Постанова № 57465795, 27.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2016 р. Справа№ 910/3863/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Гарник Л.Л.

при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.

та представників:

від позивача (апелянта): не з'явився;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбері"

на ухвалу господарського суду м. Києва від 09.03.2016

у справі № 910/3863/16 (Суддя: Марченко О.В.)

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбері"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про припинення порушення прав інтелектуальної власності

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.03.2016 у справі № 910/3863/16 позовну заяву і додані до неї документи повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Альбері" без розгляду.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альбері" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 09.03.2016 про повернення позовної заяви у даній справі.

Апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбері" було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 13.04.2016. Вказаною ухвалою судова колегія, крім іншого, зобов'язала Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві у строк до 11.04.2016 надати суду довідку, яка підтверджує зарахування (чи не зарахування) до Державного бюджету України станом на 09.03.2016 судового збору у сумі 4 134 грн., сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю "Альбері" за квитанцією від 22.09.2015 № 0.0.438867629.1 на суму 1 218 грн. та за квитанцією від 16.10.2015 № 21 на суму 2 916 грн.

13.04.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшла довідка Державної судової адміністрації України про підтвердження зарахування надходжень від позивача сплати судового збору до Державного бюджету України 16.10.2015 за квитанцією від 16.10.2015 на суму 2 916,00 грн. та 22.09.2015 за квитанцією від 22.09.2015 на суму 1 218,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 судова колегія, крім іншого, повторно витребувала у Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві у строк до 18.04.2016 надати суду довідку, яка підтверджує зарахування (чи не зарахування) до Державного бюджету України станом на 09.03.2016 судового збору у сумі 4 134 грн., сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю "Альбері" за чеком від 22.09.2015 № 0.0.438867629.1 на суму 1 218 грн. та за квитанцією від 16.10.2015 № 21 на суму 2 916 грн. та відкладено розгляд справи на 27.04.2016.

22.04.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві надійшла довідка, в якій зазначено про те, що від Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбері» до Державного бюджету надійшли кошти 23.09.2015 згідно з платіжним дорученням від 22.09.2015 № @2PL117081 в сумі 1 218,00 грн., за призначенням платежу «101;37519393;судовий збір за позовом ТОВ «Альбері»; Господарський суд м. Києва, код ЄДРПОУ 05379487, ТОВ «Альбері» та 16.10.2015 згідно з платіжним дорученням від 16.10.2015 № 5014429SB в сумі 2 916,00 грн. за призначенням платежу «101;37519393;судовий збір за позовом ТОВ «Альбері»; Господарський суд м. Києва, код ЄДРПОУ 05379487, ТОВ «Альбері «господарський суд м. Києва ТОВ «Альбері», смт. Овідіопіль, Дзержинського 2А» на рахунок 31215206783001, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050» символ звітності 206). Крім того повідомив, що контроль за отравленням надходжень по коду класифікації доходів бюджету 22030000 «Судовий збір», здійснюється Державною судовою адміністрацією України та судами загальної юрисдикції, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011р. № 106.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання 27.04.2016 представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За змістом ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

У відповідності до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції, повертаючи без розгляду позовну заяву, послався на п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України та зазначив, що додані позивачем до позовної заяви чек від 22.09.2015 та квитанція від 16.10.2015 № 21 не є належним доказом сплати судового збору, оскільки на їх зворотному боці відсутня відмітка про зарахування судового збору до державного бюджету України. Також, суд першої інстанції зазначив про те, що на виконання вимог частини другої статті 9 Закону судом здійснено перевірку зарахування судового збору за чеком від 22.09.2015 та квитанцією від 16.10.2015 № 21 на суму 4 134 грн. до спеціального фонду державного бюджету України за допомогою комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та встановлено, що інформація стосовно зарахування судового збору за чеком від 22.09.2015 та квитанцією від 16.10.2015 №21 до спеціального фонду Державного бюджету України у комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" відсутня.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу з доданими до неї документами, приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Нормами чинного законодавства України, зокрема ст. 63 ГПК України, визначений перелік підстав, при наявності яких суддя повертає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

До позовної заяви на підставі п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, разом із позовною заявою на підтвердження сплати судового збору Товариством з обмеженою відповідальністю "Альбері" було додано квитанцію від 22.09.2015 № 0.0.438867629.1 на суму 1 218 грн. та квитанцію від 16.10.2015 № 21 на суму 2 916 грн.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір»).

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (карг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством не встановлено будь-яких спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Таким чином, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору. Судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку «одержувач» зазначити найменування територіального органу казначейської служби за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу (п.п. 2.20, 2.21, 2.22 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Посилання суду першої інстанції на те, що у вказаних квитанціях відсутні докази зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, як на підставу повернення позовної заяви без розгляду є помилковими, адже ГПК України не містить положень, які би встановлювали обов'язок позивача подавати суду докази зарахування сум судового збору до Державного бюджету України.

Так, Законом України «Про судовий збір» дійсно передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (частина друга статті 9). Господарський суд може з'ясувати відповідну обставину, використовуючи передбачені ГПК України способи, зокрема, у разі необхідності, отримувати таку інформацію від територіальних органів казначейства, яким судовий збір перераховано від позивача або особи, яка подала апеляційну (касаційну) скаргу чи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (п. 2.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»). Разом з тим, в Законі України «Про судовий збір» не передбачено такого способу перевірки надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, як перевірка за допомогою комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Як вбачається з доданих позивачем до позовної заяви в якості доказу сплати судового збору квитанції від 22.09.2015 № 0.0.438867629.1 на суму 1 218 грн. та квитанції від 16.10.2015 № 21 на суму 2 916 грн., вони відповідають вимогам законодавства щодо оформлення платіжних документів, подані в оригіналі, а відтак у місцевого суду не було підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Отже, суду першої інстанції не слід допускати повернення позовних заяв у разі виникнення сумнівів щодо надходження й зарахування сум судового збору до Державного бюджету України. У таких випадках суд може і повинен на підставі п. 4 ст. 65 ГПК України витребувати від особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідне підтвердження цього від територіального органу Державного казначейства України тощо.

Разом з цим, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 9 Закону України «Про судовий збір» не здійснив належних процесуальних заходів стосовно перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У разі наявності сумнівів стосовно зарахування судового збору за подання позовної заяви у даній справі Господарський суд м. Києва не був позбавлений права у процесі підготовки справи до розгляду отримати таку інформацію від відповідного територіального органу казначейства, якому перераховано судовий збір.

Додатково слід звернути увагу на те, що згідно з правовою позицією Пленуму Вищого господарського суду України, викладеною у абзаці 10 пункту 3.5 постанови № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК України підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (стаття 77 ГПК України), зокрема, з метою: одержання необхідних доказів чи обґрунтованого розрахунку стягуваної (оспорюваної) суми; надіслання відповідачеві чи іншим особам, які беруть участь у справі, копій позовних матеріалів. Повне найменування і поштові адреси сторін може бути з'ясовано безпосередньо у судовому засіданні. Не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Тобто, місцевому господарському суду надано право достягувати несплачені або неправильно сплачені суми судового збору за результатами розгляду справи. Таким чином, здійснивши перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суд першої інстанції має право, зокрема, у випадку, якщо відсутні підтвердження того, що збір зараховано, стягнути необхідну суму судового збору за наслідками розгляду позовної заяви.

Довідкою Державної судової адміністрації України від 13.04.2016 № 5-90/16 та листом Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 22.04.2016 № 5-12/751-4809, що надані до суду апеляційної інстанції підтверджується, що від Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбері» до Державного бюджету 23.09.2015 згідно з платіжним дорученням від 22.09.2015 № @2PL117081 надійшли кошти в сумі і 218,00 грн. та 16.10.2015 згідно з платіжним дорученням від 16.10.2015 № 5014429SB надійшли кошти в сумі 2 916,00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково було встановлено обставини невідповідності позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбері" вимогам п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Згідно зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною 5 статті 106 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставини, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбері" є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, а оскаржувана ухвала господарського суду м. Києва від 09.03.2016 у справі № 910/3863/16 підлягає скасуванню з передачею вказаної справи на розгляд до суду першої інстанції.

Стосовно витрат скаржника по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК (п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Відтак, підстави для розподілу суми судового збору за подання даної апеляційної скарги на даний момент відсутні.

На підставі викладеного вище та, керуючись ст. ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбері" на ухвалу господарського суду м. Києва від 09.03.2016 у справі № 910/3863/16 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 09.03.2016 у справі № 910/3863/16 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/3863/16 передати на розгляд господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний 28.04.2016.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

Л.Л. Гарник