Рішення № 57464851, 25.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2016Справа №910/2303/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києватретя особа-1 - Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва» третя особа-2 -Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта»простягнення 10897,62 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача - Телегін Д.В. (представник за довіреністю);від відповідача - Смілик Т.М. (представник за довіреністю);від третіх осіб - не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - позивач або ПАТ «Київенерго») звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - відповідач або КП по УЖГ) 4910,23 грн. заборгованості за поставлену на підставі договору № 620289 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2006 (далі - Договір) у період з 01.12.2014 до 01.02.2015 теплову енергію, а також нарахованих за прострочення її оплати 5388,03 грн. інфляційних втрат, 340,60 грн. 3% річних та 258,76 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов вказаного Договору, внаслідок чого виникла вище зазначена заборгованість.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що Договір укладався між сторонами у зв'язку із тим, що КП по УЖГ на момент укладання Договору було балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду Дніпровського району міста Києва та зобов'язано було забезпечити належне теплопостачання для кінцевих споживачів (фізичних та юридичних осіб) розташованих в будівлі. Однак, внаслідок внесення до законодавства України змін, відповідач починаючи з 26.04.2014 перестав бути виконавцем послуг з постачання теплової енергії, та починаючи з цієї дати позивач зобов'язаний був укласти прямі договори з споживачами послуг з теплопостачання. Крім того, починаючи з 02.09.2013 відповідач перестав бути балансоутримувачем приміщення, у яке постачалась спірна теплова енергія. Тому, на думку відповідача, нарахування за Договором у спірний період здійснені позивачем безпідставно і в супереч вимогам чинного законодавства України. Починаючи з 26.04.2014 зобов'язання відповідача за Договором слід вважати припиненими на підставі статті 607 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позаяк КП по УЖГ не здійснює господарську діяльність з теплопостачання (відсутня відповідна ліцензія) та починаючи з цієї дати не може бути виконавцем послуг з теплопостачання.

Ухвалою суду від 21.03.2016 залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва» (далі - КП «Керуюча дирекція») та Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» (далі - Укрпошта).

У наданих у судовому засіданнях поясненнях, представник Укрпошти проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що ним не отримувалась у спірний період теплова енергія ані від ПАТ «Київенерго», ані від КП по УЖГ, а тому ним не оплачувалась ця теплова енергія жодній із цих осіб. Крім того, пояснив, що за взаємною згодою між КП по УЖГ та Укрпоштою, у зв'язку із набранням чинності змін до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», був розірваний з 01.08.2014 укладений між ними договір про надання послуг, за умовами якого КП по УЖГ, як виконавець послуг з теплопостачання, здійснював транспортування по внутрішньобудинковим мережам Укрпошті теплову енергію від ПАТ «Київенерго» (виробника).

КП «Керуюча дирекція» проти задоволення позову також заперечувало. У наданих суду письмових поясненнях вказало, що починаючи з 26.04.2014 ПАТ «Київенерго» повинно було укласти прямий договір з Укрпоштою, як кінцевим споживачем теплової енергії, що постачається ПАТ «Київенерго», як виробником.

Представники третіх осіб у призначене на 25.04.2016 судове засідання не з'явилися.

Про поважні причини неявки в судове засідання представників третіх осіб суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від третіх осіб не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Укрпошти, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2006 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правопопередник ПАТ «Київенерго»; Енергопостачальна організація) та КП по УЖГ (Абонент) було укладено Договір, відповідно до якого позивач зобов'язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби, зокрема, опалення, а Абонент зобов'язувався, крім іншого, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до Договору (додаток № 8) ПАТ «Київенерго» забезпечувало постачання теплової енергії в окремо розташовану нежитлову будівлю (господарчий блок), яка знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Перова, буд. 38/1 (224,5 кв.м. опалювальної площі), та орендарем якої є Укрпошта.

Облік спожитої КП по УЖГ теплової енергії проводиться розрахунковим способом (пункт 5.1 Договору).

Відповідно до пункту 5 додатку 4 до Договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Згідно із пунктом 2 додатку 4 до Договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Договір припинив свою дію з 01.09.2015 (за взаємною згодою сторін відповідно до листів № 47-1585 від 19.05.2015 (відповідача) та № 029/53/1/10292 від 28.08.2015 (позивача).

З матеріалів справи також убачається, що 01.09.2010 між КП по УЖГ (Підприємство) та Укрпоштою (Споживач) було укладено договір № 798/409 про надання послуг, відповідно до якого КП по УЖГ на підставі укладеного з ПАТ «Київенерго» (Постачальна організація) Договору транспортувало по внутрішньобудинковим мережам Споживача (Укрпошти), що є орендарем нежитлового приміщення, загальною площею 224,5 кв.м. за адресою: м. Київ, Перова, буд. 38/1 (згідно договору оренди № 798 від 14.11.2008) комунальні послуги (зокрема теплову енергію), а Споживач відповідно до даної угоди приймав та їх оплачував.

Зазначений договір про надання послуг від 01.09.2010 згідно із додатковою угодою до нього, у зв'язку із внесенням змін до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (зміни виконавця послуг), був розірваний за взаємною згодою сторін з 01.08.2014.

Вказані обставини підтверджуються копіями наведених договорів разом із додатками та додатковою угодою, а також поясненнями представників сторін та Укрпошти.

З пояснень відповідача слідує, що Договір укладався виходячи з того, що КП по УЖГ на момент укладання цього Договору було балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду Дніпровського району міста Києва та зобов'язано було забезпечити належне теплопостачання для кінцевих споживачів (зокрема і Укрпошти) розташованих в спірній будівлі.

Вказані пояснення підтверджуються і встановленими вище обставинами та нормами законодавства, яке діяло на той час.

За своєю правовою природою Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження факту поставки (передачу у власність) відповідачу теплової енергії ПАТ «Київенерго» додано облікові картки № 6211 за грудень 2014 року та № 6230 за січень 2015 року, відповідно до яких за вказані періоди було нараховано відповідачу за споживання теплової енергії разом з ПДВ 14192,47 грн. (за грудень 2014 року) та 5459,59 грн. (за січень 2015 року). З пояснень представника позивача та залучених до справи розрахунків позивача вбачається, що за вказаний період неоплаченою залишилась теплова енергія (з урахуванням сальдо минулих періодів) загальною вартістю 4910,23 грн.

Отже, спірною є неоплачена теплова енергія поставлена у грудні 2014 року та січні 2015 року (далі - Спірний період) до орендованого Укрпоштою вищевказаного приміщення.

З наведених облікових карток убачається, що спірна теплова енергія не постачалась безпосередньо відповідачу у власність. У них лише вказано, що нарахування зроблені за Договором №620289 по особовому рахунку КП по УЖГ та вказано фактичне споживання теплової енергії для потреб опалення.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Надання централізованого опалення, враховуючи положення статті 13 цього Закону, є житлово-комунальною послугою, яка за функціональним призначенням відноситься до комунальної послуги.

Вказана комунальна послуга включає в себе і вартість теплової енергії, як товару, і вартість супутніх послуг з передачі цього товару до споживача (транспортування, обслуговування мереж, тощо), які, враховуючи природу теплової енергії, є нерозривно між собою пов'язаними. Це враховується і при формуванні тарифу на централізоване опалення (його структура складається із вартості теплової енергії та інших витрат пов'язаних із передачею цієї теплової енергії та її оплатою).

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник (частина 2 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», при цьому, виробник послуг може бути їх виконавцем (частина 3 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником (частина 6 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

- виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Таким чином, на момент укладання вищевказаних Договорів, ПАТ «Київенерго» (виробник) здійснювало постачання теплової енергії, а КП по УЖГ (як виконавець цієї послуги) транспортувало цю теплову енергію (надавало вказану комунальну послугу) по внутрішньо будинковим мережам Укрпошті (споживачу). Укрпошта (споживач) розраховувалось за отриману теплову енергію перед КП по УЖГ (виконавцем), яке отримані від споживача кошти, після їх «розщеплення» ГІОЦ, у відповідній частині перераховувало за Договором «ПАТ «Київенерго».

Законом України від 10.04.2014 № 1198-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» (набрав чинності з 26.04.2014) до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були внесені зміни, відповідно до яких було змінено, зокрема, виконавця послуг з централізованого опалення.

Так, згідно з частиною 4 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (частина 4 до статті 19 внесена згідно із Законом України від 10.04.2014 № 1198-VII) виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Після внесення вище вказаних змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», починаючи з 26.04.2014 балансоутримувач, не будучи теплопостачальною організацією, також не може бути виконавцем послуг з централізованого опалення.

Судом встановлено, що відповідач за статутом не здійснює господарську діяльність з теплопостачання та не є теплопостачальною організацією в розумінні Закону України «Про теплопостачання» та інших нормативних актів.

Відтак, враховуючи вищенаведені зміни, відповідач не будучі виконавцем послуг з постачання теплової енергії, позбавлений права на законодавчому рівні здійснювати будь-які нарахування за теплопостачання.

Враховуючи положення статті 607 ЦК України, у Спірний період відповідач не міг виконувати функції (зобов'язання) виконавця послуг з централізованого опалення орендованого Укрпоштою (споживач) приміщення, у яке за умовами Договору постачалася теплова енергія.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії» від 10.08.2012 № 278 вид господарської діяльності у сфері теплопостачання та у сфері послуг з централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню.

Неможливість виконання зобов'язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власника і орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення без наявності відповідної ліцензії, яка у відповідача відсутня.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 21, частини 2 статті 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ПАТ «Київенерго», як виконавець та виробник комунальної послуги з централізованого опалення, зобов'язаний був з 26.04.2014 підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг (умови їх надання) з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Суд зауважує, що враховуючи вищевказані законодавчі зміни, які носять імперативний характер, відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою розірвати договір (копії листів № 47-3579 від 07.08.2014, № 47-4855 від 24.11.2014, № 47-831 від 25.02.2015 містяться у матеріалах справи).

Однак, відповідач погодився на розірвання договору лише з 01.09.2015 (через більш ніж рік після внесення змін до законодавства).

Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що 17.06.2013 Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 335 «Про організаційно-правові заходи щодо обслуговування житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації».

Відповідно до зазначеного розпорядження житловий та нежитловий фонд територіальної громади міста Києва, який переданий до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, був з 02.09.2013 переданий на праві господарського відання КП «Керуюча дирекція». У тому числі була передана нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульв. Перова, буд. 38/1 (куди постачалася теплова енергія за Договором).

Таким чином, у Спірний період балансоутримувачем зазначеного будинку був не відповідач, а КП «Керуюча дирекція».

Саме КП «Керуюча дирекція» зверталось до ПАТ «Київенерго» з листом від 05.11.2014 (отриманий позивачем цього ж дня та зареєстрований за вх. № 11ктм/30155) про надання дозволу на подачу теплоносія до господарюючих блоків зазначених в додатку до цього листа (серед зазначеного у цьому додатку переліку під № 15 значиться адреса: бульв. Перова, буд. 38/1 споживач Укрпошта). Крім того, КП «Керуюча дирекція» зверталось до ПАТ «Київенерго» і з проханням укласти договори про надання послуг з централізованого теплопостачання, у т.ч. і до вказаного приміщення (господарчого блоку Укрпошти) (лист від 19.01.2015 № 103/46-221 (вх. № 18АУ/980 від 21.01.2015) залучений до матеріалів справи).

Судом враховано, що відповідно до рішення Київської міської ради від 23.07.2015 №823/1687 про припинення КП «Керуюча дирекція» шляхом приєднання його до КП по УЖГ, останній визначений як правонаступник усіх прав, обов'язків та майна припиненого шляхом приєднання КП «Керуюча дирекція».

Частиною 6 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Однак, згідно з відомостей із цього Єдиного державного реєстру, останній не містить дати державної реєстрації відповідних змін. А тому, відповідач на дату винесення судом рішення не може вважатися правонаступником КП «Керуюча дирекція» у спірних зобов'язальних правовідносинах.

Отже посилання позивача на частину 6 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є безпідставним. І крім того, вище судом зазначалося, що дана норма лише вказує, що балансоутримувач є особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг, який залежно від обставин та укладених договорів може бути як споживачем, так і виконавцем або виробником цих послуг. Однак, ця норма не дозволяє бути виконавцем послуг з централізованого опалення не суб'єкту господарювання з постачання теплової енергії. Тобто балансоутримувач може бути виконавцем зазначеної послуги лише тоді, коли він є теплопостачальною організацією.

За встановлених обставин справи, позивачем усупереч положень статей 33, 34 ГПК України, належними засобами доказування не доведено суду постачання у Спірний період теплової енергії безпосередньо відповідачу у власність, а отже і обов'язку останнього оплачувати цю теплову енергію.

Інші доводи сторін та третіх осіб, наведені у наданих суду позові та відзиві, а також письмових і усних поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Позивачем, у супереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, належними засобами доказування не доведено суду своїх позовних вимог, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на позивача та йому не відшкодовується.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.04.2016

СуддяСташків Р.Б.