Рішення № 57465284, 29.04.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2016 р.Справа № 916/5075/15

За позовом: Військової частини А 3571;

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення.

Головуючий - Оборотова О.Ю.

Судді - Цісельський О.В.

Степанова Л.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Завгородня Ю.В. - довіреність від 01.02.2016р.

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Військова частина А3571 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 17 522,88грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2015 року було порушено провадження у справі № 916/5075/15.

У судовому засіданні 10.02.2016р. від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.02.2016р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 10.03.2016р.

23.02.2016р. від Військової частини А3571 надійшла заява про уточнення позовних вимог відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 17 522,88грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.03.2016р. призначено справу №916/5075/15 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 10.03.2016 року № 378 „Щодо автоматичного визначення складу колегії суддів" справу №916/5075/15 було призначено до автоматичного розподілу для визначення складу колегії суду.

Згідно з автоматизованим розподілом справ, в порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, по справі № №916/5075/15 був визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Оборотова О.Ю., суддя Цісельський О.В., суддя Степанова Л.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2016р. прийнято справу №916/5075/15 на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., суддя Цісельський О.В., суддя Степанова Л.В.; колегіальний розгляд справи призначено на 25.03.2016р. о 11:30.

25.03.2016р. від Військової частини А3571 надійшла заява про збільшення позовних вимог відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 19483,74грн.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про причини відсутності не повідомив, відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судових засідань належним чином шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.

Враховуючи зазначене, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 29.04.2016р. після виходу колегії суддів з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, колегія суддів встановила:

8 січня 2014 року між Військовою частиною АЗ571 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір складування № 7/91, предметом якого є зберігання майна поклажодавця у приміщенні будівлі за ГП (генеральним планом) № 126, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, військове містечко № 210, площа виділена під зберігання - 50 кв.м.

Згідно із п. 1.2 договору №7/91 Поклажодавець використовує вказану площу для складування свого майна.

Відповідно до п. 9.1 договору №7/91 цей Договір діє з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Як зазначає позивач аудитом встановлено, що посадовими особами військової частини А3571 не забезпечено вивільнення суб'єктами підприємницької діяльності ПП "Міленіум-Транс", ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_6 займаних приміщень в/м №210, внаслідок чого зазначеними суб'єктами підприємницької діяльності на протязі 2014-2015 років здійснювалось безоплатне користування нерухомим військовим майном в/м №210 для здійснення підприємницької діяльності.

Військова частина А3571 звернулася з повідомленням до ФОП ОСОБА_1 про необхідність погасити дебіторську заборгованість, проте заборгованість не погашена, враховуючи викладене, позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, колегія суддів дійшла наступних висновків:

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст.14 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно ст. ст. 907, 651, 652 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що в установленому законом порядку договір №7/91 не було достроково розірвано, а також не було внесено будь-яких змін. Отже, суд розглядає правовідносини які склались між сторонами в рамках договору складування № 7/91.

Суд звертає увагу, що сторони передбачили строк дії договору №67/91, а саме з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. з гарантованим щорічним продовженням терміну дії договору складування (за письмовим погодженням сторін) на загальний строк до п'яти років за умови сумлінного виконання Поклажодавцем усіх зобов'язань за умовами договору. (п.9.1 договору №7/91)

Враховуючи, що письмова згода сторін щодо продовження строку дії договору відсутня, договір було припинено саме 31.12.2014р.

Отже, суд при вирішенні даного спору дійшов висновку про припинення між сторонами договірних відносин з 31.12.2014р. Враховуючи, що доводи Військової частини А3571 базуються на існуванні між сторонами по справі договірних відносин, які виникли на підставі договору №7/91 суд доходить висновку про необґрунтованість нарахування основної заборгованості та відповідних штрафних санкцій після 31.12.2014р.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, іншими правовими актами, договором, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно пред'являються.

Відповідно до п.3.2. договору №7/91 плата за договором у розмірі 100% перераховується Поклажодавцем на спеціальний реєстраційний рахунок Зберігача щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Судом встановлено неналежне виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зобов'язань за договором №7/91, що полягає в несвоєчасному проведенняі розрахунків за послуги складування. А саме за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2014р. відповідач не розрахувався.

Що стосується часткових проплат на користь КЕВ суд зазначає, що п.3.2. договору складування № 7/91 передбачає, що плата за договором у розмірі 100% перераховується Поклажодавцем на спеціальний реєстраційний рахунок Зберігача (Військової частини А 3571) отже, не відноситься до предмету розгляду справи №916/5075/15.

Сторонами погоджено, що плата за послуги складування визначається в розмірі 971 грн. на місяць, в наслідок чого, у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 утворилась основна заборгованість в розмірі 6797,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання відповідачем щодо сплати заборгованості за договором складування № 7/91 від 08.01.2014р., згідно норм чинного законодавства, зокрема ч.2 ст.625 ЦК України та умов договору, позивачем (відповідно заяви про збільшення позовних вимог від 25.03.2016р.) було нараховано пеню у розмірі 144,26грн. 3% річних у сумі 466,08грн., суму інфляційних втрат у розмірі 1637,4грн. та штраф у сумі 1700грн.

Враховуючи те, що позивачем помилково визначено період нарахування штрафних санкцій, та основну суму боргу, судом здійснено власний розрахунок заборгованості:

Розрахунок договірної пені:

ВідсотокГраничний строк оплатиСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.2*Ставка НБУ10.06.201411.06.2014 -11.12.2014184971118.94

ВідсотокГраничний строк оплатиСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.2*Ставка НБУ10.07.201411.07.2014 -11.01.2015185971126.87

ВідсотокГраничний строк оплатиСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.2*Ставка НБУ10.08.201411.08.2014 -11.02.2015185971132.06

ВідсотокГраничний строк оплатиСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.2*Ставка НБУ10.09.201411.09.2014 - 11.03.2015182971144.96

ВідсотокГраничний строк оплатиСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.2*Ставка НБУ10.10.201411.10.2014 -11.04.2015183971174.49

ВідсотокГраничний строк оплатиСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.2*Ставка НБУ10.11.201411.11.2014 -11.05.2015182971201.76

ВідсотокГраничний строк оплатиСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.2*Ставка НБУ10.12.201411.12.2014 -11.06.2015183971229.05

Всього 1128,13 грн.

Проте, враховуючи те, що Військова частина А3571 у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 144,26грн., та те, що в даному випадку у суду відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог, суд доходить до висновку про правомірність нарахування 144,26грн. пені за прострочення виконання зобов'язань щодо сплати заборгованості за договором складування.

Що стосується розрахунку 3% річних та індексу інфляції позивач ані в позовній заяві, ані в уточненнях до позовної заяви не визначив конкретний період нарахування даних коштів таким чином суд проводить розрахунки на дату подання останніх уточнень до позовної заяви, а саме по 25.03.2016р.

Розрахунок 3% річних:

ВідсотокГраничний строк оплати Строк розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.3%10.06.201411.06.2014 -25.03.201665497152.18

ВідсотокГраничний строк оплати Строк розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.3%10.07.201411.07.2014 -25.03.201662497149.78

ВідсотокГраничний строк оплати Строк розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.3%10.08.201411.08.2014-25.03.201659397147.31

ВідсотокГраничний строк оплати Строк розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.3%10.09.201411.09.2014-25.03.201656297144.83

ВідсотокГраничний строк оплати Строк розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.3%10.10.201411.10.2014-25.03.201653297142.44

ВідсотокГраничний строк оплати Строк розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.3%10.11.201411.11.2014-25.03.201650197139.97

ВідсотокГраничний строк оплати Строк розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.3%10.12.201411.12.2014-25.03.201647197137.57Всього 314,08 грн.

Розрахунок інфляційних втрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу11.06.2014 - 25.03.20169711.644625,68

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу11.07.2014 - 25.03.20169711.628609.88

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу11.08.2014 - 25.03.20169711.622603.58

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу11.09.2014 - 25.03.20169711.609591.08

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу11.10.2014 - 25.03.20169711.563547.06

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу11.11.2014 - 25.03.20169711.527511.48

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу11.12.2014 - 25.03.20169711.498483.84Всього: 3972,60грн.

Проте, враховуючи те, що Військова частина А3571 у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 1637,4 грн., та те, що в даному випадку у суду відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог, суд доходить до висновку про правомірність нарахування 1637,4 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язань щодо сплати заборгованості за договором складування.

Крім цього, за прострочення платежів по оплаті за складування понад три місяці, Поклажодавець сплачує штраф у розмірі сто неоподаткованих мінімумів громадян - 1700 грн. (п.10.1. договору №7/91)

Отже, суд встановив, що за порушення умов оплати послуг зі складування, Військовою частиною А3571 було нараховано 144,26 пені, 1637,40 грн. інфляційних втрат, 1700 грн. штрафу, дані суми підлягають задоволенню в редакції позивача, основна сума заборгованості та 3% річних визначені невірно, та підлягають стягненню враховуючи розрахунок господарського суду Одеської області а саме: основна заборгованість складає 6797,00 грн. та 3% річних в розмірі 314,08 грн.

Отже, враховуючи неналежне виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зобов'язань за договором складування №6/91 з відповідача належить стягнути 10592,74грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Враховуючи приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 та ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (68443, АДРЕСА_2 Інд. податк. НОМЕР_1 № свідоцтва НОМЕР_2 на користь Військової частини А3571 (65121, м. Одеса, вул. Шкільний аеродром, 1а р\р 35222026003305 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 08419537 заборгованість в розмірі 10592,74грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1218грн.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.05.2016р.

Головуючий - О.Ю. Оборотова

Суддя О.В. Цісельський

Суддя Л.В. Степанова