Постанова № 57466074, 26.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р. Справа№ 910/15183/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Білецький Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Ващенко М.С.( дов. №1юр від 14.01.2016 року);

від відповідача - Варданян А.А. (дов. №1 від 31.12.2015 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 року

про відстрочку виконання рішення по справі №910/15183/15 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", м. Київ

про стягнення 506 971, 41 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 506 971,41 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва №910/15183/15 від 07.07.2015 року повністю задоволені позовні вимоги та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" 281 642,40 грн. основного боргу, 203 499,79 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 21 829,22 грн. - 3% річних, 10 139,44 грн. витрат по сплаті судового збору, відстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/15183/15 від 07.07.2015 року до 01.01.2016 року.

21.07.2015 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва №910/15183/15 від 07.07.2015 року видано відповідний наказ.

02.02.2016 року відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва №910/15183/15 від 07.07.2015 року строком до 10.01.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 року заяву Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року у справі №910/15183/15 задоволено; відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року у справі №910/15183/15 до 10.01.2017 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 року у справі №910/15183/15 та відмовити Публічному акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" у наданні відстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року у справі №910/15183/15.

Одночасно, апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 року у справі №910/15183/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2016 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 року про відстрочку виконання рішення по справі №910/15183/15; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді Хрипун О.О., Власов Ю.Л. та порушено апеляційне провадження; розгляд справи призначено на 06.04.2016 року.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду А.В. Овчаренко від 06.04.2016 року №09-52/749/16, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15183/15.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2016 року, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" у справі №910/15183/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 року прийнято справу №910/15183/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 року про відстрочку виконання рішення по справі №910/15183/15 до провадження у визначеному складі суддів; розгляд справи призначено на 20.04.2016 року.

В судовому засіданні 20.04.2016 року оголошено перерву до 20.04.2016 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, представниками сторін в судовому засіданні 20.04.2016 року подано суду заяву про продовження строку вирішення спору у справі №910/15183/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 року продовжено строк розгляду спору у справі №910/15183/15 на п`ятнадцять днів.

В судове засідання, призначене на 26.04.2016 року, з'явились представники позивача та відповідача, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги. В судовому засіданні надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07.07.2015 року публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулось до господарського суду міста Києва із заявою №54/16 від 29.01.2016 року щодо надання відстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року у справі №910/15183/15 до 10.01.2017 року.

В обґрунтування поданої заяви боржник ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" зазначав про відсутність у нього грошових коштів для оплати заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю «СП «Стан-Комплект».

Так, відповідач пояснював, що через націоналізацію нелегітимною владою Республіки Крим майна підприємства, він не мав змоги здійснювати господарську діяльність, що потягло за собою відповідні фінансові складнощі. Станом на теперішній час ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" здійснюються всі можливі дії для відновлення своєї господарської діяльності, що надасть суб'єкту господарювання можливість розрахуватись за своїми грошовими зобов'язаннями.

Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення, господарський суд визнав причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, поважними, на підставі чого задовольнив заяву та відстрочив виконання рішення Господарського суду міста Києва №910/15183/15 від 07.07.2015 року до 10.01.2017 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд, зокрема, має право відстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

Таким чином, стаття 121 господарського процесуального кодексу України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

По суті, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Однак відстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Колегія суддів зазначає, що 03.11.2010 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №999 "Про визначення критеріїв віднесення об'єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", відповідно до п.1 якої до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, належать, в тому числі, підприємства паливно-енергетичного комплексу, які забезпечують цілісність об'єднаної енергетичної системи України, зокрема, диспетчерське (оперативно-технологічне) управління зазначеною системою, експлуатують магістральні та міждержавні електричні мережі; атомні електростанції; гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам; гідроакумулюючі електростанції та гідроелектростанції (крім малих гідроелектростанцій); підприємства, що провадять діяльність з транспортування магістральними газо- та нафтопроводами і зберігання у підземних нафто- та газосховищах.

Відповідно до постанови №83 від 03.03.2015 року Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" заявника віднесено до категорії стратегічних підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Державою застосовуються всі можливі заходи для забезпечення діяльності підприємств паливно-енергетичного комплексу на належному рівні, що фактично обумовлено забезпеченням підприємствами паливно-енергетичного комплексу життєво важливих суспільних інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІД Конс" щодо офіційного тлумачення положень п.15 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положеннями ч.1 ст.41, ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.115 ГПК України, п.п.1.3, 1.4 ст.1, ч.2 ст.2, абз.6 п.3.7 ст.3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Апеляційний господарський суд, оцінивши обставини справи, дійшов висновку, що ненадання відстрочки виконання рішення у даній справі ускладнить його виконання. Тоді як надання такої сприятиме як можливості продовження господарської діяльності відповідача, так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем. При цьому суд, також, враховує, що заявник віднесений до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Крім того, згідно зі ст. ст. 1-3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією, зокрема, визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

У зв'язку з тимчасовою окупацією Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим всі активи, установчі документи та печатка ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» були втрачені. При цьому, ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» також не має доступу ані до реєстру укладених підприємством договорів, ані до оригіналів документів, що відображають фінансово-розрахункові та інші господарські операції, зокрема і тих, на які посилається позивач.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» розпоряджатися належним йому нерухомим майном, внаслідок зазначених подій, відноситься до обставин, що в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України ускладнюють виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України від 03.06.2015 року ВП №47687434 було накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках відповідача у межах суми 28 847 748,95 грн.

Враховуючи, що відповідач є стратегічним об'єктом, заснованим на державній власності, грошові кошти та рухоме майно якого арештовані, а нерухоме майно знаходиться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, то місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем отримано сертифікат Торгово-промислової палати України №2018 від 03.12.2014 року про форс-мажорні обставини, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 27.02.2014 року для ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», які на момент видачі сертифікату тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Судом першої інстанції зазначено, з чим погоджується колегія суддів, що наразі здійснюється проведення заходів з приводу відновлення діяльності ДАТ «Чорноморнафтогаз» на Стрілковому газовому родовищі (доступ до якого було відновлено у грудні 2014 року).

Вказане підтверджується протоколом спільної наради з питань стану та перспектив забезпечення природним газом Генічеського та інших районів Херсонської області від 4 лютого 2015 року, відповідно до якого вирішено ДАТ «Чорноморнафтогаз» забезпечити надійність експлуатації Стрілкового ГР для надійного забезпечення споживачів Генічеського району природним газом. Окрім того, в зазначеному протоколі вказано про відхід окупаційних російських військ з території Арбатської стрілки, внаслідок чого ДАТ «Чорноморнафтогаз» отримало доступ до Стрілкового газового родовища.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Згідно п. 9.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення» (зі змінами) господарські суди повинні зазначати у рішеннях, якими надано відстрочку виконання, - конкретні терміни їх виконання.

У відповідності до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність об'єктивних підстав, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, поважними, враховуючи що, колегія суддів вважає обгрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення заяви публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про відстрочку виконання рішення.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стосовно заперечень позивача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки не вважає такими, що спростовують наявність виняткових обставин та надання відстрочення виконання вказаного судового рішення.

Крім того, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в ухвалі місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 року про відстрочку виконання рішення по справі №910/15183/15.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 121 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 року про відстрочку виконання рішення по справі №910/15183/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 року про відстрочку виконання рішення по справі №910/15183/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15183/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

В.В. Сулім