Рішення № 57465453, 18.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2016 р.Справа № 922/1096/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування" (м. Київ) до Комунального підприємства "Тролейбусне депо №2" (м. Харків) про стягнення 7401,26 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1 (дов. №490 від 29.09.2015 року);

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА "Страхування" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Тролейбусне депо №2" 7401,26 грн. страхового відшкодування та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2016 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18 квітня 2016 р. об 11:40 год.

18.04.2016 року на електронну адресу суду (inbox@hr.arbitr.gov.ua) від представника позивача надійшов супровідний лист з додатковими документами.

Крім того, разом з супровідним листом надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України участь в господарських засіданнях визначена як право, а не обовязок сторони по справі.

Суд, дослідивши клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, вирішив за можливе задовольнити його.

18.04.2016 року до канцелярії суду (вх.№12937) від представника відповідача надійшло клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, долучив його до матеріалів справи, та відмовив в його задоволенні як необґрунтоване.

Представник позивача у призначене судове засідання 18.04.2016 року не з'явився. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.04.2016 року проти позовних вимог не заперечив.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03.01.2014 року між ПАТ Страхова компанія АХА Страхування (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування №657Га/14х, за яким страхова компанія застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового автомобіля "Nissan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

23.07.2014 р. о по вул. Гв. Широнінців, 49 в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: 1) «тролейбус», номерний знак 2349, який знаходився в володінні КП "Транспортне депо 2" та під керуванням ОСОБА_2 (надалі - автомобіль відповідача); 2) транспортного засобу легкового автомобіля "Nissan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (автомобіль потерпілого).

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу "Nissan" реєстраційний номер НОМЕР_1 було завдано механічних ушкоджень, що підтверджується довідкою ВДАІ про перелік пошкоджень та акт огляду транспортного засобу від 26.07.2014, відповідно до чого страхувальник зазнав матеріального збитку, згідно до ремонтної калькуляції та рахунку №ТЦ-0001536 від 28.07.2014 року матеріальні збитки спричинені страхувальнику транспортного засобу "Nissan" реєстраційний номер НОМЕР_1 складають 7989,29 грн.

Виконуючи взяті на себе зобов'язання по договору страхування позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування розмір якого, згідно до розрахунку суми страхового відшкодування склав 7989,29 грн., що підтверджують страховий акт №1.002.14.04307/VЕSКO23042 від 07.08.2014, розрахунок страхового відшкодування, платіжне доручення №124307 від 08.08.2014.

Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Таким чином позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов договору.

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Московського районного суду м. Харкова по справі №643/12279/14-п, провадження №3/643/2825/24 від 29.08.2014 дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_2.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як визначено в ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завданих працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У відповідності до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.92 відповідальність юридичної особи у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійно, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

За приписами ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 22 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обовязкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, а також не заперечується відповідачем, що ОСОБА_2 під час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з Комунальне підприємства "Тролейбусне депо №2".

Суд дійшов висновку про те, що у позивача в силу приписів даних норм виникло право регресної вимоги до відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу від 19.03.2015 №АХА-1376АГ в сумі 7401,26 грн., що підтверджується поштовим повідомленням.

Проте відповідач заявлені вимоги не задовольнив, страхового відшкодування не сплатив.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи, що те, що позивач виплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 7401,26 грн., суд визнає позовні вимоги до відповідача про стягнення страхового відшкодування в сумі 7401,26 грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Тролейбусне депо №2" (61105, Харківська обл., м. Харків, вул. Ньютона, буд. 5; Код ЄДРПОУ 37766007) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування в розмірі 7401,26 грн. та судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.04.2016 р.

Суддя ОСОБА_4