Постанова № 57465758, 26.04.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.04.2016 справа №908/5165/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_4, за довіреністю ОСОБА_5, за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуГуляйпільського районного споживчого товариства, м.Гуляйполе Запорізької областіна рішення господарського суду Запорізької області від30.11.2015р.у справі№ 908/5165/15 (суддя Носівець В.В.)за позовом Гуляйпільського районного споживчого товариства, м.Гуляйполе Запорізької областідо Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області, м. Гуляйполе Запорізької областіпровизнання незаконним та скасування рішення Гуляйпільської міської ради 6-го скликання 38 сесії від 26.09.2013р. № 6 "Про розгляд клопотання Гуляйпільського районного споживчого товариства"

В С Т А Н О В И В:

Гуляйпільське районне споживче товариство звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення Гуляйпільської міської ради 6-го скликання 38 сесії «Про розгляд клопотання Гуляйпільського районного споживчого товариства» від 26.09.2013р. № 6.

Господарським судом Запорізької області у справі № 908/5165/15 від 30.11.2015р. (суддя Носівець В.В.) у задоволені позовних вимог відмовлено у звязку з їх недоведеністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Гуляйпільське районне споживче товариство звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права без врахування усіх обставин справи. Зокрема посилається, що відповідач при прийнятті рішення, яке оскаржує позивач, перевищив свою компетенцію та порушив ч.2 ст.10 Закону України «Про споживчу кооперацію», ст.92 ЦК України, ст.15 Закону України «Про кооперацію».

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2015р. порушено апеляційне провадження по справі № 908/5165/15.

В судовому засіданні представники заявника апеляційної скарги свої вимоги підтримали у повному обсязі. Просили рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача просив рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно переглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, вислухав пояснення представників сторін, які зявилися у судове засідання, судова колегія зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, листом № 312/01-12 від 24.09.2013р. Гуляйпільський міський голова звернувся з пропозицією до райспоживтовариства розглянути питання передачі майна Гуляйпільського районного споживчого товариства, яке знаходиться на території ринку, у комунальну власність Гуляйпільської міської ради (а.с.44 т.1).

В свою чергу, голова правління Гуляйпільського районного споживчого товариства в клопотанні № 120, яке надано до Гуляйпільської міської ради 26.09.2013р., повідомив, що Гуляйпільське районне споживче товариство не заперечує про передачу майна до комунальної власності територіальної громади м. Гуляйполя торгівельно-складських та допоміжних будівель і споруджень центрального міського ринку (а.с.18, 48 т.1).

26.09.2013р. Гуляйпільська міська рада, розглянувши клопотання Гуляйпільського районного споживчого товариства, прийняла рішення за № 6 щодо передачі до комунальної власності територіальної громади м. Гуляйполе торгівельно-складських і допоміжних будівель і споруд центрального міського ринку. При прийнятті зазначеного рішення Гуляйпільська міська рада керувалася ч. 5 ст. 16, ч. 2 статті 60, п. 18 ч. 6 ст. 55 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, та враховувала рішення міської ради від 15.08.2013р. № 8 Про створення КП Гуляйпільський ринок.

Пунктом 1 рішення Гуляйпільська міська рада за № 6 від 26.09.2013р. надано згоду на передачу із приватної власності Гуляйпільського районного споживчого товариства до комунальної власності територіальної громади міста Гуляйполе обєктів нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля (адмінбудівля ринку) за адресою: м. Гуляйполе, вул.Базарна, 1-а; обєкт незавершеного будівництва павільйон Кисловодськ за адресою: м. Гуляйполе, вул. Базарна, 1/вул. Ворошилова, 21 (а.с.17, 47 т.1).

Пунктом 2 зазначеного вище рішення, передано в господарське відання КП «Гуляйпільський ринок» обєкти нерухомого майна, а саме:

Нежитлова будівля (адмінбудинку ринку) за адресою м. Гуляйполе, вул. Базарна,1а та обєкт незавершеного будівництва - павільйон «Кисловодськ» за адресою м. Гуляйполе, вул. Базарна,1/ вул. Ворошилова, 21.

В матеріалах справи наявні два рішення Гуляйпільської міської ради № 6 від 26.09.2013р. різного змісту.

Про те, при розгляді справи № 908/1424/15-г місцевим господарським судом, апеляційним та касаційним судами досліджувалося дане питання, та судами було прийнято до уваги саме рішення, яке містить підпис міського голови та печатку міської ради, з огляду на пояснення представника відповідача та міського голови Гуляйпільської міської ради. До даної справи надані також пояснення представника відповідача (ОСОБА_6І.) та лист виконавця ремонтних робіт систем персональних компютерів про збій у роботі компютерної мережі відповідача (а.с.65, 66 т.1).

З огляду на наведене, враховуючи раніше досліджене судами у справі 908/1424/15-г та зазначені пояснення, місцевий господарський суд прийняв до уваги саме рішення, яке містить підпис міського голови та печатку міської ради (а.с.47 т.1).

Рішенням № 6 від 14.11.2013р. Гуляйпільська міська рада затвердила акти приймання майна, що передається від Гуляйпільського районного споживчого товариства до комунальної власності територіальної громади м. Гуляйполе.

Актами № 1, 2, 3, 4 від 01.10.2013р. приймання майна, що передається від Гуляйпільського районного споживчого товариства до комунальної власності територіальної громади міста Гуляйполе передано: малоцінні необоротні матеріальні активи первісною вартістю 7925,31 грн. залишковою вартістю 3735,31 грн. згідно з додатком № 1, основні засоби, в тому числі обєкт нерухомості адмінбудівля ринку, яка розташована за адресою: місто Гуляйполе, вулиця Базарна, 1-А, первісною вартістю 120345,77 грн. залишковою вартістю 68634,21 грн. згідно з додатком № 2, нерухоме майно (обєкт незавершеного будівництва) павільйон Кисловодськ згідно з додатком № 3, документи згідно акту № 4.

Вищезазначені акти підписано головою комісії, заступником комісії та членами комісії, зокрема ОСОБА_7, яка є юристом Гуляйпільського районного споживчого товариства позивача по справі.

Право власності територіальної громади м. Гуляйполе на зазначені обєкти нерухомості зареєстровано у визначеному законодавством порядку, передано в повне господарське віддання Комунальному підприємству Гуляйпільський ринок.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, рішенням по справі у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Рішення обґрунтовано недоведеністю позовних вимог.

Судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як зазначалося вище, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Гуляйпільскої міської ради 6-го скликання 38 сесії від 26.09.2013р. за № 6 «Про розгляд клопотання Гуляйпільського районного споживчого товариства». Фактично позивачем ставиться питання про визнання недійсним рішення Гуляйпільскої міської ради 6-го скликання 38 сесії від 26.09.2013р. за № 6 «Про розгляд клопотання Гуляйпільського районного споживчого товариства».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на наступні обставини:

- клопотання, яке лягло в основу прийняття оскаржуваного рішення, підписано особою з перевищенням обсягу повноважень визначених Статутом товариства, а відповідач не перевірив наявність таких повноважень;

- рішення прийнято із порушенням норм діючого законодавства щодо підстав переходу права власності, а саме через відсутність правочину, який підтверджує волевиявлення сторін на перехід права власності, що порушує право власності позивача на обєкт нерухомості та обєкт незавершеного будівництва.

Рішення Гуляйпільскої міської ради 6-го скликання 38 сесії від 26.09.2013р. за № 6 «Про розгляд клопотання Гуляйпільського районного споживчого товариства» за своєю правовою суттю є актом ненормативного характеру.

Законом України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (п. 3 ст. 60 Закону).

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Цією ж статтею встановлено, що сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право: 1) вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад; 2) на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом (ст.329 ЦК України).

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, підстави набуття права власності, що не заборонені законом, визначені статтею 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, а саме: передача майна територіальним громадам безоплатно суб'єктами права власності.

Тобто відсутність правочину, як такого, не свідчить про безпідставність набуття відповідачем права власності.

З огляду на наведене, міська рада правомірно звернулася до товариства із пропозицією про передачу торгівельно-складських та допоміжних будівель і споруджень центрального міського ринку у комунальну власність, а отримавши відповідне клопотання від товариства про відсутність заперечень щодо передачі зазначеного майна до комунальної власності територіальної громади міста, мала право розглянути дане клопотання та прийняти відповідне рішення за наявності рішення відповідного органу Гуляйпільського районного споживчого товариства.

Законом України Про передачу обєктів права державної та комунальної власності передбачено, що передача у державну або комунальну власність обєктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад.

Таким чином, відповідач діяв у спосіб, що визначений законом та у відповідності до наданих йому повноважень.

Стосовно зазначених позивачем підстав про перевищення головою правління товариства обсягу повноважень, визначених Статутом товариства та ст.10 Закону України Про споживчу кооперацію, суд зазначає наступне:

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи обєднання громадян у кооперативні організації (кооперативи чи кооперативні обєднання), а також функціонування кооперативного руху в Україні визначаються Законом України «Про кооперацію». Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативних організацій цей Закон визначає споживчі кооперативи як організації споживчої кооперації (частина 2 статті 6 Закону).

Статтею 19 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільне передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Згідно приписів ст.15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативом є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належать, зокрема, прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; діє від імені кооперативу в межах передбачених статутом кооперативу (ст.16 Закону України «Про кооперацію»).

Діяльність споживчої кооперації врегульовано Законом України «Про споживчу кооперацію», який визначає її правові, економічні та соціальні основи. Цим Законом установлено правовий статус організацій споживчої кооперації, а також закріплено їх незалежністіь і самостійність.

Статтею 1 Закону України «Про споживчу кооперацію» встановлено, що споживча кооперація в Україні це добровільне обєднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану (здійснення торговельної, заготівельної, виробничої та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством України).

Згідно із частиною 1 статті 111 Господарського кодексу України, споживча кооперація є системою самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, обєднань), а також підприємства та установ цих організацій, самостійною організаційною формою кооперативного руху.

Власність споживчої кооперації складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності (п.1 статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»).

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством. Засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що є необхідним для здійснення статутних завдань, є власністю споживчої кооперації. Крім того, до майна споживчої кооперації можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товариства, кошти та інше майно

Субєктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами (п. 6 ст.9 Закону України «Про споживчу кооперацію»).

Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариства та їх спілок (ст.9 Закону України «Про споживчу кооперацію»).

Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та зїздів відповідних спілок або уповноважених ним органів (ст.10 Закону України «Про споживчу кооперацію»).

Таким чином здійснення права власності, тобто володіння, користування та розпорядження майном споживчої кооперації покладено на її органи відповідно до установчих документів (статутів) споживчих товариств, їх спілок (обєднань) (п. 1 ст.9 Закону України «Про споживчу кооперацію», ч. 5 ст. 111 Господарського кодексу України).

Стаття 6.4. Статуту Гуляйпільського районного споживчого товариства (в редакції 2005р., що діяла у вересні 2013р.) передбачає, що товариство самостійно володіє, користується та розпоряджається належним йому майном. Воно реалізує право власника через свої органи (загальні збори пайовиків, збори уповноважених, правління) у відповідності з їх компетенцією, визначеною цим Статутом.

Статтею 5 Статуту визначено, що вищим органом управління районного споживчого товариства є загальні збори його членів, які правомочні розглядати і вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Загальні збори, зокрема, здійснюють право колективної власності споживчого товариства та визначають органи управління товариства, котрим передаються окремі функції по господарському управлінню колективним майном (ст. 5.3.14 Статуту).

Статтею 5.4 Статуту визначені питання, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів, а саме питання передбачені пунктами 5.3.1., 5.3.2., 5.3.3., 5.3.4, 5.3.15.

Отже, до виключної компетенції загальних зборів Статутом не віднесені питання здійснення права колективної власності, передбачені ст. 5.3.14 Статуту.

Відповідно до ст. 5.12 Статуту правління районного споживчого товариства є його виконавчо-розпорядчим органом, відповідальним перед загальними зборами пайовиків (зборами уповноважених). Воно здійснює керівництво поточною організацією, господарською та соціальною діяльністю споживчого товариства і контроль за роботою підпорядкованих йому підприємств. Правління виконує всі функції споживчого товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів.

Статтею 5.15 Статуту визначені права та обовязки Голови правління районного споживчого товариства.

Аналіз зазначеного у Статуті не містить переліку обмежень повноважень голови правління товариства щодо здійснення права колективної власності товариства.

Стаття 6.5. Статуту проголошує, що загальні збори споживчого товариства передають володіння, користування та розпорядження їх власністю правлінню споживчого товариства.

Про те, матеріали справи не містять ні рішення загальних зборів, ні рішення правління, ні рішення голови правління щодо передачі у власність комунальної громади майна, що належить товариству.

На думку колегії суддів, надана до справи копія клопотання, лише містить думку голови правління щодо можливості такої передачі.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами свої інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи позивача щодо порушення головою правління Гуляйпільського районного споживчого товариства порядку прийняття рішення на відчуження майна товариства знайшли своє підтвердження.

Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач прийняв оскаржуване рішення за відсутності рішення власника майна щодо його передачі у власність територіальної громади, що є порушенням ст. 41 Конституції України, ст.ст. 9, 10 Закону України «Про споживчу кооперацію».

В той же час, посилання заявника апеляційної скарги щодо відсутності документів, які підтверджують передачу спірного майна до комунальної власності спростовуються актами приймання майна, що передається від Гуляйпільського районного споживчого товариства до комунальної власності територіальної громади міста Гуляйполе за № 1, 2, 3, 4 від 01.10.2013р., копії яких знаходяться у справі (а.с.57-63 т.с.1).

Зокрема, передача до комунальної власності територіальної громади міста Гуляйполя адмінбудівлі ринку (адмін. приміщення 80 кв.м., розрубка 20 кв.м., лабораторія 20 кв.м.) підтверджується актом № 2 від 01.10.2013р.

В акті чітко зазначено, що актом засвідчується, що Гуляйпільське районне споживче товариство передало із свого володіння, а Гуляйпільська міська рада прийняла до комунальної власності територіальної громади міста Гуляйполе, у господарське відання КП «Гуляйпільський ринок» основні засоби первісною вартістю 120345,77 залишковою вартістю 68634,21 грн. станом на 01.10.2013р., згідно з додатком № 2. У додатку № 2 зазначено адмін. будівля ринку.

Передача до комунальної власності територіальної громади міста Гуляйполя обєкта незавершеного будівництва павільйон «Кисловодськ» підтверджується актом №3 від 01.10.2013р.

В акті зазначено, що актом засвідчується, що Гуляйпільське районне споживче товариство передало із свого володіння, а Гуляйпільська міська рада прийняла до комунальної власності територіальної громади міста Гуляйполе, у господарське відання КП «Гуляйпільський ринок» нерухоме майно (обєкт незавершеного будівництва) павільйон «Кисловодськ», відповідно до Закону України «Про передачу обєктів права державної та комунальної власності», вартість якого визначена шляхом проведення незалежної оцінки майна, зокрема павільйон «Кисловодськ» - 2070000 грн.

При цьому, як зазначив представник позивача в письмових поясненнях та в судовому засіданні, при підписанні вище зазначених актів представник позивача діяла на виконання оскаржуваного рішення, яке є обовязковим для виконання, доки воно не буде визнано судом недійсним.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, які спростовують висновки місцевого господарського суду, викладених у рішенні від 30.11.2015р. Тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2015р. у справі № 908/5165/15 підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, позовна заява Гуляйпільського районного споживчого товариства підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покласти на відповідача відповідно до приписів ст.49 ГПК України

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Гуляйпільського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/5165/15 від 30.11.2015р. задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/5165/15 від 30.11.2015р. скасувати.

Позовну заяву Гуляйпільського районного споживчого товариства до Гуляйпільської міської ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення Гуляйпільської міської ради 6-го скликання 38 сесії від 26.09.2013 р. № 6 «Про розгляд клопотання Гуляйпільського районного споживчого товариства» задовольнити.

Визнати незаконним (недійсним) рішення Гуляйпільської міської ради 6-го скликання 38 сесії від 26.09.2013р. № 6 «Про розгляд клопотання Гуляйпільського районного споживчого товариства».

Стягнути з Гуляйпільської міської ради Запорізької області на користь Гуляйпільського районного споживчого товариства витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 218,00 грн. та апеляційної скарги у розмірі 1 339,80 грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає чинності з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяО.І. Склярук

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.:

1.позивачу

1. відповідачу

1. ДАГС

1. до справи

1. ГСЗО