Рішення № 57465320, 26.04.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2016 Справа № 917/294/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке", с.Гаї Розтоцькі, Зборівський район, Тернопільська область, 47323

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'ямолокопродукт", вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про стягнення 1 208 818,57 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 22.03.2011 року №184.

Ухвалою від 12.04.2016 року господарський суд Полтавської області доручив Рівненському апеляційному господарському суду забезпечити проведення відеоконференції у справі № 917/294/16, розгляд якої відбудеться 26.04.2016 року о 10:30 год. за участю представника позивача. 12.04.2016 року створено відповідну заявку на бронювання майданчика, а на електронну адресу Рівненського апеляційного господарського суду направлена ухвала суду про проведення засідання в режимі відеоконференції (а.с. 198-199).

18.04.2016 року з Рівненського апеляційного господарського суду надійшов лист про те, що 26.04.2016 року першочергово будуть проведені судові засідання по інших справах об 10:00 год., 11:00 год., 11:40 год., після чого буде надана можливість забезпечити проведення судового засідання в режимі відео конференції по справі № 917/294/16.

За таких обставин, в звязку з відсутністю вільного майданчика в Рівненському апеляційному господарському суді о 10:30 год. судове засідання від 26.04.2016 року по справі № 917/294/16 в режимі відеоконференції не проводилося.

Резолютивна частина рішення оголошена згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України 26.04.2016 року.

Повне рішення складено та підписано 29.04.2016 року.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 1 208 818,57 грн. за Договором №1090/13-БМ на закупівлю молока від 10.01.2013 року, з яких: 1 200 864,25 грн. основний борг за поставлене молоко в період з 01.12.2015 року по 22.02.2016 року та у листопаді 2015 року; 3 804,31 грн. 3% річних; 4 150,01 грн. інфляційні витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості та підстави нарахування і стягнення річних, інфляційних.

Позивач вказує на те, що ним на виконання умов договору в період з 01.12.2015р. по 14.02.2016р. позивачем відвантажено відповідачу 245 875,00 кг. молока коров'ячого 1 ґатунку загальною вартістю 1 596 166,64 грн. Крім того, станом на 01.12.2015 року за відповідачем існує заборгованість в сумі 258 489,61 грн. (сальдо станом на 01.12.2015р.) за молоко, відвантажене позивачем в листопаді 2015 року згідно приймальної квитанції №19 від 30.11.2015р. Згідно заяви про збільшення позовних вимог (прийнята до розгляду ухвалою від 22.03.2016 року) в період з 15.02.2016 року по 22.02.2016 року позивач відвантажив відповідачу 22 032,00 кг молока загальною вартістю 143 208,00 грн. Всього за період з 01.12.2015р. по 22.02.2016р. відповідачем частково оплачено отримане від позивача молоко на загальну суму 797 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлене, рамках Договору №1090/13-БМ від 10.01.2013р., молоко коров'яче 1 ґатунку складає 1 200 864,25 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, у відзиві на позов (а.с. 185-188) зазначив, зокрема, що посилання позивача на приймальні квитанції, як на доказ, що підтверджує факт отримання товару відповідачем є абсолютно безпідставним, оскільки такі приймальні квитанції не є первинними документами, що підтверджують факт отримання товару. Переважна більшість видаткових накладних, що надані позивачем до матеріалів справи не містять у собі таких обовязкових реквізитів - особистого підпису, печатки або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони Покупця ТОВ «Білогірямолокопродукт». У звязку з цим, такі видаткові накладні також не можуть вважатися належними первинними бухгалтерськими документами та бути доказами (фіксувати факт) проведення господарських операцій з поставки товару. Відповідач вважає, що приймальні квитанції не можуть бути належним доказом вартості товару, оскільки в них міститься узагальнююча інформація за певний період, без конкретизації вартості кожної партії товару. На думку відповідача, позивачем не надано належних доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а відповідно не доведено факт існування заборгованості.

Суд надав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставин, які б перешкоджали розглянути спір у даному судовому засіданні, судом не виявлено, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, суд встановив:

10 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білогір'ямолокопродукт» укладено договір №1090/13-БМ на закупівлю молока (далі Договір, а.с. 12-15), за умовами якого продавець (ТзОВ «Розтоцьке») зобов'язався систематично відвантажувати і передавати у власність покупцю (ТзОВ «Білогір'ямолокопродукт») товар - натуральне коров'яче незбиране молоко, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату товару у відповідності до умов даного Договору.

Крім цього, сторони узгодили наступне:

Орієнтовна кількість, якість та ціна Договору вказується в Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.3. Договору).

Одиниця виміру кількості Товару: кілограм (п. 2.1. Договору).

Поставка партії Товару оформляється спеціалізованою товарною накладного за формою І-ТН(МС) (п. 2.2. Договору).

Прийнятий Товар оплачується Покупцем по договірній ціні, вказаній у Додатку №1 до цього договору (п. 5.1. Договору).

Вимоги щодо якості молока зазначаються в протоколах погодження цін (Додаток №1), які є невід'ємними частинами цього Договору. Протоколи погодження цін підписуються Сторонами при кожній зміні ціни на Товар. У випадку, якщо Продавець не підписав підписаний і надісланий Покупцем Додаток №1 протягом 7 (семи) календарних днів, такий Додаток №1 вважається підписаним Сторонами, а ціна зазначена у ньому - погодженою. Достатнім доказом направлення Додатку №1 вважається чек (квитанція) відділення поштового зв'язку або копія Додатку №1 з написом представника Продавця про отримання, або підписана копія Додатку №1 (в т.ч. передана через факс, електронну пошту тощо). Про відмову підписати надісланий Покупцем Додаток №1 Продавець зобов'язаний повідомити Покупця протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання такого Додаіку№1 (п. 5.2. Договору).

Розрахунки між Сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Продавця, що вказані в даному Договорі. Розрахунки між Сторонами за цим Договором проводяться у гривнях (п. 5.3. Договору).

Покупець здійснює оплату за товар подекадно у сумі прийнятого Покупцем товару за кожні 10 (десять) календарних днів (п. 5.4. Договору).

Покупець оплачує відвантажений Продавцем Товар за ціною вказаною в Додатку №1 (Протокол погодження ціни) до Договору. Ціни за Договором зазначені з урахуванням ПДВ, дотацій та інших виплат, визначених законодавством.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 01.03.2016 року на сторони покладався обов'язок здійснити звірку взаємних розрахунків стосовно заборгованості, яка є предметом спору. 14.03.2016 року позивач надіслав відповідачу акт звірки взаємних розрахунків. Докази відправки акту звірки в матеріалах справи (а.с. 140-145), факт отримання зазначеного відправлення відповідачем не заперечується, проте відповідач участі у звірці не прийняв. Не була звірка проведена не дивлячись і на повторні вказівки суду в ухвалах від 22.03.2016 року, від 12.04.2016 року, в судовому засіданні від 07.04.2016 року (протокол судового засідання від 07.04.2016 року, а.с. 178). Будь-яких обґрунтованих пояснень щодо неприйняття участі у звірці відповідачем не надано. Невиконання вимог суду потягло за собою винесення судом окремої ухвали для вжиття керівником ТОВ «Білогірямолокопродукт» необхідних заходів для усунення виявлених недоліків.

За таких обставин, в звязку з ненаданням відповідачем свого контррозрахунку розміру заявлених вимог, а також відсутності підписаного акту звірки розрахунків сторін, при вирішенні спору судом приймаються до уваги надані позивачем розрахунки суми боргу, наявні у справі платіжні доручення про часткову оплату товару та докази поставки товару.

В період з 01.12.2015 року по 22.02.2016 року на виконання Договору № 1090/13-БМ від 10.01.2013 року ТОВ «Розтоцьке», як постачальником за Договором, передавався ТОВ «Білогірямолокопродукт», як покупцю за Договором, товар (молоко) в наступній кількості та вартості:

- в грудні 2015 року передано відповідачу 104 986,00 кг. молока 1 гатунку вартістю на загальну суму 682 409,00 грн. згідно приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини №18 від 31.12.2015р. (а.с. 18) та згідно спеціалізованих товарних накладних форми №1-ТН (МС) за період з 01.12.2015р. по 31.12.2015р. (а.с. 20-50);

- в січні 2016 року передано відповідачу 99 238,00 кг. молока 1 гатунку вартістю на загальну суму 643 026,15 грн. згідно приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини №14 від 31.01.2016р. (а.с. 19) та згідно спеціалізованих товарних накладних форми №1-ТН (МС) за період з 01.01.2016р. по 31.01.2016р. (а.с. 51-81);

- в лютому 2016 року передано відповідачу (в період з 01.02.2016р. по 14.02.2016р.) 41 651,00 кг молока 1 гатунку вартістю на загальну суму 270 731,50 грн. згідно спеціалізованих товарних накладних за період з 01.02.2016р. по 14.02.2016р. (а.с. 83-95).

- в лютому 2016 року передано відповідачу (в період з 15.02.2016 року по 22.02.2016 року) 22 032,00 кг молока загальною вартістю 143 208,00 грн. згідно приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини №15 від 29.02.2016р. (а.с. 133) та згідно спеціалізованих товарних накладних форми №1-ТН (МС) за період з 15.02.2016р. по 21.02.2016р. (а.с. 129-132).

Всього за вказаний період передано товару на загальну суму 1 739 374,64 грн.

Відповідачем частково оплачено отримане від позивача молоко на загальну суму 797 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи (а.с. 96-108, 134-135).

Згідно розрахунку позовних вимог станом на 01.12.2015 року за відповідачем існує заборгованість в сумі 258 489,61 грн. (сальдо станом на 01.12.2015р., відображене в акті звірки розрахунків, а.с. 142) за молоко, відвантажене позивачем в листопаді 2015 року згідно приймальної квитанції №19 від 30.11.2015р. за період з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року (а.с. 17) та спеціалізованих товарних накладних форми №1-ТН (МС) за період з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року (а.с. 162-175).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене, рамках Договору №1090/13-БМ від 10.01.2013р. в період з 01.12.2015 року по 22.02.2016 року молоко коров'яче складає 1 200 864,25 грн.

Товар отримувався відповідачем без будь-яких зауважень щодо його кількості, якості чи ціни, в приймальних квитанціях відповідачем зазначені кількість, якість та загальна вартість прийнятого від позивача молока у відповідному місяці, а в спеціалізованих товарних накладних містяться підписи представників постачальника (позивача) та покупця (відповідача).

Планову закупівельну ціну сторони узгодили в протоколі погодження ціни від 01.12.2015 року про встановлення ціни з 01.12.2015 року (а.с. 16). Протокол підписаний уповноваженими представниками сторін та завірений печатками.

При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Між сторонами по справі виникли зобов'язання, які регулюються положеннями про договір поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 ГК України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідач, підписавши спеціалізовані товарні накладні за Договором на закупівлю молока №1090/13-БМ від 10.01.2013 року, приймальні квитанції взяв на себе зобов'язання з оплати товару, які виконав частково. На момент розгляду справи зобов'язання відповідача в частині 1 200 864,25 грн. не виконані. Доказів оплати боргу в повному обсязі матеріали справи не містять.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов (а.с. 185-188), судом відхиляються, виходячи з наступного.

Відповідач у відзиві та його представник в судовому засіданні не заперечує факт отримання від позивача товару (молока) в обсягах та за ціною, визначених позивачем в позовній заяві, проте вважає, що приймальні квитанції не можуть бути доказом заборгованості відповідача за відвантажений товар, оскільки являються лише узагальнюючими документами, що складаються за результатами певного періоду часу, а у накладних Форми 1-ТН (МС) не визначається вартість товару.

Судом приймається до уваги, що за п. 2.2. Договору поставка партії Товару оформляється спеціалізованою товарною накладного за формою І-ТН(МС).

Форма спеціалізованої товарної накладної Форма-1 ТН (МС), яка була затверджена наказом Міністерства аграрної політики України №176 від 01.07.2002р., а в подальшому наказом Міністерства аграрної політики України від 01.12.2015р. №457, не містить в собі відомостей про вартість молочної сировини, а лише відомості про її кількість (масу) та якість.

Фактична вартість переданого позивачем товару (молока) була визначена сторонами у приймальних квитанціях. Покупцем (відповідачем) виписані приймальні квитанції, в яких зазначені кількість, якість та загальна вартість прийнятого від позивача молока у відповідному місяці.

Використання сторонами договору бланків спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини форми №1-ТН (МС) затв. наказом Мінагрополітики України №176 від 01.07.2002р., а не бланків форми №1-ТН (МС) затв. наказом Мінагрополітики України №457 від 01.12.2015р., не може слугувати доказом відсутності господарської операції з передачі позивачем молока відповідачу в кількостях, зазначених у відповідних спеціалізованих товарних накладних форми №1-ТН (МС). Адже, ці документи підписані обома сторонами, крім того, саме на їх основі відповідач щомісяця складав, підписував та надавав позивачу приймальну квитанцію на закупівлю молочної сировини.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (форма №3-ПК (МС), затв. наказом Міністерства аграрної політики України № 176 від 01.07.2012р. (Інструкція діяла в період здійснення господарських відносин, втратила чинність 15.01.2016р.) приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою № 1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції щодо заповнення Прийомної квитанції на закупівлю молочної сировини (форма №3-ПК (МС)) (Інструкція вступила в дію з 16.01.2016р.) прийомна квитанція - документ, у якому приймальник на підставі спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма № 1-ТН (МС)) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць.

Таким чином, дані про кількість та вартість прийнятого молока, відображаються молокоприймальною організацією в приймальній квитанції на підставі спеціалізованих товарних накладних Форми №1-ТН (МС).

Отже, факт передачі товару (молока) за приймальними квитанціями підтверджується спеціалізованими товарними накладними.

За таких обставин, оскільки факт оформлення сторонами відповідних спеціалізованих товарних накладних був встановлений судом, у відповідача виникло зобовязання по оплаті.

Посилання відповідача на недоведеність позивачем за який саме товар і за якою ціною виникла заборгованість в сумі 258 489,61 грн. є безпідставними, оскільки заборгованість Відповідача в сумі 258 489,61 грн. станом на 01.12.2015 року підтверджується приймальною квитанцією №19 від 30.11.2015 року на закупівлю молочної сировини та спеціалізованими товарними накладними за формою №1-ТН (МС) за період з 01.11. по 30.11.2015р. (копії знаходяться в матеріалах справи, а.с. 19,162-175). З вказаних первинних бухгалтерських документів вбачається, що в листопаді 2015 року відповідач отримав від позивача молоко коров'яче першого ґатунку загальною вартістю 527 417,51 грн. З гідно наданого позивачем розрахунку, з врахуванням часткової оплати отриманого молока, борг відповідача перед позивачем станом на 01.12.2015р. становив 258 489,61 грн. Доказів, які б свідчили про іншу суму заборгованості чи її відсутність (акт звірки, контррозрахунок суми позову) відповідач не надав.

З метою додаткового обґрунтування вказаного сальдо станом на 01.12.2015 року в сумі 258 489,61 грн. позивач надав суду оборотно-сальдові відомості за 2013, 2014, 2015 роки та за період з 01.12.2015 року по 22.02.2016 року, в яких відображено обороти (поставки молока та оплати його вартості) за договором №1090/13-БМ від 10.01.2013р. на закупівлю молока з контрагентом ТзОВ «Білогір'ямолокопродукт» (а.с. 242-245). Для підтвердження вартості поставленого Відповідачу молока за період з дати укладення договору від 10.01.2013р. по 01.12.2015 року позивач також надав копії приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини з січня 2013 року по листопад 2015 року (а.с. 208-241).

З приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини за період з січня 2013 року по листопад 2015 року вбачається, що позивач поставив відповідачу молока на суму 12 858 839f93 грн. Згідно даних оборотно-сальдових відомостей слідує, що відповідач провів розрахунок за отримане молоко в сумі 12 600 350f32 грн. Тобто сальдо на користь позивача (борг відповідача) станом на 01.12.2015 року становить 258 489,61 грн. (12 858 839,93 -12 600 350,32 = 258 489,61).

Доводи відповідача про те, що після порушення відповідачем термінів оплати позивач повинен був негайно повідомити відповідача про неможливість поставки молока з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам не відповідають умовам Договору та зводяться до тлумачення законодавства на свою користь, тому не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В звязку з простроченням відповідачем строків оплати позивачем нараховано 3% річних в сумі 3804,31 грн. за загальний період з 01.12.2015 року по 11.02.2016 року (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 9-10).

Також позивач просить стягнути з відповідача 4 150,01 грн. інфляційних витрат за період з 23.12.2015 року по 15.02.2016 року. Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 110) для обрахунку інфляційного збільшення суми боргу взято не увесь борг відповідача, а лише його частину в сумі 461 112,11 грн., оскільки менше вказаної суми 461112,11 грн. борг відповідача не опускався протягом періоду, за який обраховувалися втрати від інфляції з 23.12.2015 року по 15.02.2016 року (незмінна сума боргу).

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобовязання, вимоги позивача про стягнення 3% річних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених сум, оскільки при перевірці їх розміру та правильності нарахування судом не було виявлено завищення з боку позивача.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних витрат проводилася за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи «Ліга. Закон».

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставивши відповідачу товар за договором №1090/13-БМ від 10.01.2013 року, тоді як відповідач коштів за товар не сплатив, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі на суму 1 208 818,57 грн. з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'ямолокопродукт", вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 33707592 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке", с.Гаї Розтоцькі, Зборівський район, Тернопільська область, 47323, код ЄДРПОУ 31878417: 1 200 864 грн. 25 коп. основного боргу; 3 804 грн. 31 коп. 3% річних; 4 150 грн. 01 коп. інфляційних витрат; 18132 грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.04.2016 року

СуддяПушко І.І.

Примітка: Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.