Рішення № 57470805, 26.04.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1971/16

Справа №754/635/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

26 квітня 2016 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді : Галась І.А.

при секретарі Ленській Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 02.06.2006 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № K2H0RX03621384, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2705,11 грн. на строк 12 місяців по 04.06.2007 р. включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 2,00% у місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати (з 1 по 5 число кожного місяця) позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 304,92 грн., для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсоткам, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно Умов. При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 12,37% в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором не виконує, до цього часу кошти не повернув, у зв'язку з невиконанням умов договору, боржник зобов'язаний сплатити заборгованість по відсоткам за період з 05.01.2011 р. по 05.01.2016 р. у розмірі 20241,06 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, заявив клопотання про застосування строку позовної давності, додатково зазначив, що відповідачем ще у 2006р. кредит був в повному обсязі погашений.

В судовому засіданні встановлено, що 02.06.2006 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № K2H0RX03621384, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2705,11 грн. на строк 12 місяців по 04.06.2007 р. включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 2,00% у місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати (з 1 по 5 число кожного місяця) позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 304,92 грн., для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсоткам, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно Умов. При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 12,37% в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Виходячи з наведеного вищезазначений кредитний договір за своєю правовою природою є споживчим.

Згідно п. 31 постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Офіційне тлумачення статті 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" надано також Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.11 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно ч.4 ст. 267 ЦК України, передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із копії позовної заяви по справі №754/8907/13 (провадження №2-3507/13) 04.06.2013 року ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором K2H0RX03621384 від 02.06.2006 року у сумі 80627,55 грн. Ухвалою суду від 12.12.2013р. позовна заява ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості була залишена без розгляду у зв'язку із поданням представником позивача заяви про залишення позову без розгляду.

Відповідно ч.1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

У зв'язку із тим, що загальний строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого цивільного права та інтересу сплив, доказів поважності його пропуску стороною позивача не надано, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: