Постанова № 57465857, 27.04.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2016 р.Справа № 914/4004/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Кузь В.Л.

судді Данко Л.С.

ОСОБА_1

При секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянувши апеляційну скаргу від 19.02.16 Приватного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго, м. Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.16

у справі № 914/4004/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго, м. Львів

про: стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник (довіреність № 14-127 від 13.05.14);

від відповідача ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 28.12.15).

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/4004/15 розподілено до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Кузь В.Л., судді Гриців В.М. та судді Данко Л.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.16 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.04.16.

У судовому засіданні 06.04.16 за згодою представників сторін було оголошено перерву до 27.04.16.

У звязку з перебуванням судді - члена колегії Гриців В.М. у відпустці 27.04.16 було проведено в автоматизованому порядку заміну судді Гриців В.М. на суддю Орищин Г.В.

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.02.16 у справі № 914/4004/15 (суддя Крупник Р.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ ДТЕК Західенерго на користь ПАТ НАК Нафтогаз Україна 22718,45 грн. пені, 2726,21 грн. три відсотків річних, 543,35 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського Львівської області від 04.02.16 у справі № 914/4004/15 щодо стягнення 22718,45 грн. пені, 2726,21 грн. три відсотків річних, 543,35 грн. витрат по сплаті судового збору та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував наступного:

-оскільки за станом на час подання позову заборгованість по оплаті вартості отриманого природного газу та послуг із транспортування погашена позивачем у повному обсязі, то договір купівлі-продажу природного газу від 17.01.14, укладений між сторонами, припинив свою дію;

-жодних діючих договорів між сторонами про збільшення строків позовної давності не укладалося, а відтак до спірних правовідносин повинно застосовуватись п. 1 ч. 2 ст. 257 ЦК України, тобто позовні вимоги щодо стягнення пені є безпідставними;

- судом невірно було застосовано до спірних правовідносин норми ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки ці санкції не належать до господарських, а тому не можуть застосовуватись до субєктів господарювання.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, скаржник зазначає, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення не навів жодних доводів відхилення клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи та пояснень відповідача.

У поданих суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях від 26.04.16 відповідач зазначає, що, оскільки з урахуванням відсутності умов договору від 17.01.14, які б регулювали порядок оплати за природний газ у випадках постачання газу без отримання попередньої оплати, має застосовуватися ч. 2 ст. 530 ЦК України. А відтак, на думку скаржника, відсутні підстави для застосування відповідальності у вигляді сплати пені та 3 % річних.

Відповідач подав на розгляд суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення повязаної з нею справи № 910/626/16, що розглядається в Київському апеляційному господарському суді про визнання договору купівлі-продажу природного газу від 17.01.14 недійсним.

Заслухавши пояснення відповідача, судова колегія порадившись, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання, з огляду на наступне:

За змістом ст. 79 ГПК України підставою для зупинення провадження у господарській справі є сукупність таких складових як розгляд іншої справи іншим судом, пов'язаність цієї іншої судової справи з даною господарською справою та неможливість розгляду останньої до вирішення судом зазначеної іншої справи.

Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення з позовом та прийняття судом рішення у даній справі про стягнення пені та 3 % річних за невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 17.01.14, даний договір в силу презумпції правомірності правочину, передбаченої ст. 204 ЦК України, є правомірним. А тому, при розгляді даної справи господарський суд вправі самостійно встановити наявність чи відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання ним договірного обовязку щодо своєчасної оплати вартості отриманого газу.

Крім того, слід зазначити що провадження у справі № 910/626/16 було порушено після порушення провадження у справі № 914/4004/15.

Представник позивача в судовому засіданні навів свої доводи та заперечення з приводу поданої апеляційної скарги, просить суд оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Представники сторін у судовому засіданні навели свої доводи та міркування.

Згідно з ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 27.04.16. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.01.2014р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу природного газу №24/170114-ПР (надалі - договір), відповідно п. 1.1., 1.2. якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб.

Згідно з п. 3.3. договору приймання-передачі газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

В пункті 6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ мав бути здійснений до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На виконання своїх зобовязань за договором, позивач поставив протягом січня 2014 року травня 2015 року, а відповідач прийняв газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень. Вартість поставленого у вересні 2014 року газу відповідач оплатив 31.08.14 авансовим платежем в розмірі 5492554,49 грн., решта грошових коштів у розмірі 1275728,19 грн. була перерахована станом на 10.11.14 включно, що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідачем було допущене порушення умови договору щодо своєчасної оплати коштів за отриманий природний газ, а саме прострочення термінів оплати (п. 6.1. договору). Як зазначено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем за поставлений у вересні 2014р. природний газ відповідач в силу положень п. 6.1. договору повинен був розрахуватися до 14.10.14 включно, однак провів остаточний розрахунок лише 10.11.14, а тому відповідач вважається таким, що прострочив.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Умовами договору купівлі-продажу природного газу № 24/170114-ПР від 17.01.14 сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та договором (п. 7.1.).

Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України, а також договором, укладеним між сторонами.

За змістом положень п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача: 2831,07 грн. - 3% річних; 30617,48 грн. інфляційних втрат; 23592,23 грн. нарахованої на підставі п. 7.2 договору пені за період з 15.10.14 по 10.11.14 включно.

Місцевий господарський суд, провівши перерахунок 3 % річних та пені, дійшов висновку про підставність позовних вимог про стягнення 22 718,45 грн. пені, 2 726,21 грн. 3 % річних, оскільки позивач у дні прострочки включив дні, в які відповідач проводив розрахунки за отриманий газ.

Щодо нарахованих інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки заборгованість у розмірі 1 275 728,19 грн. виникла з 15.10.14 і на кінець жовтня 2014р. не змінилася, а тому ця заборгованість з урахуванням індексу інфляції повинна обчислюватися починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з листопада 2014 року, а не жовтня 2014 року, як проведено позивачем. Разом з тим, з урахування погашення відповідачем основного боргу 10.11.14 (тобто по 15 день місяця), інфляційні втрати за листопад стягненню не підлягають.

Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

При вирішенні питання про співвідношення ЦК України та ГК України як загального та спеціального закону слід виходити з того, що при правозастосуванні застосовується не в цілому закон як нормативно-правовий акт, а відповідна правова норма чи її частина, за змістом якої і визначається чи є ця норма (її частина) спеціальною чи загальною.

Відповідно до частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно з частиною другою статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин, які позначаються тут як майнові відносини у сфері господарювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, при цьому відповідно до частини першої статті 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Тому спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання ( Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).

Виходячи з наведеного, а також з положень ЦК України та ГК України, доводи скаржника про відсутність у суду першої інстанції підстав для стягнення з відповідача 3 % річних, оскільки такі не передбачені нормами ГК України, є надуманими та не відповідають нормам матеріального права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до п. 9.3. договору сторони визначили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків, інфляційних нарахувань, встановлюються у 5 (пять) років.

Відповідно до п. 11.1. договору в частині поставки газу він діє до 31.12.14, а в частині проведення розрахунків до повного його виконання. Нараховані позивачем до стягнення річні, інфляційні та пеня є складовими проведення розрахунку за отриманий газ, що виникають внаслідок прострочення оплати.

Стосовно доводів скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин строку позовної давності в один рік, судова колегія зазначає, що строк позовної давності, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних, є загальним та становить три роки, а відтак підстави для застосовування позовної давності в один рік - відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що обставина погашення боржником суми боргу в повному обсязі не звільняє його від відповідальності за несвоєчасну сплату такої суми боргу у вигляді нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та неустойки (штрафу, пені), передбаченої договором.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то судова колегія зазначає, що в ухвалі від 25.01.16 (Т. І а.с. 130-131) місцевий господарський суд навів доводи щодо відмови в задоволенні клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду даної справи.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними висновками суду та не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги за результатами вирішення спору покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.16 у справі № 914/4004/15 залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу від 19.02.16 Приватного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго, м. Львів залишити без задоволення.

3.Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 28.04.16.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.