Рішення № 57471683, 26.04.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

справа № 760/13774/15-ц

провадження № 2/760/168/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

За участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,

за участю представника позивача Мірошниченко О. М., представника відповідача-1 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві до ОСОБА_3, ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5, третя особа: Орган опіки і піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення з гуртожитку, ухвалив таке рішення.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

22.07.2015 УДСО при ГУМВС України в м. Києві звернулося з позовом до суду та з урахуванням уточнених позовним вимог просило виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх доньку ОСОБА_5 з кімнати АДРЕСА_3 без надання іншого житлового приміщення.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ОСОБА_3 (відповідач-1) працював в УДСО з 22.09.1995.

Наказом УДСО від 18.03.2008 № 27 о/с відповідач-1 був звільнений з органів внутрішніх справ за статтею 64 пункт «ж» (за власним бажанням).

Оскільки відповідач-1 звільнився з органів внутрішніх справ за власним бажанням без поважних причин, підстав для його подальшого проживання у гуртожитку немає.

Відповідачі письмово попереджалися про виселення, однак кімнату у гуртожитку не звільнили.

Враховуючи відсутність підстав для подальшого проживання відповідачів у гуртожитку, позивач просив виселити їх без надання іншого житлового приміщення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що на відповідача-1 поширюються правила статті 125 ЖК, відповідно до якої осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не можуть бути виселені без надання іншого житлового приміщення.

Крім того, представник відповідача-1 звертав увагу суду на те, що у гуртожитку проживає неповнолітня донька відповідачів та її виселення призведе до порушення її житлових прав.

Відповідач-2 у судове засідання не з'явилася, хоча була повідомлена належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заперечення, у яких просив в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 відмовити у задоволенні позову та розглянути справу без його участі (а.с. 125).

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

Відповідно до наказу МВС від 07.11.2015 № 1399 УДСО при ГУ МВС України в м. Києві ліквідується як юридична особа (а.с. 109-115).

Як випливає з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців УДСО при ГУ МВС України в м. Києві з 16.11.2015 перебуває у стані припинення, однак на день розгляду справи не ліквідовано, відомості до Єдиного реєстру про його ліквідацію не внесені, а тому УДСО при ГУ МВС України в м. Києві є належним позивачем (а.с. 138-140).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 1912/10 від 30.11.1971 про відвід земельної ділянки та рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 5/7 від 05.01.1976 про відведення додаткової земельної ділянки Управлінню позавідомчої охорони управління внутрішніх справ було відведено земельну ділянку по АДРЕСА_3 під будівництво гуртожитку (а.с. 66-68).

Головне управління містобудування та архітектури КМДА своїм листом від 17.07.2003 № 07-6428 підтвердило, що гуртожиток за будівельною адресою АДРЕСА_3 має поштову адресу: АДРЕСА_3 (а.с. 65).

Згідно з наказом Департаменту державної служби охорони від 05.07.2004 № 224 за УДСО при ГУ МВС України в м. Києві на правах повного господарського відання закріплено у тому числі будівлю гуртожитку з підвальним приміщенням та прибудованим приміщенням актового залу, загальною площею 9710 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 62-64).

Рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 № 638/1299 надано УДСО при ГУ МВС України в м. Києві в постійне користування земельну ділянку площею 0,37 га для експлуатації та обслуговування гуртожитку на АДРЕСА_3 за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 1912/10 від 30.11.1971 та виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 5/7 від 05.01.1976 (а.с. 60-61).

20.10.2009 УДСО при ГУ МВС України в м. Києві отримало державний акт на право постійного користування земельною ділянкою на АДРЕСА_3 з цільовим призначенням - експлуатація і обслуговування гуртожитку (а.с. 57-59).

Наказом УДСО при ГУ МВС України в м. Києві від 31.12.2008 № 945 затверджено Положення про гуртожиток Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 49-55).

Згідно з наказом Департаменту державної служби охорони від 05.11.2015 № 139 за УДСО при ГУ МВС України в м. Києві на праві оперативного управління закріплено у тому числі будівлю гуртожитку з підвальним приміщенням та прибудованим приміщенням актового залу, загальною площею 7 564,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 155-157).

На підставі ордеру на жилу площу в гуртожитку серії НОМЕР_3 від 16.05.2000 працівнику УДСО ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_4 було надано для проживання кімнату АДРЕСА_3 (а.с. 48).

У ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 75).

На підставі інформації, наданої з Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в м. Києві, суд встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані у гуртожитку по АДРЕСА_3 з 17.03.2005 (а.с. 161, 163). Їхня дочка ОСОБА_5 по м. Києву зареєстрованою не значиться (а.с. 162).

Наказом УДСО при ГУ МВС України в м. Києві від 18.03.2008 № 27 о/с згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України ОСОБА_3 звільнено з органів МВС у запас Збройних Сил за статтею 64 пункт «ж» (за власним бажанням) (а.с. 4).

Згідно з протоколом засідання житлово-побутової комісії УДСО при ГУ МВС України в м. Києві № 6 від 23.04.2015 прийнято рішення про виселення ОСОБА_3 та його сім'ю з гуртожитку по АДРЕСА_3 відповідно до пункту 40 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208 «Працівники підприємств, установ, організацій, які поселилися у гуртожитку у зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину» (а.с. 5).

З листа від 24.03.2015 № 24/5-913/Ан випливає, що ОСОБА_3 був попереджений про необхідність звільнити кімнату АДРЕСА_3, однак він заперечував проти цього (а.с. 6).

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю з таких підстав.

Згідно з статтею 127 ЖК для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в м. Києві Ради народних депутатів.

Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 № 2 (із змінами, внесеними постановами від 10.03.1989 № 2, від 25.12.1992 № 13 та від 25.05.1998 № 15) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач.

Для цього, зокрема, необхідно витребувати дані про те, чи перебуває будинок, в якому розміщено таке приміщення, у віданні позивача; чи побудований він як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл санепідемстанції на його заселення як у гуртожиток; чи зареєстрований він як гуртожиток у виконкомі районної, міської, районної в місті ради; чи видавався відповідно до Положення про гуртожиток ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку; чи укомплектований будинок (жиле приміщення) меблями, спеціальними устаткуваннями, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання, занять і відпочинку громадян, чи є штати для обслуговування гуртожитку, як оплачується проживання тощо.

Суд на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів встановив, що будівля по вул. Івана Лепсе, 18 в м. Києві, має статус гуртожитку та закріплена за УДСО при ГУ МВС України в м. Києві на праві оперативного управління.

Надання жилої площі в гуртожитку здійснюється відповідно до статей 128, 129 ЖК України, які встановлюють порядок надання жилої площі в гуртожитках і користування нею за спеціальним ордером, що є єдиною підставою для вселення, виданим адміністрацією підприємства, установи на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку.

Суд встановив, що ОСОБА_3 проходив службу в УДСО при ГУ МВС України в м. Києві та на підставі ордеру від 12.04.2000 був вселений в гуртожиток. Таким чином, відповідач-1 із своєю сім'єю проживали у гуртожитку на законних підставах.

Підстави виселення з гуртожитку врегульовані статтею 132 ЖК.

Частина друга цієї статті передбачає, що «інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину».

Суд констатує, що відповідач-1 з 18.03.2008 звільнений з органів МВС за статтею 64 пункт «ж», тобто за власним бажанням.

Таким чином, позивач має право вимагати виселення відповідачів на підставі частини другої статті 132 ЖК без надання іншого жилого приміщення.

Крім того, зазначена правова підстава для виселення передбачена також пунктом 6.1 Положення про гуртожиток Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві, затвердженого Наказом УДСО при ГУ МВС України в м. Києві від 31.12.2008 № 945.

Суд на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановив, що у ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності перебуває квартира АДРЕСА_1 (а.с. 131-132), а у його дружини ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності перебуває квартира АДРЕСА_2, приватний будинок АДРЕСА_4, та на праві спільної часткової власності будинок АДРЕСА_5 (а.с. 133-135).

Зазначені відомості відповідачами не спростовані.

Виходячи з обставин, викладених вище, суд дійшов висновку, що відповідачі без законних на те підстав проживають в кімнаті гуртожитку УДСО при ГУ МВС України в м. Києві, і тим самим позбавляють можливості проживати у ній нових працівників та членів їх сімей.

Суд зауважує, що права неповнолітньої ОСОБА_5 не порушуються, оскільки вона не зареєстрована у кімнаті гуртожитку та, зважаючи на наявність у її батьків інших житлових приміщень, не позбавлення права користування ними.

Згідно з вимогами статей 57-60 ЦПК засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного суд робить висновок про необхідність захистити порушені права позивача в обраний ним спосіб судового захисту, що відповідає статті 16 ЦК.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 88 ЦПК, суд зазначає, що з відповідачів належить стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі по 243,60 грн. з кожного.

Керуючись статтями 127-132 ЖК, статтями 316, 317, 319, 321, 355, 356, 358, 391 ЦК, статтями 1, 4-11, 18, 33, 57-66, 79, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК, суд

вирішив:

Позов Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві до ОСОБА_3, ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5, третя особа: Орган опіки і піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення з гуртожитку - задовольнити повністю.

Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з кімнати АДРЕСА_3 гуртожитку Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві за адресою: АДРЕСА_3, без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 08596920) 243,60 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 08596920) 243,60 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. В. Шевченко