Ухвала суду № 57470460, 28.04.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1169/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 9 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» про стягнення заборгованості, заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» про стягнення заборгованості.

В окремо поданій заяві позивач просив в порядку забезпечення позову накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат», у тому числі на грошові кошти в сумі, що не перевищує суму позову 4452633,26 грн., які розміщені на його поточних рахунках. В обґрунтування вказаної заяви, посилався на те, що така заборона необхідна з метою недопущення відчуження майна та коштів, що підлягатимуть стягненню (реалізації), у разі задоволення позову, в рахунок погашення заборгованості.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 9 березня 2016 року заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» на суму, що не перевищує ціну позову 4452633,26 грн.

В частині забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на поточних рахунках Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат», відмовлено.

В апеляційній скарзі ПСП «Уманський тепличний комбінат» просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 9 березня 2016 року, як незаконну.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи розяснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» про стягнення боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що між ними було укладено договір безпроцентної позики від 10.03.2015 року, згідно з яким , ОСОБА_6 надав ПСП «Уманський тепличний комбінат» позику в сумі 6 200 000 грн. строком до 31.12.2015 року.

30.03.2015 року між сторонами було укладено договір про реструктуризацію та прощення боргу, згідно з яким сторони дійшли згоди щодо часткового прощення боргу на суму 2 000 000 грн. , а строк повернення решти заборгованості у сумі 4 200 000 грн. визначено до 15.09.2015 року. Дані факти підтверджено відповідними доказами, які будуть перевірені судом в ході розгляду справи по суті.

Відповідач борг, у визначений договором строк, не повернув, що змусило позивача звернутись із вищезазначеним позовом до суду .

Не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що заявником не обґрунтовано причини, у звязку з якими, потрібно забезпечити позов, не наведено достатніх підстав для накладення арешту на майно та не обґрунтовано необхідності вжиття судом саме такого заходу забезпечення позову, оскільки за матеріалами справи було встановлено, що між сторонами наявний спір про стягнення боргу, а відтак є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає прийнятними вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ПСП «Уманський тепличний комбінат», без уточнення виду майна, на суму, що не перевищує ціну позову 4 452 633, 26 грн., оскільки покладати на позивача тягара визначення виду майна, розміру вартості майна та проводити його розшук немає законних підстав, оскільки у сторін існує право задіяти державний механізм примусового виконання рішень, яким позивач і скористався.

Згідно ч. 5 ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження", про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Таким чином, накладення арешту на майно проводиться в порядку виконання судових рішень державним виконавцем, а вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин, тобто накладення арешту на майно не обов'язково є перешкодою для його використання.

Крім того, судом вірно визначено, що вартість арештованого майна не повинно перевищувати ціну позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно забезпечено позов шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» на суму, що не перевищує ціну позову 4452633,26 грн.

Такий вид забезпечення позову передбачений п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, та співмірний із заявленими вимогами.

Колегія суддів вважає що ухвала суду є законною та обґрунтованою.

Доводи апелянта є не суттєвими і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 312 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» відхилити, а ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 9 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку до суду касаційної інстанції не підлягає.

Головуючий :

Судді :