Постанова № 57466767, 28.04.2016, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/896/16-а

ПОСТАНОВА

іменем України

28 квітня 2016 року м. Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді Коренюка В.П., розглядаючи у письмовому провадженні у приміщенні суду в місті Коростені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася із адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії. Свій позов мотивує тим, що вона перебуває на обліку в управління Пенсійного Фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області з 18.06.2009 року, як отримувач пенсії по інвалідності ІІІ групи загального захворювання відповідно доЗакону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У зв'язку з набранням чинностіЗакону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 року, виплату пенсії призупинено, оскільки вона працює на посаді державного службовця.

Вважає, що з 01.04.2015 року виплату пенсії повинно було бути поновлено, з таких підстав: згідно п. 5 Перехідних положень Закону№213-VIII від 02 березня 2015 рокуу разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України. Оскільки до 01 червня 2015 року Верховною Радою України не було прийнято закону про призначення таких пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, то з 01 червня 2015 року відсутні підстави для припинення їй виплати пенсії.

Вона звернулася до управління Пенсійного Фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області із заявою про поновлення виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак управлінням їй відмовлено у поновленні виплати пенсії, з посиланням на те, що даний вид пенсії не виплачується тимчасово - до законодавчого врегулювання пенсійного забезпечення. Таку бездіяльність відповідача, позивачка вважає неправомірною та такою, що порушує її законні права на пенсійне забезпечення. Просить визнати неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області щодо припинення нарахування та виплати їй раніше призначеної пенсії згідноЗакону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01.04.2015 року та зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області виплатити заборгованість пенсійних виплат, призначених їй раніше, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01.04.2015 року. Просила розгляд справи провести без її участі.

Відповідач надав суду заперечення проти позову та просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Судом встановлено, щопозивачка є пенсіонером і перебуває на обліку управлінні Пенсійного Фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області та з 18.06.2009 року отримувала пенсію відповідно доЗакону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.14).

Перебуваючи на обліку у відповідача, позивачка звернулася із вимогою про поновлення виплати пенсії, призначеної відповідно доЗакону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Однак, листом відповідача від 21.01.2016 року № 8/С-8 у поновленні пенсії їй відмовлено. Зокрема, свою позицію відповідач обґрунтував тим, що відповідно до законодавства, яке набрало чинності з 01.06.2015 року, тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про Прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії не виплачуються (а.с.6).

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Згідност. 99 КАСдля звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що порушення свого права позивач дізнався 21.01.2016р., коли звернулась із заявою до управління Пенсійного Фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області (а.с.6), а тому суд вважає, що позовні вимоги повинні бути розглянуті з 21.07.2015 року.

ОСОБА_1 працює на посаді, яка відповідно до Закону України "Про державну службу"віднесена до категорії посад державних службовців.

У зв'язку з набранням чинностіЗакону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 року, позивачці як пенсіонеру, який працює на посаді державного службовця, з 01.04.2015 року призупинено виплату пенсії.

Згідност. 22 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина, закріплені цієюКонституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідност. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюютьсяЗаконом України "Про пенсійне забезпечення",Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"та іншими нормативно-правовим актами.

З 01.04.2015р. набрав чинностіЗакон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 р. (далі - Закон № 213-VIII від 02.03.2015р.), пп. 2 п. 12 розділу І якого внесені зміни вст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно яких: тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбаченихЗаконами України "Про державну службу", "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цьогоЗакону, не виплачуються та у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії ї соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цьогоЗакону поновлюється.

Згідно п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цимЗаконом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Пунктом 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року у разі неприйняття до 01 червня 2015року законущодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно дозаконів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового таМитного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Таким чином, дана правова норма чітко визначає подію, з ненастанням якої припиняють свою дію норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно дозаконів України "Про державну службу"та інших спеціальних законів, зазначених вище.

Тому, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивачка, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

З огляду на викладене, суд вважає, що з 1 червня 2015 року втратили свою чинність правові підстави тимчасового припинення виплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу", а тому, вимога позивача щодо відновлення виплати йому раніше призначеної пенсії є законною.

При цьому судом враховано наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідност.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У відповідності до статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Крім того, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до статті 18 Конвенції обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Враховуючи викладене, суд вважає, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України .

Таким чином, суд дійшов висновку про те, з 01 червня 2015 року посада, на якій працює позивачка, вже не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбаченихЗаконом України "Про державну службу", тому позивач з 01.06.2015 року перестав бути особою, якій у відповідності дост. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"з 01.04.2015 року було призупинено виплату пенсії, то відпали і підстави для застосування даної нормизакону, але враховуючи строки звернення позивача до суду з адміністративним позовом та у відповідності дост. 99 КАС України, виплата пенсії позивачу повинна бути поновлена до виплати з 21.07.2015 року, а тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з приписівст. 94 КАС України, які відповідно, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Тому виходячи з вимог ч. 2ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі на користь позивача 551 грн. 20 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.11,69,71,86,99,159 - 163,183-2,186,256 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Відмову управління Пенсійного Фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області щодо відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 визнати протиправною.

Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області відновитивиплатупенсії ОСОБА_1 з 21.07.2015 року.

В решті вимог відмовити.

Допустити негайне виконання постанови у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути управління Пенсійного Фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551 (пятсот пятдесят одна) гривня 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги після закінчення апеляційного розгляду справи, якщо її не скасовано.

Суддя Коростенського міськрайонного суду

Житомирської області ОСОБА_2