Рішення № 57465245, 28.04.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2016 р.Справа № 916/4732/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 171749,52 грн.

Головуючий суддя Малярчук І.А.

Судді Зайцев Ю.О.

Літвінов С.В.

Представники сторін

від позивача: Коваленко О.В., довіреність №123д від 10.09.2015р.

від відповідача: ОСОБА_4, згідно угоди про надання правової допомоги №11 від 11.03.2016р.; ОСОБА_1, згідно паспорту

В судовому засіданні 28.04.2016р. приймали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: ОСОБА_4, згідно угоди про надання правової допомоги №11 від 11.03.2016р.

Суть спору: про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ "Миронівський хлібопродукт" 89147,24грн. заборгованості, 21995,89грн. пені, 24153,36грн. тридцять відсотків річних, 36453,03грн. індексу інфляції.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, в їх обґрунтування зазначає, що 04.07.2014р. між ПАТ "Миронівський хлібопродукт" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір поставки №МКВ14-334П/ЦО, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар на суму 89147,24грн., однак, відповідач в порушення умов договору не розрахувався за товар у повній мірі, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, на яку позивачем нараховано пеню, тридцять процентів річних, індекс інфляції.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 22.03.2016р. за вх.№7111/16, де вказує, що з 01.10.2014р. по 25.10.2014р. замовляв у позивача продукцію та оплатив її на загальну суму 93500грн., однак, вона так і не була поставлена. Ця сума за домовленістю сторін повинна бути спрямована в оплату вартості наступних поставок, через що відповідач вважає відсутньою у нього заборгованість перед позивачем.

Клопотання позивача від 01.02.2016р. за вх.№2-500/16 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції було задоволено ухвалами суду від 02.02.2016р., від 12.02.2016р., від 22.02.2016р., від 04.03.2016р., від 14.03.2016р.

Були також задоволені судом клопотання сторін про долучення документів до матеріалів справи від 11.02.2016р. за вх.№3308/16, від 22.02.2016р. за вх.№4273/16, про ознайомлення з матеріалами справи від 15.02.2016р. за вх.№3627/16, від 25.02.2106р. за вх.№4850/16, про відкладення розгляду справи від 03.03.2016р. за вх.№5609/16.

Клопотання відповідача від 18.02.2016р. за вх.№4009/16 про витребування у позивача документів задоволено судом в частині витребування у позивача акту звірки, актів приймання-передачі товару, доказів оплати отриманого товару. Доповнення до договору поставки, яке місить погодження стосовно особи, яка має право приймати товар та підписувати документи про його отримання, судом не витребувано, оскільки сторонами не зазначалось про наявність такого доповнення до договору.

Ухвалою суду від 04.03.2016р., згідно ч.3 ст.69 ГПК України, за клопотанням відповідача від 04.03.2016р. за вх.№2-1198/16, строк розгляду справи продовжено до 29.03.2016р.

Клопотання відповідача від 11.03.2016р. за вх.№2-1270/16 про продовження строку розгляду справи судом не задовольняється, оскільки ст.69 ГПК України не передбачає можливість двічі продовжувати строк розгляду справи.

Ухвалою суду від 28.03.2016р. справу №916/4732/15 призначено до колегіального розгляду. Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Одеської області Вінцевської О.О. від 28.03.2016р. №431, призначено автоматичний розподіл справи для визначення складу колегії суду для розгляду справи №916/4732/15, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Малярчук І.А., судді - Зайцев Ю.О., Мостепаненко Ю.І., у зв'язку з чим справу прийнято до розгляду колегією суддів у визначеному складі ухвалою від 28.03.2016р.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Одеської області ВінцевськоїО.О. від 28.04.2016р. №528, призначено автоматичний розподіл справи для внесення змін до складу колегії суддів для розгляду справи №916/4732/15, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Малярчук І.А., судді - Зайцев Ю.О., Літвінов С.В., з підстав чого ухвалою від 28.04.2016р. справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

04.07.2014р. між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ПАТ „Миронівський хлібопродукт" (постачальник) було укладено договір поставки №МКВ14-334П/ЦО, згідно з яким постачальник відповідно до умов цього договору зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних), що виписуються на кожну партію товару. Ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі прайс-листів постачальника та вказується в накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість (п.п.1.1., 2.1. договору).

Відповідно до п.2.3. договору поставки від 04.07.2014р. строки та порядок оплати товару визначаються за кожним асортиментом товару й зазначаються в додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Постачальник здійснює постачання товару на умовах DDP (відповідно до правил Інкотермс 2010р.). За домовленістю сторін поставка товару може бути здійснена на умовах FCA склад постачальника (відповідно до правил Інкотермс 2010р.). Якщо сторони домовляються про умови FCA, зазначені умови поставки вказуються в додатку №1, п.2 - „Умови поставки" (п.4.2. договору поставки від 04.07.2014р.).

За умовами п.8.3. договору поставки від 04.07.2014р. за прострочення оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також несе відповідальність, встановлену ст.625 ЦК України, в розмірі 30% річних з простроченої суми за весь час прострочення.

Згідно п.6.1. договору поставки від 04.07.2014р. договір діє до 31.12.2015р.

У додатку №1 до договору поставки від 04.07.2014р. сторони узгодили строки оплати за кожним асортиментом продукції.

На виконання умов договору поставки від 04.07.2014р. позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №ОФ100142135 від 29.11.2014р. на суму 29062,06грн., №ОФ100145431 від 11.12.2014р. на суму 37492,37грн., №ОФ100147137 від 17.12.2014р. на суму 22697,46грн. Крім того, на підтвердження поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем сторонами було підписано акти прийому-передачі від 29.11.2014р., від 11.12.2014р., від 17.12.2014р.

Подані позивачем до справи копія опису вкладення у цінний лист від 18.02.2016р., фіскальний чек №7831 від 18.02.2016р. підтверджують надсилання позивачем на адресу відповідача акту звірки взаємних розрахунків, доказів підписання якого обома сторонами суду не надано.

Відповідач подав до справи квитанції від 11.08.2014р. на суму 9000грн., від 15.08.2014р. на суму 6600грн., від 14.08.2014р. на суму 7000грн., від 22.08.2014р. на суму 8000грн., від 28.08.2014р. на суму 9900грн., від 26.08.2014р. на суму 9900грн., від 25.10.2014р. на суму 28000грн., від 18.10.2014р. на суму 29000грн., від 01.10.2014р. на суму 13500грн., від 15.10.2014р. на суму 23000грн., фіскальні чеки №16257 від 05.08.2014р. на суму 6999,97грн., №16103 від 01.08.2014р. на суму 5000,01грн., №16010 від 30.07.2014р. на суму 3999,99грн., №15915 від 28.07.2014р. на суму 9999,95грн., №15966 від 29.07.2014р. на суму 7999,98грн.

Також, відповідач, зазначаючи про те, що раніше замовлена продукція, за яку він розрахувався, йому позивачем поставлена не була, подав до справи видаткові накладні від 02.08.2014р., від 23.07.2014р., від 31.07.2014р., від 28.07.2014р., від 06.08.2014р., від 08.08.2014р., від 10.08.2014р., від 14.08.2014р., від 14.07.2014р., від 16.07.2014р., від 21.07.2014р., які не містять підпису відповідача або його уповноваженої особи у прийнятті товару.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені ПАТ „Миронівський хлібопродукт" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 89147,24грн. заборгованості неправомірними, такими, що невідповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (п.п.1, 2, 3 ст.692 Цивільного Кодексу України).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже, подані до справи позивачем видаткові накладні вказують на поставку та прийняття відповідачем товару на суму 89147,24грн., на противагу чому подані відповідачем квитанції підтверджують оплату відповідачем на користь позивача товару на загальну суму 143900грн., що значно перевищує загальну суму поставки, яка є предметом даного позову, звідси, дані обставини свідчать про безпідставність вимог позивача, оскільки спростовують твердження останнього про невиконання відповідачем зобов'язань по договору поставки від 04.07.2014р., з огляду на що, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 89147,24грн. заборгованості задоволенню судом не підлягає.

При цьому, слід відмітити, що на вимогу суду стосовно подачі всього об'єму первісних документів по поставках товару за договором поставки від 04.07.2014р., позивач дані вимоги за невідомих суду причин не виконав, не з'являвся як в судові засідання, призначені судом в режимі відео конференції, так і в судові засідання, призначені без застосування ст.74-1 ГПК України, що свідчить про неповне обґрунтування взаємовідносин сторін, обставин виникнення боргу за договором поставки від 04.07.2014р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 21995,89грн. пені, 24153,36грн. тридцять відсотків річних, 36453,03грн. індексу інфляції, що обраховані із суми заявленої до стягнення основної заборгованості.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що судом встановлено недоведеність позивачем наявності основної суми боргу, заявленої до стягнення у даному позові, позовні вимоги про стягнення нарахованих на суму основного зобов'язання пені, індексу інфляції та процентів річних за умови відмови судом у задоволенні позову в частині основної суми, задоволенню судом не підлягають.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги позивача є недоведеними та необґрунтованими, у їх задоволенні суд відмовляє у повному обсязі.

Згідно ст.49 ГПК України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2576,23грн. відносяться за рахунок останнього. Надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 6,84грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити ПАТ "Миронівський хлібопродукт" у задоволенні позову повністю.

2. Повернути Публічному акціонерному товариству „Миронівський хлібопродукт" (08800, Київська область, м. Миронівна, вул. Елеваторна,1, код 25412361) з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (м.Одеса, вул. Черняховського, 6, код 38016923) надмірно сплачений згідно платіжного доручення №236198001 від 13.11.2015р. судовий збір в сумі 6 (шість) грн. 84коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 29 квітня 2016 р.

Головуючий суддя І.А. Малярчук

Суддя Ю.О. Зайцев

Суддя С.В. Літвінов