Ухвала суду № 57471572, 26.04.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-3823/16

760/7502/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась з позовом, в якому просила стягнути з відповідача суму боргу за оренду за Договором № ДОБ 04/181 від 18.04.2013 року в розмірі 10 682, 00 грн., штраф 40% у розмірі 9000,00 грн., витрати від інфляції в розмірі 547,76грн., 3% річних в розмірі 216,04 грн., та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 3428,24 грн.

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Тобто в позовній заяві має містись посилання, зокрема, на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення, оскільки від того наскільки правильно обрано спосіб судового захисту, залежить значною мірою і правильне вирішення спору та своєчасний і швидкий розгляд справи.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги до відповідача про стягнення коштів, не зазначено підстав пред'явлення даного позову, з точки зору порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивачки, оскільки не викладено, які її права порушені, яким чином передбачений шлях поновлення і яких саме порушених прав позивачки, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких вона звертається до суду та обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або наявність підстав для звільнення від доказування.

Так, в змісті позовної заяви не викладені обставини, в чому саме полягає порушення прав позивачки відповідачем і всупереч яким нормативним актам та з якими правовими наслідками, а також за яких обставин як правових підстав ОСОБА_2 має відповідати в обраний позивачкою спосіб захисту щодо стягнення з нього орендної плати з 09.12.2014 року по 22.03.2016 року, оскільки за умовами Договору № ДОБ 04/181 від 18.04.2013 року, термін дії якого один рік, строк оренди обладнання визначається актом прийому-передачі, зі змісту якого, зокрема вбачається погоджений сторонами строк оренди лише з 18.04.2013 року по 16.08.2013 року з вартістю оренди 49,50 грн. за добу.

Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені обставини та відсутні послання на докази, якими позивачка відповідно до норм матеріального права обґрунтовує своє право вимоги, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто саме, які права позивачки порушені за спірним договором, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.

Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.

Виходячи з вищенаведеного, позивачці необхідно викласти обставини в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, які права, свободи чи інтереси були порушені та ким, яким чином передбачені шляхи їх поновлення, викласти обставини як правові підстави з детальним розрахунком заборгованості із обґрунтуванням та з посиланням на докази для підтвердження обставин в обґрунтування заявлених вимог.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 42. ЦПК України, яка встановлює вимоги до документів,що посвідчують повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю фізичної особи; довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність - спеціальний документ, який надає право на здійснення процесуальних дій та ведення будь-яких цивільних справ або ведення певної справи, на здійснення певної процесуальної дії.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

Так, до позовної заяви додано копію довіреності з підписом позивачки та прикладенням її печатки як фізичної особи-підприємця, якою остання уповноважила представляти її інтереси ОСОБА_3

Разом з тим, чинним законодавством визначений чіткий перелік вимог до документів, що посвідчують повноваження представників, якими, в свою чергу, не передбачено надання повноважень на посвідчення довіреності фізичною особою-підприємцем від свого імені на ім'я інших осіб для здійснення процесуальних дій та ведення будь-яких цивільних справ або ведення певної справи.

За визначенням ч.3 ст. 42. ЦПК України та виходячи з норми ст. 246 ЦК лише довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи (за наявності).

З аналізу викладених норм виплаває, що довіреність від імені ФОП на представництво його інтересів має бути нотаріально засвідчена, оскільки ФОП є фізичною особою, яка за визначенням не може бути посадовою особою з повноваженнями на здійснення таких функцій, а саме щодо посвідчення довіреності, а тому така довіреність, видана ФОП від свого імені, не може вважатись виданою з дотриманням встановленого законом порядку, у зв'язку з чим є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

За таких обставин в силу ч.1 ст. 121 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали, шляхом подачі позовної заяви в новій редакції з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: