Рішення № 57465580, 26.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р.Справа № 922/876/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5», сел. Подвірки, Дергачівський район, Харківської області до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м. Харків про стягнення 168 363 303,52 грн. за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (довіреність № 21 від 30.12.2011 р.);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 38-4055/391 від 27.10.2010 р.).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки, Дергачівський р.-н, Харківська обл. (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 125 470 583,27 грн. - заборгованості за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу теплової енергії, яка поставляється населенню № 621 від 24.12.2014 р., 9 972 630,36 грн. - інфляційних втрат, 1 999 906,88 грн. - 3% річних, 30 920 183,01 грн. - пені.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу теплової енергії, яка поставляється населенню № 621 від 24.12.2014 р. щодо своєчасної та повної сплати існуючої заборгованості за спожиту електроенергію.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2016 р. зазначений позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.04.2016 р.

Позивач надав суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, необхідних для її розгляду (вх. № 11709 від 08.04.2016 р.).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 12152 від 12.04.2016 р.), в якому визнає існування боргу за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу теплової енергії, яка поставляється населенню № 621 від 24.12.2014 р., вказує на часткову сплату заявлених до стягнення сум та просить суд зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача на 87,4%, в звязку з скрутним матеріальним становищем підприємства відповідача.

Також до вказаного відзиву відповідачем надано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій по справі № 922/876/16, в якому останній також просить суд зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача в межах даної справи на 87,4%.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2016 р. розгляд справи відкладено на 26.04.2016 р. в звязку з необхідністю надання сторонами додаткових документів, необхідних для розгляду справи.

Позивач надав суду заперечення на клопотання (вх. № 13605 від 22.04.2016 р.) про зменшення розміру пені, в якому вважає доводи відповідача про таке зменшення безпідставними та просить суд в задоволенні зазначеного клопотання відмовити.

На судове засідання 26.04.2016 р. прибули представники сторін.

Представник позивача просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача повідомила суд, що визнає позов в частині стягнення основного боргу, інфляційних, річних, та просить зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 87,4%.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 24.12.2014 р. між сторонами укладено Договір № 621 купівлі-продажу теплової енергії, яка поставляється населенню (далі договір; а.с. 10-14), відповідно до умов якого (п. 1.1.) позивач, як продавець, зобовязався передати у власність Відповідачу, як покупцю, теплову енергію, а Відповідач зобовязався прийняти та оплатити теплову енергію на умовах Договору.

Згідно з п. 1.2. договору, теплова енергія, що поставляється за даним договором, використовується покупцем виключно для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання населенню.

Згідно з вимогами п. 2.1. договору, продавець передає покупцю з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року теплову енергію в кількості 1658,63 тис. Гкал.

Відповідно до вимог п. 4.4. Договору встановлено, що кількість і вартість теплової енергії, що продається за Договором за обліковий період визначається на підставі Акту приймання-передачі теплової енергії.

Відповідно до п. 5.1. договору, вартість теплової енергії визначається відповідно до затверджених постановами НКРЕКП України тарифів на виробництво теплової енергії, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Тариф на момент укладання договору, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 12.12.2013 р. № 1554 із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 27.06.2014 р. № 951 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, тариф становить 191,43 грн. за 1 Гкал, крім того ПДВ 20%, відповідно до Податкового кодексу.

Відповідно до п. 6.1. договору, відповідач зобовязаний прийняти та оплатити зафіксований в Акті приймання-передачі обсяг теплової енергії за тарифом, відповідно до п. 5.1. даного договору.

Згідно з п. 7.2. договору, в разі не оплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені в п. 6.1. даного договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Матеріали справи також свідчать, що на виконання умов договору позивач за відповідними актами (а. с. 15-26) передав у власність відповідача теплову енергію за період січень - грудень 2015 р. на загальну суму 504 443 951, 84 грн., в т.ч. за місяцями:

-січень 2015 р. - на суму 52 546 007,18 грн. (акт № 01ТЕ від 31.01.2015 р.);

-лютий 2015 р. - на суму 45 516 078,44 грн. (акт № 02ТЕ від 28.02.2015 р.);

-березень 2015р. - на суму 41 815 864,28 грн. (акт № 03ТЕ від 31.03.2015 р.);

-квітень 2015р. - на суму 40 584 959,77 грн. (акт № 04ТЕ від 31.01.2015 р.);

-травень 2015р. - на суму 00 грн. (акт № 05ТЕ від 31.05.2015 р.);

-червень 2015р. - на суму 10 106 295,77 грн. (акт № 06ТЕ від 30.06.2015 р.);

-липень 2015р. - на суму 34 577 667,16 грн. (акт № 07ТЕ від 31.07.2015 р.);

-серпень 2015р. - на суму 33 457 066,31 грн. (акт № 08ТЕ від 31.08.2015 р.);

-вересень 2015р. - на суму 24 493 766,66 грн. (акт № 09ТЕ від 30.09.2015 р.);

-жовтень 2015р. - на суму 57 517 323,70 грн. (акт № 10ТЕ від 31.10.2015 р.);

-листопад 2015р. - на суму 77 609 439,35 грн. (акт № 11ТЕ від 31.11.2015 р.);

-грудень 2015р. - на суму 86 219 483,22 грн. (акт № 12ТЕ від 31.12.2015 р.)

Відповідач свої зобовязання по сплаті отриманої теплової енергії в повному обсязі не виконав, станом на 24.03.2016 р. сплатив лише 378 973 368, 57 грн. Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором за теплову енергію передану у власність Відповідача за період з січня 2015 р. по грудень 2015 р. становить 125 470 583,27 грн.

Обставини щодо несплати заборгованості стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в звязку з прострочення відповідачем виконання своїх зобовязань, позивачем нараховано до стягнення з відповідача на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства 9 972 630,36 грн. - інфляційних втрат, 1 999 906,88 грн. - 3% річних та 30 920 183,01 грн. - пені.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд констатує, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено конкретних строків оплати відповідачем отриманої теплової енергії, однак наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013). Таким чином, зобовязання відповідача з оплати отриманої теплової енергії виникло у останнього з моменту підписання кожного акту приймання-передачі теплової енергії.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав суду доказів виконання умов договору щодо сплати заборгованості за теплову енергію, та під час розгляду судом даної справи не заперечує її наявність, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення 125 470 583,27 грн. боргу.

Стаття 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено вище, в звязку з простроченням відповідачем виконання своїх зобовязань з оплати поставленого товару, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні та річні на підставі ст. 625 ЦК України.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних (а.с. 42-43, суд приходить до висновку про його відповідність вимогам чинного законодавства України, врахування позивачем рекомендацій, які містить п. 3.2. постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», та арифметичну вірність.

За таких обставин, заявлений позивачем позов в частині стягнення 9972630,36 грн. інфляційних та 1999906,88 грн. річних також підлягає задоволенню.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що умовами укладеного між сторонами договору (п. 7.2) передбачено відповідальність відповідача за прострочення своїх зобовязань з оплати теплової енергії у вигляді сплати пені, вимоги позивача про її стягнення суд визнає правомірними.

Однак, суд з власної ініціативи вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення виконання зобовязань щодо сплати за договором.

За змістом п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобовязань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобовязання.

Як вбачається з наданих до суду доказів, першочерговим завданням та ціллю Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (відповідача) є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Фінансування останнього здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, також вона фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Згідно з довідкою відповідача про заборгованість за спожиту теплову енергію від 08.04.2016 р. (а. с. 75), заборгованість перед відповідачем за спожиту теплову енергію станом на 01.03.2016 р. складає 2,1 млрд. грн., в т.ч. населення 1,3 млрд. грн.., госпрозрахункові організації 173,6 млн. грн., бюджетні організації 459,9 млн. грн., заборгованість бюджету з компенсації субсидій та пільг 207,9 млн. грн.

Згідно з довідкою про кількість теплової енергії, відпущеної відповідачем споживачам за 2015 рік., за згаданий період населення в середньому споживало 87,4% відпущеної відповідачем теплової енергії, тобто, основним споживачем відпущеної відповідачем теплової енергії є населення.

Тривалий час підприємство відповідача знаходиться у тяжкому фінансовому стані. Згідно з наданим відповідачем балансом (звітом про фінансовий стан) на 31.12.2015 р. (а.с. 78) підприємство має збитковий характер діяльності, його збитки за звітний період становлять 234,1 млн. грн.

В даному випадку, сплата в повному обсязі заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання населенню міста Харкова. Надмірно великі суми штрафних санкцій, джерел покриття яких у відповідача немає, може привести до численних аварій у зв'язку з недостачею коштів на ремонт і заміну трубопроводів, строк експлуатації яких давно сплинув.

Крім того, суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 8.06.2014р. № 217 затверджений Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі Порядок розподілу коштів). Цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. Усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, затвердженим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рахунок гарантованого постачальника природного газу, теплогенеруючої організації, теплопостачальної організації, теплотранспортуючої організації.

Тобто, перерахування коштів за теплову енергію на користь позивача здійснюється відповідно до Порядку розподілу коштів з урахуванням встановлених нормативів перерахування коштів і відповідач жодним чином не впливає на перерахування коштів, що надійшли як плата за теплову енергію та послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, на рахунок позивача.

Суд також враховує, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16.02.2002 р. у справі № 23/75-02 порушено провадження у справі про банкрутство позивача, введено мораторій для задоволення вимог кредиторів, та протягом дії мораторію позивачу не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів)

Станом на даний час щодо позивача дана судова процедура триває.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан.

Зазначене спростовує доводи позивача, викладені у запереченнях на клопотання позивача, щодо недоведеності відповідачем факту власного складного фінансового становища.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах даної справи на 87,4 %.

Суд також зазначає, що аналогічна правова позиція у спорах, які виникли в подібних правовідносинах, викладена в постановах Вищого господарського суду України по справах № 922/1670/13, 922/5030/13, № 922/3244/14, № 922/3972/14, № 922/2376/15, № 922/2377/15, № 922/6052/15.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 895 943,06 грн. пені, а в решті позову про її стягнення слід відмовити.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір по даній справі, сплату судового збору в повному обсязі, тобто в сумі 206 700 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (адреса: 61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11; код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» (адреса: 62371, Харківська область, Дергачівський район, сел. Подвірки; код ЄДРПОУ 05471230): 125 470 583,27 грн. - заборгованості, 9 972 630,36 грн. - інфляційних втрат, 1 999 906,88 грн. - 3% річних, 3 895 943,06 грн. пені, 206 700 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.04.2016 р.

Суддя ОСОБА_3