Рішення № 57464980, 27.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2016Справа №910/4625/16

За позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Київпастранс" простягнення 172 625,99 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Довгалюк А.В. - представник за довіреністю № 6 від 12.04.16;від відповідача Гуржій Є.О. - представник за довіреністю № 06-5/05 від 11.01.16

В судовому засіданні 27.04.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення 172 625,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.06.2004 між сторонами було укладено договір № 04489/2-04 на поставку питної води та приймання стяічних вод через приєднані мережі , на підставі якого позивач зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання стічних вод , а відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору. За доводами позивача, протягом періоду з 01.02.2015 по 31.10.2015 позивачем надано послуги відповідачу згідно з умовами договору на загальну суму 147001,23 грн, однак відповідач отриманні послуги оплачено 4814,09 грн., у зв'язку з чим у останнього утворився борг у розмірі 142187,14 грн, який позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Також за неналежне виконання договірним зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2094,87 грн, 3% річних у розмірі 1017,96 грн, пеню у розмірі 20216,66 грн та штраф у розмірі 7109,36 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.03.2016 порушено провадження у справі № 910/4625/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 06.04.2016.

05.04.2016 через канцелярію суду позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду від 17.03.2016.

В судове засідання 06.04.2016 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору, за клопотанням сторін в судовому засіданні було оголошено перерву до 20.04.2016.

19.04.2016 через канцелярію суду відповідач надав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що протягом листопада 2015 - березня 2016 КП «Київпастранс» було погашено основну суму заборгованості, на підтвердження чого надав відповідні платіжні доручення. Відповідач зазначає, що станом на квітень 2016 за ним рахується переплата в розмірі 3694,66 грн. Враховуючи викладене, відповідач проти позову заперечує в повному обсязі.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 27.04.2016.

В судове засідання 27.04.2016 представники сторін з'явились, представник позивача надав письмові пояснення, з яких вбачається, що заборгованість відповідача в частині стягнення основного боргу відсутня. У зв'язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача 2094,87 грн. інфляційних втрат, 1017 грн. 96 коп. - 3 % річних, 20216,66 грн. пені та 7109,36 грн. штрафу.

Представник відповідача подав заяву про зменшення судом в порядку п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК України розміру неустойки до 1 грн., проти стягнення інфляційних втрат та 3 % річних заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

17 червня 2004 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (надалі - відповідач, абонент) було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 04489/2-04 (надалі - «договір»).

Умовами п. 1.1 договору встановлено, що цей договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва (надалі - Дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно із п. 2.1.1 договору облік поставленої води та кількість поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водо лічильника. В разі технічної неможливості встановлення водо лічильника, кількість поставленої води може визначатись за узгодженим з постачальником рахунком.

За умовами п. 1.3. договору обсяг води, що підлягає постачанню, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Пунктом 2.1.6. договору сторони погодили, що облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, або в інші строки, на вимогу постачальника, проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата за надані послуги, може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України; в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Як передбачено в п. 7.1. договору цей договір діє протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання. Договір набуває чинності і моменту його підписання сторонами.

Під час розгляду справи доказів припинення дії вказаного договору сторонами не надано, а отже він є діючим та приймається судом до уваги.

За твердженням позивача заборгованість відповідача за договором № 04489/2-04 від 17.06.2004 становить суму в розмірі 142 187,14 грн., яка виникла за спожиті з 01.02.2015 р. по 31.10.2015 р. послуги з постачання води та приймання стічних вод.

З доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що спірна заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2015 р. по 31.10.2015 р. у розмірі 142 187,14 грн. обліковується позивачем за кодами 29-1472, 4-143 та 29-51472 (холодна питна вода + стоки).

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 142187,14 грн., 2094,87 грн. інфляційних нарахувань, 1017,96 грн. трьох відсотків річних, 20216,66 грн. пені та 7109,36 грн. штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Укладений між сторонами правочин є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а тому між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто стаття 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

При цьому відповідно до ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води в тому числі зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію (п. 5.1 Правил).

Як вказано в п. 3.13. Правил, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору ПАТ "АК "Київводоканал" надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2015 по 31.10.2015 на загальну суму 147001,23 грн.

Факт надання послуг на зазначену суму підтверджується доданими до матеріалів справи виписками з особового рахунку відповідача, актами зняття показань з приладів обліку за спірний період тощо.

Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до ПАТ "АК "Київводоканал" з приводу незгоди з кількістю або вартістю наданих протягом спірного періоду послуг, а тому, відповідно до умов договору вони вважаються прийнятими відповідачем.

В той же час, з пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається. Що відповідачем надані послуги за період з 01.02.2015 по 31.10.2015 за договором № 04489/2-04 від 17.06.2004 станом на момент вирішення справи оплачені в повному обсязі, що підтверджується довідкою позивача № 4206/8/8/02-16 від 21.04.2016 та платіжними дорученнями, що надані відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що основна заборгованість у розмірі 142187,14 грн., яка заявлена позивачем до стягнення, була сплачена відповідачем платіжними дорученнями № ДБ 000545/1 від 01.12.2015, ДБ 000656/1 від 10.12.2015, ДБ 000143/1 від 16.12.2015, ДБ 000747/2 від 28.12.2015, ДБ000666/1 від 15.12.2015, , ДБ 000056/1 від 16.01.2016, ДБ 000357/1 від 18.02.2016, ДБ 000535/1 від 11.03.2016, тобто до моменту звернення позивача до суду. Таким чином, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 142 187,14 грн. основної заборгованості , суд відмовляє.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, відповідно до п. 4.5. договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за надані послуги, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 20 216,66 грн. за період з 07.03.2015 по 31.10.2015 та штраф в сумі 7 109,36 грн.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру неустойки (штрафу та пені) на підставі п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України до 1 гривні, з приводу якого суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом приймається до уваги, що заборгованість відповідача зі сплати за надані за договором № 04489/2-04 від 17.06.2004 послуги була сплачена до звернення позивача з даним позовом до суду та станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується переплата. Крім того, відповідач є комунальним підприємством, що належить до сфери управління Київської міської державної адміністрації.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягають стягненню з відповідача до 1,00 грн., зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача до 1, 00 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу суд відмовляє.

У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань з оплати за надані послуги за договором, позивач просить стягнути з відповідача 2094,87 грн. інфляційних нарахувань та 1017,96 грн. 3% річних, що нараховані позивачем в період з 07.03.2015 по 31.10.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних підлягають задоволенню повністю, а саме інфляційні втрати у сумі 2094,87 грн. та 3% річних у сумі 1017,96 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 2094,87 грн. інфляційних втрат, 1017,96 грн. - 3 % річних, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 142 187,14 грн., 20 216,66 грн. пені та 7 109,36 грн. штрафу суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд відзначає, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 2094 (дві тисячі дев'яноста чотири) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 1017 (одну тисячу сімнадцять) грн. 96 коп. - 3 % річних та 456 (чотириста п'ятдесят шість) грн. 58 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.04.2016

Суддя Пукшин Л.Г