Ухвала суду № 57467120, 25.04.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/491/15-к Головуючий у 1-й інст. Волощук В. В.

Категорія ч.2 ст.286 КК Доповідач Зав'язун С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Зав'язуна С.М.,

суддів: Заліщука М.С., Євстаф'євої Т.А.,

за участю: секретаря Кашенко Л.М.,

прокурора Шпірука М.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження №287/491/15-к за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Олевського районного суду Житомирської області від 08 лютого 2016 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в :

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить змінити вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, та стягнути з ОСОБА_2 на його користь 100000 грн. у відшкодування моральної шкоди, понесеної ним від вчиненого кримінального правопорушення, залишивши в іншій частини оскаржуваний вирок без змін. Вважає, що сума стягнення моральної шкоди, визначена судом першої інстанції, є явно заниженою, з огляду на отримані ним тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, та встановленої у нього 2-ї групи інвалідності. Звертає увагу на те, що його автомобіль, який був джерелом заробітку на утримання сім'ї, повністю пошкоджений, за відсутності коштів на його відновлення. Крім того, внаслідок травмування та лікування терпів нестерпний біль, а його родина, під час лікування, позичила гроші у знайомих, які по цей час не повернуті, та переживала за його життя та здоров'я, що ще більше пригнічувало. Зазначає, що в подальшому не зможе піклуватися про себе та родину, оскільки сам потребує сторонньої допомоги, що спричиняє ще більше душевних страждань, викликаних його безпорадністю.

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням із встановленням 1 року іспитового строку та покладенням обов'язків передбачених ст.76 КК України:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи.

Стягнуто з ОСОБА_2: на користь Управління фінансів Олевської районної державної адміністрації Житомирської області 11873 грн. 55 коп., понесених витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину;

- на користь Департаменту фінансів Рівненської обласної державної адміністрації 45 722 грн. 68 коп., понесених витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину;

- на користь ОСОБА_1 50000 грн. - у відшкодування моральної шкоди, понесеної від вчиненого кримінального правопорушення. В решті позову відмовлено;

- на користь держави кошти в сумі 2051 грн. 94 коп., процесуальних витрат на залучення експертів.

Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.

До набрання вироком суду законної сили, обвинуваченому ОСОБА_2 обрано запобіжний захід - особисте зобов'язання з'являтися за кожною вимогою до суду.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, 13 жовтня 2014 року, об 07 годині, ОСОБА_2, керуючи власним автомобілем, марки «Renault», моделі «Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1, який знаходився в технічно справному стані, перевозячи пасажирів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і рухаючись зі швидкістю 110 км/год., по автодорозі сполученням Київ-Ковель-Ягодин, яка проходить в адміністративно територіальних межах Олевського району Житомирської області, в напрямку м.Київ. На перехрещенні автодоріг, сполученням Київ-Ковель-Ягодин та КПП Майдан Копищенський-Котлярка-Червоноармійськ, в порушення вимог Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), а саме: п.2.3.б) який зобов'язує водія для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; вимог п.п.12.6.г), 14.2.б), та 14.6.а) ПДР України, які дозволяють водіям, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, рух із швидкістю не більше 90 км/год.; які зобов'язують водія транспортного засобу перед початком обгону переконатися в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч, та які забороняють водію транспортного засобу здійснювати обгін на перехресті, де ОСОБА_2, не переконавшись в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту ліворуч, розпочавши здійснювати обгін на перехресті рухаючогося у попутному напрямку автомобіля марки «ВАЗ», моделі «2106», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, який в салоні вказаного автомобіля перевозив пасажирів: ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, та в цей час при здійсненні ОСОБА_1, маневру повороту ліворуч на перехресті зазначених автодоріг відбулося зіткнення вищевказаних транспортних засобів.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, водій автомобіля, марки «ВАЗ», моделі «2106», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_1, отримав тілесні ушкодження у вигляді: полі травм: закритої тупої травми черевної порожнини; розриву селезінки; внутрішньочеревної кровотечі; забою тонкого кишечника; брижі тонкої кишки; розриву брижі тонкої кишки; заочеревинної гематоми; розриву лонного та правого крижового-клубного з'єднання; перелому 1-го, 5-го поперекових хребців; закритого перелому лівої гомілки; рани в ділянці лоба зліва, яка супроводжувалася ЗЧМТ; струсу головного мозку; травматичного шоку ІІ-ІІІ ступенів; геморагічного шоку 1-го ступеню, які відповідно до висновку експерта судово-медичної експертизи № 177 від 08.10.2015 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Пасажир Автомобіля, марки «ВАЗ», моделі «2106», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_6, отримав тілесні ушкодження у вигляді: полі травми: ран в лобній ділянці справа, що супроводжувалися ЗЧМТ; струсом головного мозку; закритого перелому лівого стегна; перелому кісток лівої гомілки; відкритого багато уламкового перелому кісток лівого гомілково-ступневого суглобу; перелому лобкових кісток з обох сторін та сідничної кістки справа; травматичного шоку ІІ-го ступеню, який не супроводжувався загрозливими для життя явищами, і які згідно до висновку експерта судово-медичної експертизи №243 від 11.12.2015 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Пасажир автомобіля, марки «ВАЗ», моделі «2106», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_7, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому нижньої третини лівої стегнової кістки, які згідно до висновку експерта судово-медичної експертизи №247 від 11.12.2015 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Порушення вимог п.п.2.3.б); 12.6.г); 14.2.б) та 14.6.а) Правил дорожнього руху України, водієм ОСОБА_2, знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення потерпілого ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та думку прокурора, які просили вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи у вироку питання про відшкодування на користь потерпілого ОСОБА_1 моральної шкоди суд першої інстанції не дотримався вимог ч.3 ст.23 ЦК України. Правильно зазначивши у вироку в чому полягає моральна шкода потерпілого ОСОБА_1, суд не в повній мірі врахував принципи вимог розумності і справедливості, призначивши до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 надто низьке грошове відшкодування.

Так, згідно встановлених судом першої інстанції обставин, внаслідок вчиненого обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, потерпілому ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: полі травм: закритої тупої травми черевної порожнини; розриву селезінки; внутрішньочеревної кровотечі; забою тонкого кишечника; брижі тонкої кишки; розриву брижі тонкої кишки; заочеревинної гематоми; розриву лонного та правого крижового-клубного з'єднання; перелому 1-го, 5-го поперекових хребців; закритого перелому лівої гомілки; рани в ділянці лоба зліва, яка супроводжувалася ЗЧМТ; струсу головного мозку; травматичного шоку ІІ-ІІІ ступенів; геморагічного шоку 1-го ступеню, які відповідно до висновку експерта судово-медичної експертизи № 177 від 08.10.2015 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_1 тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах, переніс операційне втручання, повноцінне відновлення його стану здоров'я не відбулося, потребує подальшого лікування, не може без допомоги милиць самостійно пересуватися.

Згідно наявних в матеріалах кримінального провадження медичних документів потерпілому ОСОБА_1 в результаті спричинення вищенаведених тілесних ушкоджень довічно встановлена інвалідність 2-ї групи, що судом першої інстанції у вироку враховано не було.

Внаслідок травмування та каліцтва потерпілого, що стало причиною істотних вимушених змін у його житті, втратою належної працездатності, пошкодження його майна - автомобіля, який був джерелом заробітку на утримання сім'ї, ОСОБА_1 зазнав значних фізичних, душевних та психічних страждань.

Разом з тим, вирішуючи питання грошового розміру відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд бере до уваги, що така шкода була заподіяна внаслідок кримінального правопорушення вчиненого обвинуваченим ОСОБА_2 з необережності. При цьому, апеляційний суд враховує також матеріальний стан та дані про особу обвинуваченого, який є особою середнього віку, працює, одружений, має на утриманні семеро неповнолітніх дітей. За таких обставин, цивільний позов та апеляційна скарга потерпілого про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 100000 гривень підлягає частковому задоволенню.

З врахуванням обсягу моральної шкоди спричиненої потерпілому ОСОБА_1 її грошове відшкодування, на думку апеляційного суду, повинно становити 80000 гривень.

За наведених обставин, вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди на підставі п.3 ч.1 ст.408, п.2 ч.1 ст.409 КПК України підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Олевського районного суду Житомирської області від 08.02.2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів на відшкодування моральної шкоди - змінити. Збільшити розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 50000 грн. до 80000 (вісімдесят тисяч) грн.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді :