Постанова № 57465819, 27.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2016 р. Справа№ 910/31587/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання: Громак В.О.

за участю представників:

від позивача: Крючкова О.Б. за довіреністю від 21.04.2016;

від відповідача: Коваленко Н.В. за довіреністю від 15.01.2016;

Розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ -Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Тара"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016

у справі №910/31587/15 (суддя Ю.М. Смирнова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Тара"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест"

про стягнення 68456,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Тара" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" про стягнення 68456,29грн задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Тара" 3% річних у розмірі 2785грн 6 коп, витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 50312грн 03коп, 944грн 73коп витрат по сплаті судового збору та 2326грн 93коп витрат на оплату послуг адвоката.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 та прийняти нове, яким у позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 40720,62грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Тара", звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 повністю, та прийняти нове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-ІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ТАРА" 2798,19грн - 3% річних, 65658,10грн - збитків від інфляції, а також 1378,00грн судового збору в повернення сплачених судових витрат та 3000 грн. компенсації витрат на послуги адвоката.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ -Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Тара" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Чорної Л.В. та Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ -Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Тара" прийнято до провадження, розгляд призначено на 30.03.2016.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ -Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі №910/31587/15 залишити без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 розгляд справи відкладено на 27.04.2016.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Руденко М.А., склад суду для розгляду справи №910/31587/15, головуючий суддя Смірнова Л.Г. судді Чорна Л.В., Кропивна Л.В.

У судове засідання 27.04.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 повністю, та прийняти нове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-ІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ТАРА" 2798,19грн - 3% річних, 65658,10грн - збитків від інфляції, а також 1378,00грн судового збору в повернення сплачених судових витрат та 3000 грн. компенсації витрат на послуги адвоката.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 та прийняти нове, яким у позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 40720,62грн.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/5878/15-г від 02.04.2015 стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за цим договором у розмірі 142402,00 грн., 2848,04 грн. пені, 1600,65 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 536,85 - 3% річних, 2947,75 грн. судового збору, 3000,00 витрат на послуги адвоката. Даним рішенням встановлено, що позивач взяті на себе договірні зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суму 172608,00 грн. за видатковими накладними № 103 від 17.11.2014 на суму 40920,00 грн., № 109 від 01.12.2014 на суму 40920,00 грн., № 128 від 15.12.2014 на суму 45384,00 грн., № 1 від 05.01.2015 на суму 45384,00 грн., а відповідач свої зобов'язання по 100% оплаті за отриманий товар не пізніше 20 банківських днів з моменту отримання товару не виконав, допустивши виникнення заборгованості у розмірі 142402,00 грн., яку і було стягнуто з відповідача на користь позивача за вищенаведеним рішенням.

Крім цього, рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/5878/15-г від 02.04.2015 стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за розрахунком позивача, 3% річних у розмірі 536,85 грн. за період з дати виникнення заборгованості по кожній з 4-х накладних окремо по 02.03.2015 та інфляційні втрати за накладною №103 від 17.11.2014 за грудень місяць 2014, січень місяць 2015 та за накладною №109 від 01.12.2014 за січень місяць 2015 на загальну суму 1600,65 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/5878/15-г від 02.04.2015 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 залишено без змін.

Відповідно до виписок банку з рахунку позивача остаточне погашення заборгованості здійснено боржником 27.10.2015.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду справи №910/5878/15-г судом встановлено, що відповідач у визначений договором поставки №22-05/13 від 22.05.2013 строк свого обов'язку по оплаті отриманого від позивача товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Зазначені обставини в силу положень ст. 35 ГПК України повторного доказування не потребують.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості протягом тривалого терміну та її розмір не спростовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

У п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" відзначається, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак водночас слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису ч. 2 ст. 550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються. При цьому обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч.1 ст. 509 ЦК України, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин ст. 625 ЦК України.

Оскільки матеріалами справи підтверджується існування заборгованості відповідача перед позивачем та її погашення відповідачем після спливу тривалого часу, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат законними та обґрунтованими.

Судом перераховано належний до сплати розмір 3% річних та інфляційних втрат за періоди, які визначено судом з урахуванням дат видаткових накладних, умов договору щодо їх оплати, рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/5878/15-г від 02.04.2015 та вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 2785,62 грн. та 50312,03 грн. інфляційних втрат.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн. господарський суд зазначає таке.

Статтею 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду: договір про надання правової допомоги від 05.11.2015, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №607 від 04.01.2012, акт №1-00000006 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 3000,00 грн. та платіжне доручення позивача №30 від 19.01.2016 на суму 3000,00 грн.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та витрати на оплату послуг адвоката покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі №910/31587/15.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Тара" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі №910/31587/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі №910/31587/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/31587/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Чорна

Л.В. Кропивна