Рішення № 57472309, 23.03.2016, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

23.03.2016

227/2593/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( додаткове)

23 березня 2016 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Тітової Т.А.

При секретарі Данилко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля справу за заявою ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження,

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд 30 червня 2015 року з заявою про відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі № 227/2593/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя , яка розглянута Добропільським міськрайонним судом Донецької області 21 травня 2014 року з ухваленням рішення.

9 вересня 2015 року суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження і установив зміст судового рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2014 року , але навів зміст лише резолютивної частини цього рішення.

Між тим, статтею 408 ч. 2 ЦПК України передбачено, що у рішенні суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається , на підставі яких конкретно даних суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення.

Тому суд у відповідності до ст.. 220 ч. 1 п. 1 ЦПК України , згідно якій суд, що ухвалив рішення , може за заявою осіб, які беруть участь в справі , чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення , якщо стосовно якої - небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення , не ухвалено рішення, вважає необхідним ухвалити додаткове рішення.

При розгляді питання про ухвалення додаткового рішення сторони присутніми не були , і їх присутність у відповідності до ст.. 220 ч. 3 ЦПК України не є обов»язковою.

На підставі викладеного,керуючись ст. 220 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У справі за заявою ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження ухвалити додаткове рішення : установити зміст відновленого рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, за яким :

21 травня 2014 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі головуючого судді Тітової Т.А. , при секретарі Михайловській Т.П., за участю представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна , встановив : ОСОБА_1І звернувся в суд 29 травня 2013 року з позовом до ОСОБА_2Г про поділ спільного майна на загальну суму 60000 грн., в тому числі : мотоблоку «Дайшен-120», бензогенератору «Хонда», комплекту зимової резини , електроінструментів, холодильнику сухої заморозки «Самсунг», пральної машини-автомат «Самсунг», пилососу «Самсунг», меблів: комплекту для спальні, для кухні, м»яких меблів, електробойлеру та душової кабіни, рибацьких знарядь, електроконвекторів - 6 шт., телевізорів 4 шт. Просить залишити йому вказане в позові майно, стягнути грошову компенсацію 15000 грн. його частини за продані відповідачем після розлучення автомобілі Таврія та ВАЗ -2106, а також 20000 грн. половини повернутого боргу.

Позивач зазначив, що з 10 жовтня 1998 року вони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано по суду 19 червня 2012 року. Рішенням суду за позовом відповідача було поділено лише житловий будинок, розташований в м. Добропілля, вул. Залізнична, та автомобіль КІА- сerato. Між тим в період шлюбу ними було придбано ще два автомобілі, якими без його відома розпорядилась відповідач і привласнила від їх продажу гроші.

Також в інтересах сім»ї в березні 2010 року він позичив у ОСОБА_5 гроші в сумі 40000 грн. і для повернення боргу 26 червня 2012 року ним був проданий автомобіль КІА- сeratо, а в липні 2012 року він повернув всю суму боргу.

Домовленості про поділ майна та повернення грошей між ними не існує, відповідач володіє всім зазначеним майном .

В судовому засіданні 15 квітня 2014 року позивач ОСОБА_1І позов підтримав і пояснив, що зазначені ним меблі та предмети побутової техніки вони придбали за час сумісного проживання. Вартість майна ним вказана за ціною, за якою воно придбалось. Меблі оцінює таким чином: комплект для спальні , який складається з двох ліжок, шафи, туалетного столику, пуфів,- 5000 грн., для кухні 2000 грн., м»які для жилої кімнати (стінка, диван та два кресла)- 10000 грн. В квітні він був відсутній вдома у зв»язку з відпусткою, а при поверненні виявив, що замки з гаражу, який розташований у дворі житлового будинку, були зрізані, а з нього вивезене все майно, в тому числі мотоблок, бензогенератор, комплект зимової резини, електроінструменти, рибацькі знаряддя . У 1998 вони придбали автомобіль Таврія, два роки він ним керував, а потім подарував старшому сину відповідача. Автомобіль ВАЗ був придбаний по генеральній довіреності за 19 тис. грн. на ім.»я відповідача, ним керував молодший син, і через рік ним розпорядились. Він забрав із житлового будинку лише зварювальний апарат і свої особисті речі.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала і пояснила , що всі зазначені позивачем меблі належать їй особисто , вони існували у неї ще до шлюбу, досталися після смерті мами , а м»які меблі віддала дочка. Всі вони знаходяться у будинку в м. Добропілля , вул..Залізнична ,12, в якому вона проживає. Холодильник вони купили з позивачем разом , також в будинку встановлена душова кабіна та електробойлер. Їй нічого не відомо про існування іншого майна , оскільки вона не мала доступу до гаражу , в якому позивач зберігав речі, і яке він вивозив за її відсутності. ОСОБА_6 не погоджується з оцінкою майно, яку зазначив позивач.

Свідок з боку позивача ОСОБА_7 пояснив, що він бував у будинку , де жили колишнє подружжя , перевозив туди майно, що вони купували: м»які меблі, пральну машину . Крім того, в гаражі бачив бензогенератор, мотоблок , комплект зимової резини.

Свідок ОСОБА_8 пояснив , що бував вдома у ОСОБА_1, з яким працював, там бачив меблі м»які і в спальні , електропобутові прилади , а також мотоблок, бензогенератор , комплект зимової резини на автомобіль. Весною 2012 року він допомагав позивачу вивозити майно, при цьому були присутніми відповідач та її дочка. Тоді забирали каністри , палатки, зарядне обладнання , слесарний інструмент.

Зі слів ОСОБА_1І на той момент із гаражу все було забрано сином відповідача.

Свідок ОСОБА_9 , дочка відповідача, пояснила , що вона разом з мамою була присутня, коли ОСОБА_1 забирав майно . Із гаража він виносив наповнені коробки, мішки , рибацькі знаряддя. Зазначила, що ключі від гаража були тільки у позивача. Підтвердила, що сторони купили стінку, меблі для кухні , душову кабіну і бойлер , телевізор , були встановлені 4 електроконвектори для обігріву будинку. .

Свідок ОСОБА_10 , невістка відповідача, пояснила , що позивач зберігав майно також у гаражі, ключ від якого був тільки в нього. Там знаходились бензогенератор, мотоблок. В той час, коли свекруха лежала в лікарні, вона навідувалась до її будинку і бачила сліди від коліс машини. В травні - червні місяці позивач приїхав на Газелі , з ним були водій і ще чоловік на ім.»я ОСОБА_8. Із гаража позивач виніс мішок з-під човна, вудочки і вигатив накритий пледом мотоблок, а також коробки і наповнені мішки.

Свідок ОСОБА_6 пояснила , що вона підтримувала стосунки з подружжям , була у них вдома. Сторони купили зальний гарнітур , ліжко у спальню , були телевізори, пральня машина . Їй відомо, що якісь меблі віддала дочка ОСОБА_2 Що знаходилось в гаражі, їй не відомо, він завжди був закритий.

Вислухавши пояснення сторін , допитав свідків, дослідивши матеріали справи , суд дійшов наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 10 жовтня 1998 року і проживали сумісно в м. Добропілля Донецької області, вул.. Залізнична,12 в жилому будинку , право власності кожного на 1\2 якого визнано рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2013 року.

Шлюб сторін розірвано на підставі рішення того ж суду від 19 червня 2012 року .

Позивач в своїх вимогах просить поділити спільне майно і виділити йому мотоблок вартістю 8000 грн., бензогенератор -2500 грн., комплект зимової резини 5000 грн. , електроінструменти- 2000 грн., холодильник -4000 грн. два телевізори 2500 грн., 6 шт. електроконвекторів - 5000 грн. , рибацькі знаряддя -2500 грн. , всього на 31000 грн. , і стягнути зазначену ним грошову компенсацію за автомобілі і половину поверненого боргу.

Згідно ст.. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності .

У відповідності до ст.. 70 ч. 1 СК України у разі поділу майна частки майна дружини та чоловіка є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 ч. 1 СК України передбачено, що майно, яке є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Поясненнями сторін та показаннями допитаних свідків підтверджується, що ОСОБА_1І і ОСОБА_2 в період шлюбу придбали майно, яке є наявним, та підлягає поділу. Це мотоблок « Дайшен-120», холодильник сухої заморозки « Самсунг» , пральна машина автомат « Самсунг», пилосос « Самсунг», меблі для жилої кімнати, спальні та кухні, електробойлер та душова , електроконвектори- 4 шт.

При визначенні вартості майна суд виходить з оцінки, яку пропонував позивач ОСОБА_1 , оскільки, незважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2не погодилась з оцінкою позивача, вона доказів з цього питання не навела і не заявила клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи.

Згідно ст.. 10 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.. 11 ч. 1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.

Однак, не визнаючи факту сумісного придбання такого майна, як пилосос, пральна машина , меблі , відповідач ОСОБА_2 не навела доказів належності їй цих предметів на праві приватної власності.

Оскільки позивачем ОСОБА_1 не наведено доказів придбання та місця знаходження речей : бензогенератору, комплекту зимової резини , електроінструментів , рибацьких знарядь та телевізорів у вказаній кількості, суд відмовляє у їх поділу.

Також у зв»язку з недоведеністю придбання та подальшого використання суд відмовляє позивачу у стягненні половини грошових коштів вартості вказаних ним автомобілів.

Суд також відмовляє у позові ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 20000 грн. за половину повернутого боргу, оскільки позика належним доказом в письмовій формі не підтверджена. Показання ж свідка ОСОБА_5 з приводу надання позики ОСОБА_1 є недопустимим доказом і до уваги судом не приймається.

На підставі викладеного , ст.. ст.. 69-71 СК України, керуючись ст.ст. 10, 57 ,60 , 209 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Поділити майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2, на загальну суму 38800 грн.

Залишити у власності ОСОБА_1 майно: мотоблок « Дайшен» вартістю 8000 грн., холодильник сухої заморозки « Самсунг» - 4000 грн., електроконвектори у кількості 4 шт. на суму 3300 грн.

Залишити у власності ОСОБА_2 майно : пральну машину автомат « Самсунг» вартістю 2500 грн., пилосос марки « Самсунг» - 1000 грн., комплект м»яких меблів зі стінкою 10000 грн., комплект меблів для спальні 5000 грн., комплект меблів для кухні 2000 грн. , електробойлер з душовою кабіною 3000 грн.

Для порівняння часток стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4100 грн. грошової компенсації.

Стягнути з ОСОБА_2Г на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат зі сплати судового збору 194 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Повне рішення виготовлене 26 травня 2014 року.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через даний суд протягом 10 днів.

Суддя Тітова Т.А.

На додаткове рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів.

Суддя Тітова Т.А.

23.03.2016