Рішення № 57465081, 25.04.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2016 року Справа № 913/488/16

Провадження №26/913/488/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство №16363», м. Харків

до Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», м. Рубіжне Луганська область

про стягнення 11277,75 грн

Суддя Масловський С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1В, представник за довіреністю №206 від 14.04.2016;

від відповідача: представник не прибув;

В судовому засіданні 25.04.2016 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

01.04.2016 Публічне акціонерне товариство «Харківське автотранспортне підприємство №16363» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» про стягнення з відповідача 11277,75 грн, з яких основний борг в сумі 9986,00 грн, 3% річних у розмірі 72,00 грн, пеня в розмірі 1059,34 грн, інфляційні витрати в розмірі 160,41 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.04.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 18.04.2016, ухвалою від 18.04.2016 відкладено на 25.04.2016.

15.04.2016 на електрону адресу господарського суду Луганської області надійшло клопотання від відповідача, про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено в судовому засіданні 18.04.2016.

В судовому засіданні 25.04.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на те, що на виконання умов договору №468 від 28.04.2009 позивачем було надано послуги з перевезення вантажу, які відповідачем прийнято, але не оплачено. Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача в порядку статті 625 ЦК України витрат від інфляції, 3 % річних та на підставі п. 4.3.2 договору пеню.

Відповідач своїх представників з судові засідання 18.04.2016, 25.04.2016 не направив, вимог ухвал суду щодо надання витребуваних документів не виконав, письмових пояснень по суті спору, письмовий відзив на позов з наданням доказів не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на позов та письмові пояснення по суті спору через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

В С Т А Н О В И В:

28.04.2009 між позивачем Публічним акціонерним товариством «Харківське автотранспортне підприємство №16363», як перевізником, та відповідачем Публічним акціонерним товариством «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», як замовником, укладено договір №468. Умовами договору сторони погодили, що перевізник приймає на себе зобовязання з організації і виділенню автотранспорту для доставки наданого відповідачем вантажу в строки та пункт, встановлений замовником та передає його особі яка має право на отримання вантажу, а замовник зобовязується оплатити перевезення вантажу за встановлену плату в порядку та розмірі, передбаченим цим договором (п.1). Сторони здійснюють оплату за здійсненні перевезення по узгодженим ставкам шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника протягом 30 календарних днів з моменту отримання рахунку, товарно-транспортних накладних або накладних СМR з відміткою одержувача про доставку вантажу і підписання сторонами акту виконаних робіт. Вказані документи повинні бути представлені перевізнику замовником протягом 15 днів з дня доставки вантажу в пункті призначення (п.3.4). Послуги з перевезення вантажу вважаються виконаними з моменту отримання замовником товарно-транспортної накладної (СМR) з відміткою одержувача вантажу (3.5.). За порушення строків оплати вказаних в п.3.4. договору замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки (п.4.3.2.).

01.09.2014 сторони підписали додаткову угоду №29 до договору, згідно якої строк оплати за надані послуги протягом 30 календарних днів з моменту отримання пакету документів на оплату.

Між відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», як замовником, та позивачем - Публічним акціонерним товариством «Харківське автотранспортне підприємство №16363», як перевізником, укладено заявку (до рахунку №7260) на транспортування вантажу автомобільним транспортом - на перевезення вантажу за маршрутом Рубіжне-Дніпропетровськ-Рубіжне, відправник вантажу - «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», дата та час подачі автомобіля під навантаження 16.10.2015, адреса погрузкі м.Рубіжне, вул. Менделєєва, 67, м. Дніпропетровськ, строк доставки вантажу жовтень 2015 року, адреса вивантаження м. Дніпропетровськ, м.Рубіжне, вул. Менделєєва, 67, вартість доставки 9986,00 грн, транспортні документи товарно-транспортна накладна.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №12203-15 від 16.10.2015, позивачем було здійснено перевезення вантажу за маршрутом зазначеним в заявці (до рахунку №7260) на транспортування вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується відбитками штампу перевізника та вантажоодержувача.

Також, позивачем було сформовано рахунок № 7260 від 15.11.2015 на оплату відповідачем вартості послуг з перевезення загалом на суму 9986,00 грн, а також складено акт наданих послуг № 6466 від 15.11.2015 до договору №468 від 28.04.2009 на суму 9986,00 грн. Судом встановлено, що вищезазначений акт підписано представниками сторін, а також скріплений печатками юридичних осіб, без жодних зауважень та заперечень.

На підтвердження направлення акту наданих послуг №6466 від 15.11.2015 та рахунку на оплату наданих послуг №7260 від 15.11.2015, позивач надає поштову накладну ТОВ «ТММ Експрес» №2055350886 від 26.11.2015 та лист кур'єрської служби ТОВ «ТММ Експрес» №438 від 17.03.2016, відповідно до якого документи відповідно до транспортної накладної № НОМЕР_1, були передані ПАТ ««Рубіжанський картонно-тарний комбінат» 30.11.2015.

До матеріалів справи позивачем долучена претензія №88 від 12.02.2016, в якій позивач просить відповідача здійснити оплату вартості послуг перевезення за рахунком №7260 від 15.11.2015 в сумі 37 171,24 грн., а також разом з претензією надає відповідачу документи згідно переліченого додатку: рахунок на оплату №7260 від 15.11.2015, копію акту виконаних робіт №6466 від 15.11.2015. Доказів направлення претензії суду не надано.

Як зазначив позивач у позові, станом на час звернення з позовом до суду, відповідач не здійснив оплату наданих послуг по договору №468 від 28.04.2009, у звязку з чим за розрахунками позивача утворилась заборгованість на суму 9986,00 грн, що стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як перевізником, на виконання умов договору №468 від 28.04.2016 були надані відповідачу, як замовнику, послуги з перевезення вантажу за маршрутом м. Рубіжне - м. Дніпропетровськ, а останнім прийнято послуги загальну суму 9986,00 грн, що підтверджується актом наданих послуг №6466 від 15.11.2015 (належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи а.с.21), який підписано представниками позивача і відповідача без будь яких претензій, зауважень та скріплений печатками сторін, а також товарно-транспортною накладною №12203-15 від 15.10.2015 (належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи а.с.23), яка підписана представниками позивача і відповідальною особою вантажоодержувача без будь яких претензій, зауважень та скріплена печатками позивача і вантажоодержувача. Відповідач свій обовязок щодо оплати наданих йому послуг позивачем за договором №468 від 28.04.2016 згідно п.3 додаткової угоди №29 від 01.09.2014 строк, не виконав, оплату протягом 30 календарних днів з моменту отримання пакету документів на оплату не здійснив (30.11.2015 дата отримання документів відповідачем згідно листа курєрської служби, отже 30.12.2015 строку до якого відповідач зобовязаний оплатити отримані послуги). Станом на момент розгляду справи доказів протилежного суду надано не було.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 9986,00 грн.

Крім того, у відповідності до п.4.3.2 договору №468 від 28.04.2009, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1059,34 грн, а також на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 72,00 грн, та інфляційні витрати в 160,41 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобовязання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обовязки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.

За положеннями частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у пункті 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на викладене, позивачем невірно здійснено нарахування інфляційних втрат, оскільки нарахування були здійснені не за певний період, а помісячно. Крім того, позивачем в розрахунках інфляційних втрат (а.с.11) періодом закінчення нарахування інфляційних втрат визначено березень 2016 року, але за місяці, де була дефляція (лютий 2016 року) нарахування не здійснені. Господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат:

Сума заборгованості в грнСтрок оплатиПеріод нарахування Індекс інфляціїСума інфляції9986,00До 31.12.2015Січень-лютий100,496449,57

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача витрат від інфляції є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, але такою що підлягає задоволенню частко в сумі 49,57 грн.

Розрахунок пені:

Сума заборгованості в грнСтрок оплатиПеріод нарахуванняКількість днів простроченняСума пені в грн9986,00До 31.12.201531.12.2015-02.03.2016891068,48

Розрахунок 3% річних:

Сума заборгованості в грнСтрок оплатиПеріод нарахуванняКількість днів простроченняСума 3% річних в грн9986,00До 31.12.201531.12.2015-02.03.20168972,85

Враховуючи те, що за розрахунками суду розмір пені та 3% річних перевищує розмір заявлених вимог, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1059,34 грн та 3% річних в сумі 72,00 грн є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими що підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: сума основного боргу 9986,00 грн, пені в сумі 1059,34 грн, 3% річних у розмірі 72,00 грн, а також інфляційні витрати в сумі 49,57 грн.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 1364,39 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (код ЄДРПОУ 01882551, місцезнаходження: 93006, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Менделєєва, буд. 67) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство №16363» (код ЄДРПОУ 01332106, місцезнаходження: 61172, м. Харків, вул. Роганська, буд.160) суму основного боргу в розмірі 9986 (девять тисяч девятсот вісімдесят шість) грн 00 коп., 3% річних в розмірі 72 (сімдесят дві) грн. 00 коп., пеню в розмірі 1059 (одна тисяча пятдесят девять) грн. 34 коп., інфляційні витрати в розмірі 49 (сорок девять) грн. 57 коп., а також судовий збір в розмірі 1364 (одна тисяча триста шістдесят чотири) грн 39 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарсько процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.04.2016.

Суддя С.В. Масловський