грошових сум, які йому належать, проводиться підприємством в день звільнення. У випадку спору про розмір сум, належних робітнику при звільненні, власник зобов'язаний в зазначений вище термін в любому випадку виплатити суму, яку він не оспорює. На момент його звільнення такого спору між ним та відповідачем не було.

При його звільненні з підприємства відповідач був зобов'язаний провести із ним повний розрахунок, однак цього не зробив, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем підприємства.

18 жовтня 2013 року одержано лист № К-326-3992 Державної виконавчої служби України на ім'я ОСОБА_3 Постановою господарського суду Донецької області від 04.09.2003.5/174Б ОСОБА_2 Акціонерне Товариство «Содовий завод» визнано банкрутом.

В листі йдеться про те, що Постановою №5/174Б від 04 вересня 2003 року Господарського суду Донецької області ОСОБА_2 Акціонерне Товариство «Содовий завод» визнано банкрутом.

Керуючись п. 7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень.

У відповідності до ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 08.03.2011) всі виконавчі документи, згідно акту передачі виконавчих документів від 21 березня 2013 року, передані арбітражному керуючому ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод».

З приводу виконання рішень судів їм рекомендовано звернутися безпосередньо до ліквідатора ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод».

21 березня 2016 року отримано Довідку ліквідатора ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод».

Зазначає, що на час подання позову відповідача, як юридичну особу, не знято з реєстрації і не ліквідовано. Позовна давність не повинна застосовуватись за вимогами про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні робітника за нормами чинного законодавства України.

Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» та ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати» і відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів від 21.02.2001р. №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати» підприємства, установи та організації всіх форм господарювання, які своєчасно не виплатили своїм працівникам заробітну плату, зобов'язані під час цієї заборгованої заробітної плати нараховувати та виплачувати працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів від 20.12.97р. №1427 (із змінами, внесеними постановою від 23.04.99р. №692). У зв'язку з наведеним вважає, що відповідач повинен виплатити на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі, а саме з 01 червня 1998року по 1 квітня 2016 року.

Сума компенсації за період з 01 червня 1998 року по 1 квітня 2016 року складає: (1354 грн. 16 коп. + 827 грн. 04 коп.) х 809,20% / 100% = 17650 грн. 27 коп.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод» м. Слов'янська Донецької області, свідоцтво (Код ЗКПО) №00204895, на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 827 грн. 04 коп. та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати у сумі 17650 грн. 27 коп.

До судового засідання позивач ОСОБА_4 не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ( а.с.12). 29 квітня 2016 року від позивача надійшла Заява, в якій він просить суд розглянути справу без його участі та задовольнити його позовні вимоги ( а.с.14 ).

Представник відповідача ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод» про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України ( а.с. 12). 29 квітня 2016 року до суду від відповідача надійшла Заява, в якій просять розглянути справу без участі представника ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод». Також вказали, що «Позовні вимоги ОСОБА_1 визнаються тільки в частині дійсних вимог, а саме: заборгованості по заробітній платі, яка рахується за даними бухгалтерського обліку ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод» на підставі виданої Довідки бухгалтерії. Інші вимоги не визнаються, оскільки відносно ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод» 04 вересня 2003 року відкрита ліквідаційна процедура, яка теперішнього часу підходе до логічного кінця, до аукціону. В своїй діяльності ОСОБА_2 Акціонерне Товариство «Содовий завод» керується Законом України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Абзац 5 ч.1 ст. 25 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачає, що при відкритті ліквідаційної процедури «… призупиняються любі економічні санкції» за усіма видами заборгованості ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод».

У зв»язку з набранням чинності з 01 січня 2013 року Закону від 22 грудня 2012 року в перехідних положеннях п. 1 вказано, що у відношенні підприємств, де вже відкрита ліквідаційна процедура, діє Закон України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Тому Слов»янський міськрайонний суд Донецької області стягує суми з ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод» на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України неправомірно, що відноситься фактично до санкцій, тобто порушується норма ст. 23 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

На підставі викладеного вважає, що підлягає стягненню тільки дійсна сума заборгованості по заробітній платі.

З вересня 2003 року з моменту відкриття ліквідаційної процедури всі виконавчі листи передані на ОСОБА_2 Акціонерне Товариства «Содовий завод», де вони теперішнього часу знаходяться. Ніякої виплати боргів в ліквідаційній процедурі не передбачено, крім чіткого порядку, передбаченого ст. 31 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом., де визначена черговість погашення вимог кредиторів за справою про банкрутство після проведення аукціону.

Всі рішення Слов»янського міськрайонного суду в частині стягнень сум більше заборгованості по заробітній платі, порушують норму ст. 23 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. і наносять шкоду державі Україна.

На підставі викладеного, крім дійсної заробітної плати всі інші вимоги ОСОБА_2 Акціонерне Товариство «Содовий завод», який знаходиться в ліквідаційній процедурі, не визнає.

Просить розглянути справу без представника ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод» з урахуванням цієї заяви» ( а.с. 13).

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню в повному обсязі, позовні вимоги в частині виплати компенсації втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів її виплати задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не ріже двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов»язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов»язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював у відповідача в період з 25 квітня 1994 року ( Наказ про прийняття на роботу № 219 від 25 квітня 1994 року) по 18 травня 1998 року ( Наказ про звільнення № 208 від 18 травня 1998 року) ( а.с. 7).

З серпня 1997 року ОСОБА_2 акціонерне товариство «Содовий завод» припинило виплачувати працівникам заробітну плату.

Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою виплатити йому заборговану заробітну плату, але кожний раз отримував відмову щодо цього через відсутність у нього нібито коштів.

При його звільненні з підприємства відповідач був зобовязаний провести з ним повний розрахунок, однак цього не зробив, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем.

Станом на час звільнення ОСОБА_1 з підприємства заборгованість по заробітній платі відповідача складає 827 грн. 04 коп., згідно його Довідки № 01-23/133а від 21 березня 2016 року ( а.с. 8), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині - задоволенню.

Згідно з положеннями частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33,34 Закону України « Про оплату праці» від 24 березня 1995 року заходами державного регулювання оплати праці є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв»язку з індексацією за рахунок власних коштів ( стаття 1, частина перша статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року.

Положенням статті 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв»язку із порушенням строків її виплати, що провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно зі статтями 1,2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу ( особи), а саме у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих громадянам грошових доходів: пенсії, соціальних виплат, стипендії, заробітної плати ( грошового забезпечення тощо).

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв»язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв»язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Із роз»яснень, викладених у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що у справах, пов»язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв»язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст. 33 Закону України «Про оплату праці» між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України « Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року №663 ( з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків ( величину порога індексації).

За наявності зазначених умов у тому ж самому порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв»язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 ( зі змінами, внесеними Постановою від 23 квітня 1999 року №692) підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати ( проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Стаття 7 вищевказаного Закону передбачає, що відмова власника або уповноваженого ним органу ( особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Однак, в судове засідання позивачем ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження виплати йому відповідачем ОСОБА_2 Акціонерним Товариством «Содовий завод» заборгованості по заробітній платі у розмірі 827 грн. 04 коп (а.с.8).

Також позивачем ОСОБА_1 у порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надано суду даних про відмову власника або уповноваженого ним органу - ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод» у виплаті компенсації.

Крім того, в матеріалах справи відсутні данні про розмір заборгованості по місяцях, за які вона утворилася.

Тому саме з цих підстав позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації частини грошових доходів у зв»язку з порушенням термінів її виплати задоволенню не підлягають.

Також, у відповідності до вимог ст.4 Закону України Про судовий збір, за подання позовних заяв в порядку цивільного судочинства майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі один відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви немайнового характеру 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України „ Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У звязку з чим, з відповідача ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод», на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. за вимоги майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,27,59,60,88,192,209,212-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 117, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, Законом України Про оплату праці, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року, Законом України Про судовий збір, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 Акціонерного Товариства Содовий завод, яке розташоване за адресою: 84100 Донецька область, м. Словянськ, вул. Чубаря, б.91,р/рахунок 26004307660166 у філії відділення ПІБ міста Слов»янська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2»янськ, вул. Лисичанська, будинок № 97, заборгованість по заробітній платі у сумі 827,04 грн. (вісімсот двадцять сім гривень 04 коп).

Стягнути з ОСОБА_2 Акціонерного Товариства Содовий завод, яке розташоване за адресою: 84100 Донецька область, м. Словянськ, вул. Чубаря, б.91,р/рахунок 26004307660166 у філії відділення ПІБ міста Слов»янська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895 судовий збір у розмірі 551,20 грн. до державного бюджету коштів, отримувач коштів Словянське УК/Словянськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, код класифікації доходів бюджету 22030001.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів її виплати - відмовити у зв»язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Запорізької області через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий:

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_5