Ухвала суду № 57465711, 29.04.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"29" квітня 2016 р. Справа № 926/552/16

Суддя Господарського суду Чернівецької областіОСОБА_1розглянувши заявуВідділу капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій областіпрозабезпечення позовуу справі де позивачВідділ капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій областівідповідачТовариство з обмеженою відповідальністю «Войтар ЛТД»суть спорувідшкодування збитків у сумі 1274008,50 грн.представники сторін:не викликались

В С Т А Н О В И В :

Відділ капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області звернувся із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Войтар ЛТД» про відшкодування збитків у сумі 1274008,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо повернення товару, який був переданий йому на зберігання, в звязку з чим позивач поніс збитки в розмірі вартості неповернутого товару 1274008,50 грн.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 07.04.2016р. справу призначено судді Швець М.В.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 08.04.2016р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10:30 год. 26.04.2016р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 26.04.2016р., розгляд справи було відкладено на 10:30 год. 17.05.2016р.

29.04.2016 року позивач звернувся до суду із заявою вх. № 905 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Войтар ЛТД» в межах заявлених позовних вимог на суму 1274008,5 грн.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач вказує, що в межах досудового врегулювання відповідачу був направлений лист ВКБ УМВС від 11.02.2016 № 15/3, в якому містилась вимога про повернення майна. Однак, вказаний лист повернувся з пошти в звязку з закінченням терміну зберігання, вказане свідчить про ухилення позивача від виконання обовязку повернення майна за договором. Під час перевірки проведеною комісією ВКБ УМВС встановлено відсутність майна за місцем його попереднього знаходження. На території складу відсутні ознаки ведення відповідачем господарської діяльності. Вказане дає підстави стверджувати що відповідач обернув майно ВКБ на свою користь, або розпорядився ним в інший спосіб. Загальний розмір позовних вимог складає 1274008,5 грн., що є значною сумою та сягає 85% його статутного капіталу. Таким чином, виникають обґрунтовані підозри щодо можливого вжиття відповідачем заходів, якими він ускладнить чи унеможливить виконання судового рішення.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд встановив:

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд звертає увагу, що у абзаці 2 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобовязання після предявлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобовязання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно пункту 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Однак, у поданій заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, позивачем не було наведено жодних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем дій (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобовязання тощо), спрямованих на ухилення від виконання рішення суду після подання позову до суду, а також не долучено відповідних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем таких дій.

Крім того, заява позивача про забезпечення позову не містить номерів рахунків та назви відповідних установ, в яких вони відкриті та відсутні будь-які дані про майно.

Відповідно до статті 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів фактичних даних.

У відповідності статті 34 ГПК України, докази повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

В силу статті 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин для вжиття таких заходів, не підтвердив їх письмовими та належними доказами.

За таких обставин та враховуючи, що забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача, яка повинна мати місце у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку матеріалами справи не підтверджується, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Суддя М.В.Швець